м. Львів
29 вересня 2025 рокусправа № 380/11084/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Військова частина НОМЕР_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 133 000 (сто тридцять три тисячі) грн. 00 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 07.09.2023, з 11.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 31.10.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_1 , Код отримувача - НОМЕР_3 , Рахунок отримувача - НОМЕР_4 , Надавач платіжних послуг отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 № 116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24).
Відповідно до проведеного Аналізу неналежних виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , що не набули права на винагороду у зазначеному розмірі (додаток до Аудиторського звіту від 10.10.2024 № 526/24) сума переплати ОСОБА_1 за період: з 01.09.2023 по 07.09.2023 становить 16 333 (шістнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.; з 11.09.2023 по 30.09.2023 становить 46 666 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.; з 01.10.2023 по 31.10.2023становить 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 05.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 20.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Військову частину НОМЕР_1 .
02.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що виплачена додаткова винагорода, яка є предметом спору, належить до одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців, яке, в свою чергу, прирівнюється до заробітної плати. Таким чином, за сукупності інших умов, безпідставно нарахована і сплачена додаткова винагорода не підлягає поверненню згідно з положеннями чинного законодавства. Згідно з абзацом 10 розпорядження, “враховуючи зміст наказу Командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 30.12.2024 № 839, згідно якого службовим розслідуванням встановлена наявність прямої дійсної шкоди в діях підполковника ОСОБА_2 .. вина майора ОСОБА_3 виражається у формі недбалості… вина старшого лейтенанта ОСОБА_4 виражається у формі недбалості», зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2024 № 744 “Про результати службового розслідування». Таким чином, Позивач визнає, що виплата надмірних сум додаткової винагороди Відповідачу спричинена діями інших осіб, вираженими у недотримання вимог Порядку № 260 від 07.06.2018 при підготовці наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату такої винагороди. Позивач також прямо зазначає про те, що наявність вини у діях таких осіб. Позивачем жодним твердженням не вказується та жодним доказом, долученим до позовної заяви не доводиться наявність протиправної поведінки Відповідача, яка могла б призвести до відповідних наслідків у вигляді шкоди, заподіяної державі та наявність вини Відповідача.
04.07.2025 третя особа подала пояснення щодо позову та просить задоволити позовну заяву повністю. Зазначає, що висновки на коментарі до рекомендацій аудиторського звіту, як і висновки такого звіту, є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки зумовлюють виникнення прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Станом на момент подання даних пояснень, аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 є чинними та у судовому порядку не оскаржено, таким чином вони є обов'язковими до виконання. Враховуючи все вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, повністю враховують висновки аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, спрямовані на повернення в бюджет України матеріальних збитків (втрат) завданих державі через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 , який не набув права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн. у місяць, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.09.2025 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони її правонаступником, - задоволено; допущено заміну позивача у справі № 380/11084/25 з Військової частини НОМЕР_2 на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення 21.03.2022 (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 21.03.2022 № 12). В подальшому 26.11.2023 виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2023 № 330).
Відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 21Т/БР/ОКП від 27.08.2023 військова частина НОМЕР_2 перебувала у загальновійськовому резерві № 2 командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та виконувала завдання в зоні бойових дій. В подальшому, відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 323 від 24.12.2023 командиру військової частини НОМЕР_2 наказано 26.12.2023 застосувати загальновійськовий резерв № 2 для утримання району оборони поруч з іншим підрозділом на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 973 від 05.10.2023 «Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року» ОСОБА_1 за період: з 01.09.2023 по 07.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 23 333 (двадцять три тисячі триста тридцять три) грн. 33 коп.; з 11.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1001 від 05.11.2023 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
На підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 № 116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24).
За результатами аудиту встановлено що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_2 (крім окремих підрозділів та військовослужбовців, які за окремими бойовими розпорядженнями залучалися для виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць) дислокувався та виконував завдання у АДРЕСА_1 та наближених населених пунктах, що не знаходилися у той час безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до проведеного Аналізу неналежних виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , що не набули права на винагороду у зазначеному розмірі (додаток до Аудиторського звіту від 10.10.2024 № 526/24) сума переплати ОСОБА_1 за період: з 01.09.2023 по 07.09.2023 становить 16 333 (шістнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.; з 11.09.2023 по 30.09.2023 становить 46 666 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.; з 01.10.2023 по 31.10.2023становить 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп.
На виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025), у військовій частині НОМЕР_2 видано наказ (з основної діяльності) № 41 від 21.01.2025 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди».
Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є стягнення виплаченої військовослужбовцю додаткової винагороди.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди вказаним у ній категоріям осіб за певних умов до 100 тис. грн.
Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділі XXXIV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У цьому випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Отже, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд зазначає, що згідно з матеріалів справи, у тому числі зібраних під час проведення аудиторського звіту, не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача. Така допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорти, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі позивача, грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, із зазначенням розміру такої допомоги.
Водночас незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність відповідача чи його вину.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача, як і його обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набутих ним грошових коштів в розмірі 133 000 (сто тридцять три тисячі) грн. 00 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 07.09.2023, з 11.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 31.10.2023, потрібно відмовити.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення коштів - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складено 29.09.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна