26 вересня 2025 рокусправа № 380/15971/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 28 жовтня 2024 року по 17 листопада 2024 року та з 20 листопада 2024 року по 04 грудня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів в період з 28.10.2024 по 17.11.2024 та з 20.11.2024 по 04.12.2024 рік у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 28 жовтня 2024 року по 17 листопада 2024 року та з 20 листопада 2024 року по 04 грудня 20204 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) 25.09.2024 перебуваючи у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 в районі АДРЕСА_3 , під час виконання бойових завдань отримав бойове травмування внаслідок скиду ворожими БПЛА газових гранат, після чого був госпіталізований до ВЛГО, а згодом - скерований на подальше лікування до ДУ ТМО МВС України. Згідно медичної документації встановлено діагноз: гостре інгаляційне отруєння невідомою речовиною подразнюючої дії, супутні ушкодження - закрита ЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма, опік ока та інші ураження. У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час виконання бойових завдань не перебував. Крім того, 05.09.2024 під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 гостро захворів та був евакуйований до 66 ВМГ, після чого проходив стаціонарне лікування у медичній роті в/ч НОМЕР_4 з 05.09.2024 по 16.09.2024. У подальшому лікувався стаціонарно у КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР (27.09.2024- 04.10.2024), МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» (28.10.2024- 17.11.2024) та КНП ЛОР «ЛОКЛ» (20.11.2024- 04.12.2024). ОСОБА_1 подав заяву до відповідача щодо нарахування грошового забезпечення. Листом від 21.05.2025 надала довідку-розрахунок при звільненні та особові картки за 2024- 2025 роки, повідомивши, що додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за періоди 28.10.2024- 17.11.2024 та 20.11.2024- 04.12.2024 не виплачувалась у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів. Позивач уважає не нарахування та не виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправним, відтак звернувся із сказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( далі - відповідач ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Відповідно до п. 1-1 Постанови, військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або перебувають на лікуванні у зв'язку з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі чи лікування. Наказом МВС України від 01.09.2023 №729 визначено особливості виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НГУ, зокрема - за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення. Постановою КМУ від 24.01.2025 №77, що набрала чинності 28.01.2025, уточнено, що виплата поширюється і на військовослужбовців, які отримують медичну чи реабілітаційну допомогу в стаціонарних умовах. На час виникнення спірних правовідносин (жовтень-листопад 2024 року) чинна редакція Постанови №168 не передбачала виплати додаткової винагороди за період реабілітаційного лікування. У зв'язку з цим, а також через відсутність підтверджуючих документів у медичній службі, Позивач не був включений до наказів на виплату винагороди. Таким чином, військова частина НОМЕР_2 діяла у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, не порушуючи прав та законних інтересів Позивача.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Вказує про те, що відповідно до Закону України №2801-XII «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» реабілітація є складовою системи медичної допомоги та за своєю суттю належить до стаціонарного лікування. Тому періоди перебування військовослужбовця на реабілітації у стаціонарних умовах повинні враховуватися як підстава для нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022. Постанова КМУ №77 від 24.01.2025, якою уточнено, що право на винагороду поширюється і на військовослужбовців, які отримують реабілітаційну допомогу у стаціонарних умовах, має уточнювальний характер і не створює нової гарантії, а лише закріплює те, що випливало із системного тлумачення законодавства. Таким чином, перебування Позивача на стаціонарній реабілітації у жовтні-листопаді 2024 року підлягає зарахуванню до часу стаціонарного лікування у розумінні Постанови №168. Не включення його до наказів про виплату через відсутність підтверджуючих документів з боку медичної служби не може покладати негативні правові наслідки на військовослужбовця, оскільки факт перебування на лікуванні підтверджується медичними доказами. Це свідчить про порушення права Позивача на отримання грошового забезпечення, гарантованого законодавством.
Відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, де зазначає про наступне. Позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати військову частину НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за періоди з 28.10.2024 по 17.11.2024 та з 20.11.2024 по 04.12.2024 у зв'язку з несвоєчасною виплатою додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022. Відповідач у відзиві зазначив, що зазначена винагорода за спірний період позивачу не виплачувалась у зв'язку з його перебуванням на реабілітації. Закон України №2050-III та Порядок №159 передбачають компенсацію у разі затримки виплати доходів, які не мають разового характеру. Верховний Суд у зразковій справі від 11.04.2025 визначив, що додаткова винагорода за постановою №168 є складовою грошового забезпечення та належить до доходів, на які поширюється дія Закону №2050-III. Разом з тим, оскільки за спірний період додаткова винагорода позивачу не була нарахована і виплачена у зв'язку з перебуванням на реабілітації, факту затримки її виплати не відбулося. Позивач із заявою про виплату компенсації до військової частини не звертався, а відповідач відмови у виплаті такої компенсації не надавав. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 національної гвардії України від 13.03.2025 №79 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №326 позивач 25.09.2024 о 16:00 при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 , в районі АДРЕСА_3 внаслідок скиду з БПЛА, під час руху групи в районі ВП «ЛОГАН». Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час виконування бойових завдань не перебував.
Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач дійсно в період з 12.08.2024 по 04.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування грошового забезпечення.
Листом від 21.05.2025 № 50/02/13-С-67 позивачу було надіслано довідку-розрахунок при звільненні з військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, та особові картки на грошове забезпечення за період з 2024 по 2025 рік. Також повідомлено, що за період з 28.10.2024 по 17.11.2024 та з 20.11.2024 по 04.12.2024 рік додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 не виплачувалась, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.
Позивач вважає такі дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 28 жовтня 2024 року по 17 листопада 2024 року та з 20 листопада 2024 року по 04 грудня 2024 року протиправними, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Порядок № 159 у порівнянні з Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.
Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
За висновком Конституційного Суду України кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Одним із доходів у розумінні Закону № 2050-III є заробітна плата (грошове забезпечення).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону № 2011-XII врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає порядок, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктами 16, 17 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Законом України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» доповнено Закон № 2011-XII статтею 9-2, відповідно до якої на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260, а саме доповнено новим розділом XXXIV, який врегульовує питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (застосовується з 01 лютого 2023 року).
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Відповідно до матеріалів справи позивачу не нараховувалася та не виплачувалася додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за періоди з 28 жовтня 2024 року по 17 листопада 2024 року та з 20 листопада 2024 року по 04 грудня 2024 року.
Вказаний факт сторонами не заперечуються. Більше того позивач у позовній заяві зазначає про те, що ним було подано заяву С-106, щодо нарахування грошового забезпечення. Листом від 21.05.2025 було надіслано довідку-розрахунок при звільненні з військової служби, та особові картки на грошове забезпечення за період з 2024 по 2025 рік. Також повідомлено, що за період з 28.10.2024 по 17.11.2024 та з 20.11.2024 по 04.12.2024 додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 не виплачувалась, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.
Суд зауважує про те, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 позивачем не оскаржується.
Таким чином, оскільки нарахування та виплата додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, відповідачем не здійснено, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є такими що не належать задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович