про залишення позовної заяви без руху після відкриття
29 вересня 2025 року м. ДніпроСправа № 640/12355/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 серпня 2022 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної комісії зі стандартів державної мови (далі- відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова В.В. від 29.07.2022 №137-к про оголошення догани ОСОБА_1 ;
- стягнути з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, що була йому спричинена незаконними діями в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу Луганського окружного адміністративного суду для розгляду цієї адміністративної справи 07 лютого 2025 року визначена суддя Петросян К.Є.
Ухвалою суду від 29.09.2025 зазначену справу прийнято до розгляду.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху після відкриття провадження у справі з таких підстав.
Згідно пред'явленого позову, ОСОБА_1 заявлено вимогу, зокрема про стягнення з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь позивача моральної шкоди, що була йому спричинена незаконними діями в розмірі 20 000 грн.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за вказану позовну вимогу.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.
За пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас предметом спору в цій справі не є стягнення заробітної плати або ж поновлення позивача на посаді, оскільки позивачем оскаржується наказ відповідача про оголошення ОСОБА_1 догани.
Згідно пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Водночас, вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди як майнова є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про оголошення догани, тобто заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно правового спору.
Суд наголошує, що наведене вище положення Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди, останні повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову справи не містять відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльністі відповідача, а тому на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.
З огляду на оскарження в межах цієї справи позивачем наказу Голови Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова В.В. від 29.07.2022 №137-к про оголошення догани ОСОБА_1 , суд не вбачає правових підстав для застосування у даному випадку як пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", так і пункту 1 частини 1 статті 5 вказаного Закону.
Згідно з частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на теперішній час судом не встановлено вчинення відповідачем незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, а такі дії та прийняте рішення про оголошення догани оскаржуються ОСОБА_1 у даній справі одночасно із вимогою про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач в межах цієї справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи предмет спору, при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.
Крім того, вимога про визнання протиправним та скасування наказу Голови Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова В.В. від 29.07.2022 №137к про оголошення догани ОСОБА_1 є вимогою немайнового характеру, за яку також потрібно сплатити судовий збір.
Позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору за позовні вимоги майнового та немайного характеру. При цьому, в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Даний спір не стосується порушених прав дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є особою з інвалідністю I та II груп.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2022 року становить 2 481,00 грн.
Отже, судовий збір за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн складає 992,40 грн та за вимогу немайнового характеру 992,40 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1984,80 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37991110
Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувачаUA288999980313101206084012499
Код класифікації доходів бюджету22030101
Призначення платежу101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
В наступному, суд зазначає, що за пунктом 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, заявляючи вимогу про відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 20000,00 гривен, позивач не навів обґрунтований розрахунок цієї суми, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з вказаною вище статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов'язку.
Зокрема, такий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №140/10792/21, від 18.10.2021 у справі №420/15949/21, від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021), від 11.11.2020 у справі №9901/352/20, від 03.11.2020 у справі №9901/345/20, від 27.10.2020 у справі №9901/189/20, від 26.10.2020 у справі №9901/313/20.
У пунктах 28, 29 постанови від 03.03.2021 у справі №640/6853/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 95277958) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заявленої до відшкодування моральної шкоди свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, пункту 3 частини п'ятої цієї статті), що є підставою для залишення позовної заяви без руху, а неусунення відповідного недоліку тягне за собою правовий наслідок у вигляді повернення позовної заяви позивачу.
Правовий висновок аналогічного змісту викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/360/20.
З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 1984,80 грн.;
- обґрунтування розміру завданої позивачу моральної шкоди із відповідним розрахунком заявленої суми.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Керуючись статтями 160, 171, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання ухвали суду, шляхом подання документа про сплату судового збору на суму 1984,80 грн або доказів, що позивача звільнено від сплати судового збору та обґрунтованого розрахунку суми компенсації, що заявлена до стягнення як відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяК.Є. Петросян