ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" вересня 2025 р. справа № 300/2560/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 20 від 19.02.2025, щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації; зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Стверджує, що утримує трьох неповнолітніх дітей, в тому числі двох дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з якими постійно проводить час та не має заборгованості зі сплати аліментів. Факт утримання дітей підтверджується копіями свідоцтв про народження, свідоцтвом про шлюб із ОСОБА_4 , свідоцтвом про розірвання шлюбу із ОСОБА_5 , рішеннями Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі №938/148/21, від 22.06.2021 в справі №938/149/21 та висновком Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинського районного суду Івано-Франківської області. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 18.02.2025. До заяви позивач додав, зокрема, копії свідоцтв про народження трьох дітей (2009, 2013, 2020 років народження). Згідно з копіями свідоцтв про народження дітей, матір'ю двох дітей (2009 та 2013 років народження) є колишня дружина позивача ОСОБА_5 (шлюб з якою було розірвано рішенням суду 01.06.2021), матір'ю третьої дитини є ОСОБА_4 , шлюб з якою зареєстровано 18.03.2025. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу, оскільки факт утримання неповнолітніх дітей наявними матеріалами не було підтверджено. 05.03.2025 позивач подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку з тимчасовою непридатністю до військової служби за станом здоров'я, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про надання відстрочки на строк до 05.04.2025, про що видано довідку встановленого зразка. Аналогічно, 16.04.2025 відповідачем прийнято рішення про надання відстрочки позивачу на строк до 16.05.2025. Стверджує, що позивач має суттєві та постійні проблеми зі здоров'ям, що викликає сумнів у можливості утримувати дітей. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.43).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від мобілізації згідно із абзацом 3 частини 1 статі 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" (а.с.51).
До вказаної заяви додано копії таких документів: копія свідоцтва про народження дітей, рішення суду (а.с.51).
За змістом витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення обставин у військовозобов'язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову по мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації» за №20 від 19.02.2025 (пункт 2.4) ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с.52).
ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 19.02.2025 №2086 повідомив позивача про те, що протоколом від 19.02.2025 № 20 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: факт перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років документально не підтверджено (а.с.16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі також - Закон № 3543-XII, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі також - Порядок №560, в редакції, станом а час спірних правовідносин), документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів - свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Тобто ключовим для застосування вказаної норми є встановлення, по-перше, факту наявності у військовозобов'язаного трьох і більше дітей, які не досягли 18 років, і, по-друге, факт їх утримання військовозобов'язаним.
Єдиний виняток щодо можливості поширення дії цієї норми на військовозобов'язаного стосується тих випадків, коли він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (надалі також - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
За змістом наявних в матеріалах справи доказів у шлюбі з ОСОБА_5 у позивача народилася донька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та син ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 09.09.2022 та серії НОМЕР_2 від 09.09.2022, відповідно (а.с.19-20).
Заочним рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у цивільній справі №938/148/21, яке набрало законної сили 02.07.2021, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 05 вересня 2008 року у Красницькій сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №2 (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_6 у позивача та ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.04.2022 (а.с.17).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.03.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 18.03.2025, про що внесено актовий запис №14 (а.с.23).
Отже, позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років.
Частинами 1, 2 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст.183 СК України).
Згідно з частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 157 Сімейного кодексу України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Як встановлено судом, причиною відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно абзацу 3 частини 1 статі 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" за його заявою від 18.02.2025 є не пітвердження документально факту перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
У витязі з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення обставин у військовозобов'язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову по мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», зазначено такий перелік документів, що були додані позивачем до заяви: біометричний паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий 28.01.2021, РНОКПП НОМЕР_6 , військовий квиток серія НОМЕР_7 виданий 14.09.2005, рішення суду від 01.06.2021, свідоцтво про народження серія НОМЕР_8 видане 09.09.2022, свідоцтво про народження серія НОМЕР_9 видане 09.09.2022, свідоцтво про народження серія НОМЕР_10 видане 09.09.2022.
Таким чином, позивачем надано відповідачу документи, які підтверджують, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років (свідоцтва про народження дітей). Документи, які б підтверджували факт перебування на утриманні позивача цих дітей, ОСОБА_1 до заяви від 18.02.2025 не долучив.
Звертаючись до суду ОСОБА_5 надав суду такі документи на підтвердження факту перебування на його утриманні двох дітей від шлюбу із ОСОБА_5 : рішення Верховинського районного суду в Івано-Франківській області від 22.06.2021 у цивільній справі №938/149/21 про стягнення на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітній дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с.24), розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.03.2025, виданий Верховинським ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області ЗМРУ МУЮ від 06.03.2025 за №25.1-22/3132 (а.с.30), рішення Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області №56 від 11.10.2022 «Про затвердження висновку про способи участі батька у вихованні дітей» (а.с.31).
Суд зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували факт перебування на його утриманні дітей від першого шлюбу із ОСОБА_5 (донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та документів про відсутність заборгованості із сплати аліментів на їх утримання при поданні заяви від 18.02.2025 позивачем додано не було.
Щодо факту перебування на його утриманні доньки від шлюбу із ОСОБА_4 суд зазначає, що до заяви від 18.02.2025 було додано тільки свідоцтво про народження доньки ОСОБА_6 . Свідоцтва про шлюб із ОСОБА_4 відповідачу надано не було.
Суд наголошує, що факт перебування на утриманні доньки від другого шлюбу із ОСОБА_4 підтверджується не тільки свідоцтвом про народження дитини - ОСОБА_6 , а й свідоцтвом про шлюб із ОСОБА_4 , як це передбачено Додатком 5 до Порядку №560.
Проте, позивач вказане свідоцтво про шлюб із ОСОБА_4 надав тільки суду.
Отже, відповідачу не було надано документів на підтвердження факту перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, відсутності заборгованості із сплати аліментів щодо двох дітей від попереднього шлюбу із ОСОБА_5 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно із абзацом 3 частини 1 статі 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації".
За наведених обставин, суд висновує про правомірність прийнятого Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом від 19.02.2025 під №20.
Відповідач при розгляді заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.02.2025 та прийнятті спірного рішення не надавав оцінки наданим позивачем суду документам, які наведені судом вище, оскільки такі не були долученні до заяви від 18.02.2025, а тому суд не надає їм правової оцінки.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно із абзацом 3 частини 1 статі 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такої відстрочки.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.