з питань передачі справи за підсудністю, закриття підготовчого провадження та
призначення справи до судового розгляду
29 вересня 2025 року Справа № 280/5653/24
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши питання щодо передачі справи за підсудністю, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 18, ЄДРПОУ 337001276) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення, -
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення.
03 червня 2025 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про передачу справи № 280/5653/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство № 908/1028/25. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що ухвалою від 15 травня 2025 року по Справі № 908/1028/25 Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О. О. вирішено: відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ 33701276 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд.18). -визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у розмірі 9 988 945,34 грн основного боргу, та 24 224,00 грн судового збору за подання до суду заяви. -ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів. -ввести процедуру розпорядження майном боржника. -розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1263 від 31.07.2013; адреса: пр. Соборний, 151а, к. 52, м. Запоріжжя, 69035). Щодо розгляду всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи КУзПБ передбачає особливості розгляду справ про банкрутство. Частиною другою статті 7 цього Кодексу визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів за вимогами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі судові справи відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено в постановах ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року, у справі № 918/335/17, постановах КГС ВС у від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10,від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18). У разі коли боржник є стороною у спорі, такий спір має вирішуватися відповідно до статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за правилами, визначеними ГПК України, в межах цієї справи. Подібна правова позиція викладена в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 910/2034/20. Згідно змін до редакції статті 7 Кодексу України з питань банкрутства (Абзац перший частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2971-IX від 20 березня 2023 року, № 3249-IX від 13 липня 2023 року; в редакції Закону № 3985-IX від 19 вересня 2024 року), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Представником відповідача до суду подано заперечення проти задоволення вищезазначеного клопотання.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року провадження у справі зупинено до 29 вересня 2025 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року провадження по справі поновлено.
Представники позивача та відповідача подали до суду клопотання закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.
Вирішуючи заявлене клопотання про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство, суд виходить з такого.
Згідно з преамбулою КУзПБ, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки".
Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ (у редакції, яка була чинною станом на день подання даного позову до суду та до 21 червня 2024 року) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).
Пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, яка була чинною станом на день подання даного позову до суду та до 19 липня 2024 року) передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що до 01 січня 2025 року положення ГПК України визначали компетенцію господарських судів на розгляд справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
При цьому, до категорії спорів, які розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство, частиною другою статті 7 КУзПБ було віднесено:
всі майнові спори, стороною в яких є боржник;
спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;
спори про визнання недійсними результатів аукціону;
спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;
спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно;
спори про стягнення заробітної плати;
спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;
спори щодо інших вимог до боржника.
Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 640/14829/21, аналізуючи зміст наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України (у відповідній редакції), дійшов висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У постанові від 11 липня 2024 року № 810/1842/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що правила визначення юрисдикції суду визначає насамперед процесуальне законодавство, зокрема ГПК України, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - також КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб'єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
1 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (далі - Закон № 3985-IX), яким абзац перший частини другої статті 7 викладено в такій редакції:
«2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
Одночасно з цим, Законом № 3985-IX пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України викладено в такій редакції:
«8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника».
Порівняльний аналіз внесених законодавцем змін дозволяє дійти висновку, що, починаючи з 01 січня 2025 року, виключено заборону на розгляд господарськими судами в межах справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Крім того, у редакції з 01 січня 2025 року, таку категорію спорів, що розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність), як «спори щодо інших вимог до боржника», розширено шляхом уточнення про те, що у межах такої категорії спорів можуть розглядатись «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
Отже, внесеними змінами не було додатково поширено юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), на розгляд «спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України», як помилково вказує позивач, а розширено зміст такої категорії спорів як «спори щодо інших вимог до боржника» шляхом уточнення «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
На думку суду, вказані зміни не призвели до іншого тлумачення норм КУзПБ у співвідношенні з нормами процесуальних законів у спірному питанні, ніж застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 листопада 2023 року у справі №908/129/22 та послідовно в інших постановах Верховного Суду (для прикладу, від 05 вересня 2024 року у справі №580/3719/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 640/14829/21 тощо), оскільки за наведеного в законі визначення компетенція господарського суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) щодо спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, поширюється виключно на випадки, коли заявлені у спорі вимоги звернуті до боржника.
Проте, у даній справі судом розглядається спір про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, якими позивачу визначено грошові зобов'язання за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю, що не пов'язано із провадженням у справі про банкрутство.
Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про закриття підготовчого провадження, суд зазначає про наступне.
Суд дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, вважає за можливе закрити підготовче провадження у справі № 280/5653/24 та призначити справу до розгляду по суті.
Так, в ході підготовчого засідання суддею з'ясовано остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з'ясовано заперечення проти позовних вимог, визначено обставин справи, які підлягають встановленню.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У зв'язку із викладеним, суд уважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 183, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ» про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство - відмовити.
Закрити підготовче провадження у справі № 280/5653/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ І КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2025 року на 11 год. 30 хв., яке відбудеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-в, у залі судових засідань №18.
Справа розглядатиметься одноособово суддею Татариновим Дмитром Вікторовичем.
У судове засідання повістками викликати учасників справи.
Неявка представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду справи не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 205 КАС України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.zp.court.gov.ua/sud0870.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя Д.В. Татаринов