26 вересня 2025 рокусправа № 380/7559/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00грн, установленого з 01 січня 2021 року відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік; з 01 січня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2480,00грн, установленого з 01 січня 2022 року відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік; з 01 січня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00грн, установленого з 01 січня 2023 року відповідно до статті 7 Закону України " Про Державний бюджет України на 2023 рік " та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн, установленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік ";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень, установленого з 01 січня 2021 року відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; з 01 січня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2480,00грн відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік; з 01 січня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00грн, відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2023 рік; та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00грн, установленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказано, що підстави для перерахунку у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні.
27.03.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що оскільки після 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося, підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає. Враховуючи викладене, для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, підстави відсутні.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 21.042025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці з 2010 року відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
24 лютого 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривні встановленого на 01 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України " Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2480,00грн, встановленого на 01 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., встановленого на 01 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік», з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2024 рік» та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.03.2025 №5043-4759/B-52/8-1300/25 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підставою для відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до листа від 13.03.2025 №5043-4759/B-52/8-1300/25 слугувало те, що законодавство не передбачає проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вважаючи рішення відповідача, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі за текстом - Закон №1402-VIII).
Стаття 4 Закону №1402-VIII визначає, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Із змісту частин третьої-п'ятої статті 142 Закону №1402-VIII вбачається, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частини перша- третя статті 135 Закону №1402-VIII визначають, що суддівська винагорода регулюється згаданим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено згаданим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Отже, Конституцією України та Законом №1402-VIII закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. № 966-XIV (надалі за текстом - Закон № 966-XIV).
Згідно зі статею 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частина третя статті 4 Закону № 966-XIV визначає, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлює, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлює, що у 2022 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлює, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2684гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлює, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2022року, з 1 січня 2023року та з 01 січня 2024року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, Конституційним Судом України не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481грн, 01.01.2023 у розмірі 2684грн та 01.01.2024 у розмірі 3028грн для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум". Згаданим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами згаданого Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 року законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00грн, установленого з 01 січня 2021 року відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік; з 01 січня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2480,00грн, установленого з 01 січня 2022 року відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік; з 01 січня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00грн, установленого з 01 січня 2023 року відповідно до статті 7 Закону України " Про Державний бюджет України на 2023 рік " та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн, установленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та відповідно для зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законами та Конституцією України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович