29 вересня 2025 року Справа № 280/8356/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
23.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №1190918656/1190918656-2025-2 від 15.07.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат позивачу з 11.07.2025.
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Позивачем заявлено одну немайнову позовну вимогу та похідну позовну вимогу зобов'язального характеру, отже, у даній справі сума судового збору, з урахуванням подання позову в електронній формі, становить 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8).
Отже, позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн, проте, позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження сплати судового збору в розмірі та порядку встановленому Законом України «Про судовий збір».
Разом із позовом, представником позивача надано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у справі. В обґрунтування клопотання зазначено: "… Мій довіритель, ОСОБА_1 , має поганий стан здоров'я у зв'язку із травмою, що отримав на виробництві. Зараз він перебуває у дуже скрутному матеріальному становищі, оскільки регресні виплати, що він не отримує вже тривалий час з вини відповідача, були єдиним джерелом його доходу. Доказом скрутного матеріального стану є відповідь ГУ ПФУ у Донецькій області щодо припинення виплати йому щомісячної страхової виплати та відповідь на адвокатський запит від ГУ ДПС у Донецькій області де вказано, що інформація про доходи ОСОБА_2 у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків за 2024 рік відсутня, тобто доходів не було. За подання до суду вказаного позову через систему "Електронний Суд" він повинен сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн., що є для нього дуже великою сумою. ...".
Оцінюючі аргументи позивача, слід зазначити, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України Про судовий збір, інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, суд може звільнити від сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але єдиною підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.
Враховуючи наведене, висновок суду необхідність відстрочення (звільнення чи розстрочення) від сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.
Зазначене свідчить про наявність обов'язку у особи, яка заявляє клопотання про відстрочення (розстрочення чи звільнення) від сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами, що його майновий стан є настільки незадовільним, що перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому необхідно зазначити, що представником позивача як доказ скрутного матеріального стану позивача подано до суду відповідь ГУ ДПС у Донецькій області про відсутність доходів за 2024 рік.
Однак, представником позивача не додано до клопотання: індивідуальних відомостей про застраховану особу в Пенсійному фонді України (довідку про не отримання пенсії); доказів не перебування позивача на утриманні у родичів; доказів знаходження у тяжкому матеріальному становищі; інформацію від ГУ ДПС у Донецькій області про відсутність у позивача доходів у 2025 році.
При цьому, до позовної заяви додано Договір на надання правничої допомоги адвокатом від 03.07.2025 не на безоплатній умові.
Без надання достовірних доказів знаходження позивача у скрутному матеріальному становищі, суддя вважає клопотання необґрунтованим та не має можливості задовольнити вказане клопотання та відстрочити позивачу сплату судового збору до винесення судового рішення у справі.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належні докази сплати судового збору в установленому законом розмірі або належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання: доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., оформленого відповідно до вимог законодавства шляхом перерахування коштів через установи банків чи відділення зв'язку на наступний розрахунковий рахунок: UA538999980313131206084008512, отримувач ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998 або доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору. Зазначені документи надіслати до суду супровідним листом з посиланням на номер справи.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ю.В.Калашник