29 вересня 2025 року Справа № 280/5721/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в повному обсязі;
- стягнути з відповідача на користь позивача згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі, а саме 10805,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач є учасником бойових дій та вважає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі не меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком. Водночас відповідно до листа, Управління виплатило позивачу лише 1000,00 грн., що є значно меншим за передбачений законом розмір допомоги. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 08.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-XII. Оскільки, діяльність Управління здійснюється за спеціально - дозвільним типом правового регулювання, відповідач зобов'язаний виконувати чинні акти Уряду, дотримуватися встановлених норм законодавства. Частина 5 ст. 14 Закону №3551-XII в редакції Закону № 2983-IX є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню. Крім того, Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником коштів нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Так, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі - Постанова № 369) встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків - у розмірі 1000 гривень. Таким чином, згідно із Постановою №369 виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році позивачу проведено у сумі 1000 грн., яка виплачена у серпні 2024 року. Враховуючи вищезазначене, розмір грошової допомоги визначено не Управлінням, а Постановою №369. Дії Управління щодо виплати грошової допомоги полягали в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Повноважень на вчинення інших дій, не передбачених Постановою №369 органам Пенсійного фонду України не надано. Також з посиланням на постанови Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №460/2461/21 та від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Просить у задоволені позову відмовити.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.01.1996, користується пільгами, передбаченими Законом №3551-XII, у тому числі, є отримувачем щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
У 2024 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 1 000,00 грн, встановленому Постановою №369.
На відповідне звернення представника позивача, Управління листом від 14.04.2025 №6041-6137/Ш-02/8-0800/25 повідомило, що згідно із Постановою № 369 виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України позивачу, як учаснику бойових дій, проведена Управлінням у сумі 1000,00 грн, яка зарахована та виплачена у серпні 2024 року. Враховуючи вищезазначене, розмір грошової допомоги визначено не Управлінням, а Постановою №369. Дії Управління щодо виплати грошової допомоги полягали в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Повноважень на вчинення інших дій, не передбачених Постановою №369 органам Пенсійного фонду України не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році відповідно до Закону №3551-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон №3551-XII. Відповідно до Преамбули Закону №3551-XII, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону № 3551-ХІІ, однією з яких є виплата таким особам щорічної разової грошової виплати.
Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі - Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-XII, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 2983-IX як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Також Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Водночас суд зауважує, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права, встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри таких соціальних виплат та допомоги.
Так, Постановою № 369, установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідач, застосувавши правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІІ в редакції Закону № 2983-IX, яка була чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і є чинною на час вирішення цієї справи, неконституційною не визнавалася та виплативши позивачу як учаснику бойових дій у 2024 році разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі, передбаченому Постановою № 369, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує, що чинне законодавство України не передбачає виплату учасникам бойових дій разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як стверджує позивач.
Водночас варто відзначити, що передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, у спосіб ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Суд зауважує, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати учасникам бойових дій, Верховна Рада України діяла в межах її власних дискреційних повноважень.
У зв'язку з наведеним втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (у спосіб визначення Кабінетом Міністрів України у 2024 році її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Суд також враховує, що грошова виплата, передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII, не є основним джерелом існування позивача, а є додатковою соціальною гарантією, отже, позивач не змушений був нести надмірний індивідуальний тягар і втручання у його право на мирне володіння майном не порушило суті його соціальних прав.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 за наслідками розгляду зразкової справи № 440/14216/23, які на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу разової грошової виплати у 2024 році до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн є правомірними, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки висновків суду не спростовують.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №460/2461/21 та від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а є нерелевантними, оскільки у справі №553/4276/16-а спірні правовідносини стосувались наявності права на перерахунок пенсії у зв'язку із виданням Міністром оборони України наказів №377 від 28.07.2008 та №814 від 27.11.2013. Водночас, у даній справі спірним є питання щодо наявності у позивача права на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році відповідно до Закону №3551-XII, що не є пенсійною виплатою.
З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону №3551-XII та Постанови №369 під час виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
У відповідності до положень статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29.09.2025.
Суддя М.О. Семененко