Іменем України
26 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1339/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
До Луганського окружного адміністративного суду 30 червня 2025 року надійшов адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - позивач, Інститут) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 760180,06 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з липня 2021 року по червень 2025 року на посаді курсанта.
ОСОБА_1 не повернувся до місця тимчасового розташування Інституту (м. Самбір) з щорічної канікулярної відпустки, у зв'язку із чим контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і відповідачем, 07 червня 2025 року був достроково розірваний та відповідач був відрахований з числа курсантів відповідно до пункту третього розділу другого наказу Міністра оборони України «Про затвердження Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України», затвердженого Міністром оборони України від 31.12.2024 № 877, за підпунктом другим (за невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану)), а саме порушив строки виконання індивідуального навчального плану без поважних причин та не пройшов військове стажування (практику).
Після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.
Позивачем відповідно до Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964), розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 760180,06 грн, що підтверджуються довідкою про заборгованість з відшкодування витрат пов'язаних з навчанням, розрахунками та витягами наказів із зазначенням суми витрат за навчання.
Оскільки відповідач не відшкодував у добровільному порядку витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 04 липня 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали від 04 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду 11 липня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 14 липня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної.
Від позивача 24 липня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив.
Оскільки адресою зареєстрованого місця проживання відповідача є тимчасово окупована територія України, повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі здійснено з особливостями, визначеними законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення з повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі опубліковане офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду 29 липня 2025 року, що підтверджено повідомленням уповноваженої особи суду.
Відповідач не скористався правом подати відзив.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Згідно з витягом із наказу начальника Інституту від 17 липня 2021 року № 18-К ОСОБА_1 призначено курсантом Інституту та зараховано до списків особового складу Збройних Сил України.
Між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «ХПІ», з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, 17 липня 2021 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Відповідно до пункту 1 Контракту курсант ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання:
проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом (абзац другий);
відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (абзац шостий).
У пункті 5 вказано, що Контракт укладено на час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.
Контракт набрав чинності з 17 липня 2021 року відповідно до наказу начальника інституту від 17 липня 2021 року № 18-К (пункт 8).
Згідно з пунктом 9 чинність Контракту припинено 07 червня 2025 року у зв'язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану), з 07 червня 2025 року відраховано з числа курсантів на підставі наказу начальника інституту від 07 червня 2025 року № 17-К.
Відповідно до витягу з наказу начальника Інституту від 22 липня 2021 року № 157 ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання у Інститут; з 22 липня 2021 року зараховано до списків особового складу Інституту та на всі види забезпечення.
На підставі наказу начальника Інституту від 21 вересня 2024 року № 363 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли факту не повернення з літньої канікулярної відпустки курсантом 341 навчальної групи навчального курсу факультету радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки солдатом ОСОБА_2 , а також встановленню ступеню вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною правопорушення, за наслідками проведення якого складено акт службового розслідування від 30 вересня 2024 року.
Як вказано в акті службового розслідування, в ході службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 з 20 вересня 2024 року не повернувся з літньої канікулярної відпустки, наданої йому наказом начальника Інституту від 29 серпня 2024 року № 259, в яку відповідач убув 31 серпня 2024 року строком на 20 діб та яку мав проводити за місцем тимчасового проживання матері за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ).
За наказом начальника Інституту від 30 вересня 2024 року № 380 «Про результати проведення службового розслідування» повідомлено орган досудового розслідування про самовільне залишення військової частини, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин солдатом ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з протоколу від 30 квітня 2025 року № 09 на засіданні вченої ради Інституту 30 квітня 2025 року рекомендовано начальнику Інституту вийти з клопотанням про відрахування ОСОБА_1 за порушення строків виконання індивідуального навчального плану без поважних причин (відповідно абзацу другого пункту 3 Розділу II) та не проходження військового стажування (відповідно абзацу четвертого пункту 5 розділу II наказу Міністра оборони України від 31.12.2024 № 877 «Про затвердження Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'ютантів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України»).
Тво начальника Інституту 13 травня 2025 року складено подання до командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо відрахування з числа курсантів ОСОБА_1 відповідно до пункту третього розділу ІІ наказу Міністра оборони України від 31.12.2024 № 877 «Про затвердження Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України», за підпунктом другим (за невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану)), а саме порушив строки виконання індивідуального навчального плану без поважних причин та не пройшов військове стажування (практику).
Згідно з наказом начальника Інституту від 07 червня 2025 року № 17-К ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів Інституту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»; 07 червня 2025 року достроково розірвано Контракт та зараховано у розпорядження начальника Інституту як такого, що самовільно залишив територію військової частини та відсутній понад 10 днів.
Відповідно до витягу з наказу начальника Інституту від 07 червня 2025 року № 172 ОСОБА_1 вважається таким, що з 07 червня 2025 року зарахований у розпорядження начальника Інституту відповідно до пункту 14 підпункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (як такий, що самовільно залишив територію військової частини та відсутній понад 10 діб); зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням під час проходження військової служби (навчання) в Інституті в сумі 760180,06 грн. Наказано помічнику начальника Інституту з правової роботи - начальнику юридичної служби подати встановленим порядком позов до суду на відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням.
Сума витрат, пов'язаних із навчанням ОСОБА_1 в Інституті, у розмірі 760180,06 грн підтверджена довідкою від 16 червня 2025 року № 1204.
Також позивачем складено повідомлення на ім'я відповідача від 23 липня 2025 року № 1470 про необхідність відшкодування у найкоротший термін Інституту витрат, пов'язаних із утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі, в сумі 760180,06 грн, яке разом з довідкою від 16 червня 2025 року № 1204, засобами поштового зв'язку 23 липня 2025 року направлено за останньою відомою адресою місця перебування відповідача - АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Факт направлення 23 липня 2025 року поштового відправлення відповідачу RA610502051UA підтверджено наданими в матеріали справи квитанцією про оплату поштового відправлення, митною декларацією.
Згідно з відстеженням вручення поштового відправлення RA610502051UA, поштове відправлення вручено одержувачу 01 серпня 2025 року.
На час розгляду справи відповідачем витрати, пов'язані з його навчанням, в сумі 760180,06 грн Інституту у добровільному порядку не відшкодовані, про намір та строк добровільного відшкодування не повідомлено.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом шостим частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ видом військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.
У пункті 3 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2232-ХІІ порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Частиною третьою статті 25 Закону № 2232-ХІІ визначено, що зарахування громадян України до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
У частини п'ятій статті 25 Закону № 2232-ХІІ визначено, що з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-ХІІ курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 31.12.2024 № 877 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2025 року за № 217/43623 (далі - Наказ № 877), підставами для відрахування курсантів, слухачів, ад'юнктів з навчання в ЗФПВО, ВВНЗ, ВНП ЗВО та НУ є, зокрема: невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності); небажання продовжувати навчання (власне бажання).
У пункті 5 розділу ІІ Наказу № 877 визначено, що за невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) відраховуються курсанти, слухачі та ад'юнкти, які: порушили строки виконання індивідуального навчального плану без поважних причин; за результатами підсумкового контролю отримали незадовільну оцінку з трьох і більше дисциплін навчального плану; за результатами повторного проходження підсумкового контролю у встановлений строк отримали незадовільну оцінку; не пройшли військове стажування (практику); не пройшли підсумкову атестацію (не склали єдиний державний кваліфікаційний іспит, атестаційний/єдиний комплексний екзамен) з однієї або декількох навчальних дисциплін чи одержали незадовільну оцінку при захисті кваліфікаційної роботи (кваліфікаційного проєкту), не захистили дисертаційну роботу) під час атестації здобувачів освіти.
У пункті 20 розділу ІІ наказу № 877 визначено, що курсанти, яких відраховано із ВВНЗ, ВНП ЗВО та ЗФПВО, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання індивідуального навчального плану та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу, відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у ВВНЗ, ВНП ЗВО та ЗФПВО, відповідно до законодавства.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.
Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 6 Порядку № 964).
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (в подальшому - Прядок), згідно з пунктом 2.1 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до підпункту 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Згідно із підпунктом 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Відповідно до підпункту 2.1.3 Порядку витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.
Згідно із підпунктом 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до підпункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Згідно із пунктом 2.3 Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
З наведених положень слідує, що курсанти, в разі дострокового розірвання контракту, зокрема через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), зобов'язані відшкодувати Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі освіти.
Право на звернення до суду у позивача виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Позивач був зобов'язаний після звільнений через розірвання контракту відповідача здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду.
Як слідує з матеріалів справи, спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання під час навчання ОСОБА_1 в Інституті, у зв'язку з тим, що він звільнений через розірвання контракту через не виконання освітньої програми (що є порушенням умов контракту).
Судом установлено, що між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту та ОСОБА_1 17 липня 2021 року укладено контракт, який 07 червня 2025 року достроково розірваний через невиконання відповідачем освітньої програми (неповернення до навчального закладу з відпустки) за наказом начальника Інституту від 07 червня 2025 року № 17-К.
Суд зазначає, що у власноручно підписаному відповідачем контракті вказувалося на обов'язок відповідача відшкодувати витрати за навчання у вищому навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку щодо відшкодування Міністерству оборони України витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (абзац шостий).
Отже вказані обставини свідчать, що відповідач ще з дня укладення Контракту був проінформований та усвідомлював необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання Контракту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
З матеріалів проведеного службового розслідування слідує, що причиною не виконання освітньої програми стало неповернення відповідача з літньої відпустки, наданої йому на 20 діб за наказом начальника Інституту, у яку позивач вибув 31 серпня 2024 року.
Отже вказані обставини свідчать, що відповідач мав усвідомлювати, що через не повернення до навчального закладу з літньої канікулярної відпустки, Контракт буде дострокового розірваний, а за ОСОБА_1 виникне обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення її недоліків, позивачем поштовим відправленням направлено відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування витрат у добровільному порядку разом із довідкою-розрахунком від 16 червня 2025 року № 1204. У повідомленні позивач також просив відповідача повідомити про прийняте ним рішення щодо добровільного відшкодування витрат у будь-який зручний для відповідача спосіб: поштовим відправленням, електронним листом на електронну адресу позивача, телефоном.
Поштове відправлення вручено адресату 01 серпня 2025 року, проте станом на день розгляду даної справи ОСОБА_1 добровільно не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, а також не повідомив про свій намір щодо їх відшкодування у добровільному порядку. На думку суду, така пасивна поведінка відповідача протягом періоду, що минув з дня отримання повідомлення позивача про повернення коштів та відповідного розрахунку витрат (більше 1,5 місяця), навпаки свідчить про його протилежний намір.
Оскільки сума витрат відповідачем добровільно не сплачена та складає 760180,06 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у судовому порядку та задоволення позовних вимог позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень статті 139 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (місцезнаходження: 61098, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 192, код ЄДРПОУ 07905262) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 760180,06 грн (сімсот шістдесят тисяч сто вісімдесят гривень 06 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова