про відмову у відкритті провадження
29 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6587/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Приватного підприємства «Рулен», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів,-
Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного підприємства «Рулен» (далі - відповідач1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач2), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач3), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач4), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач5), у якій просить суд:
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022; №4 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021, №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022, №4 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021; №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022; №4 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021, №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: договір оренди №1 від 01.12.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 30.11.2023, №3 від 30.11.2024, договір оренди №1 від 01.12.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 30.11.2024; договір оренди №1 від 01.12.2024;
- застосувати до вказаних правочинів наслідки їх недійсності, а саме стягнути на користь Державного бюджету України відповідні суми коштів за вказаними правочинами.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України надано визначення публічно-правового спору - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/3620/17 (провадження №11-1393апп18).
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Рулен» (код згідно з ЄДРПОУ 34629107) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.12.2024 встановлені взаємовідносини підприємства з пов'язаними особами - фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Зокрема, між ПП «Рулен» та вказаними фізичними особами - підприємцями укладені договори оренди нерухомого майна з правом користування прилеглою територію.
Станом на 31.12.2024 у ПП «Рулен» обліковувалася кредиторська заборгованість:
- перед ФОП ОСОБА_1 у сумі 121827944,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 16668000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2021 - 22791000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2022 - 22678500,00 грн, по договору №1 від 04.01.2023 - 26280000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2024 - 27570000,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_2 в сумі 120496133,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 17850500,00 грн, договору №1 від 04.01.2021 - 22858800,00 грн, договору №1 від 04.01.2022 - 22908800,00 грн, договору №1 від 04.01.2023 - 26880000,00 грн та договору №1 від 04.01.2024 на суму 27619700,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 117568310,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 16775910,00 грн, договору №1 від 04.01.2021 - 22706000,00 грн, договору №1 від 04.01.2022 - 22668470,00 грн, договору №1 від 04.01.2023 - 26795000,00 грн та договору №1 від 04.01.2024 - 27455000,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_4 в сумі 42705100,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 01.12.2022 - 15211900,00 грн, по договору №1 від 01.12.2023 - 25153200,00 грн та по договору №1 від 01.12.2024 - 2340000,00 грн.
При цьому, засновниками ПП «Рулен» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вказані договори оренди не мають на своїй меті реального настання змісту господарської операції, а складені лише з метою заниження ПП «Рулен» сплати податку на прибуток, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, а також порушують публічний прядок.
Матеріально-правовою підставою позовних вимог податковий орган визначив норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а фактичною те, що оспорювані договори укладені без наміру їх виконання з метою заниження сум податкових зобов'язань.
Отже, у цій справі суб'єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб'єктами приватного права (господарюючими суб'єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб'єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.
За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін.
У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 814/1375/17).
Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.
Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема, цивільно-правових договорів, не належить.
У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Отже, обраний Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними господарських договорів є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними укладених суб'єктами господарювання договорів направлені на припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
При цьому, можливість стягнення з відповідачів на користь держави всього одержаного ними за правочином передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, що, за своєю природою, є наслідком припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних правочинів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цих правочинів.
Зміст спірних правочинів не визначає прав та обов'язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позовні вимоги про застосування наслідків його недійсності, позивач втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваних договорів, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема, повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.
При реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з'ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв.
Таким чином, справи за позовом контролюючого органу до суб'єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України підвідомчі судам господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, відповідно до яких справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зробила висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
Тобто, згідно наведених висновків Великої Палати Верховного Суду у разі наявності вироку суду, яким підтверджено відсутність господарської діяльності, спір є підвідомчим адміністративним судам, натомість у разі, якщо такого вироку немає, спір підвідомчий судам господарської юрисдикції.
Суд зауважує, що у межах даної справи спірні договори оренди були підписані сторонами, об'єкти оренди передавалися в оренду та поверталися з оренди згідно актів приймання-передачі, щомісячно оформлялись та підписувались акти наданих послуг та частково проводились розрахунки у безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківські рахунки орендодавців. Вказане свідчить про наявність господарських відносин. Також, відсутній вирок суду, яким встановлено обставин створення (реєстрації) вказаних суб'єктів господарської діяльності без мети здійснення господарської діяльності (фіктивно).
Отже, оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, визнання їх недійсними належать до сфери приватного права. Також враховуючи, що відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб'єкти, відсутній вирок суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва, цей спір за своєю суттю має приватноправовий характер, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з частини 1 статті 2 ГПК України, є завданням господарського судочинства та відповідно до статті 20 цього Кодексу вони підвідомчі господарським судам.
Беручи до уваги наведене, суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору суду господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі №826/6559/17 від 23.05.2025.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 170 КАС України копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до відповідного суду господарської юрисдикції з урахуванням правил територіальної підсудності.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 29 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК