26 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/7193/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
10 вересня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 43166763) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386), яким просить суд: « 1. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.08.2025 ВП № 77815803 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. 2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області судові витрати у справі, у виді сплаченого судового збору, в розмірі 2422,4 грн.».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги аргументовані тим, що з метою добровільного виконання судового рішення Територіальним управлінням Служби судової охорони у Закарпатській області було направлено запит про виділення додаткових кошторисних призначень, необхідних для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. Однак листом від 21 листопада 2023 року Служба судової охорони повідомила, що додаткові видатки на виплату за КЕКВ 2800, з якого можливі виплати за рішеннями суду, в кошторисі на 2023 рік не передбачені. В подальшому Служба судової охорони проінформувала про запроваджений єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь співробітників Служби в порядку черги, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. Кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» затверджено у сумі 6973,6 тис. грн. Рішення у справі № 260/3742/22 у вказаному списку внесено під номером 482. Вважає, що Територіальним управлінням у межах своїх повноважень вжито вичерпних заходів для виконання рішення суду у справі № 260/3742/22, зокрема, ведеться листування зі Службою судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на зазначені цілі, щотижнево на селекторних нарадах обговорюється проблемне питання по виплаті додаткової винагороди, тому підстав для застосування штрафу наразі немає.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог, оскільки законодавством визначено що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені законодавством заходи щодо примусового виконання рішень, а у відповідності до статті 18 частини 3 пункту 16 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право накладати стягнення у вигляді штрафу у випадках, передбачених Законом, зокрема, за невиконання без поважних причин боржником рішення (стаття 63 цього Закону). Відтак, оскаржена постанова винесена державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, встановлений діючим законодавством, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом вживалися заходи направлення позивачу ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик в судове засідання призначене на 26 вересня 2025 року з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 12 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 85).
Судом вживалися заходи направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик в судове засідання призначене на 26 вересня 2025 року з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 12 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим представник відповідача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 83).
Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як вбачається із КП «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, що ухвалене у справі № 260/3742/22, визнано протиправною бездіяльність територіального управління щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі за текстом Постанова № 168). Зобов'язано територіальне управління нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Дане рішення набрало законної сили 04 грудня 2023 року.
21 лютого 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №260/3742/22.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень постановою від 16 квітня 2025 року №77815803 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/3742/22 від 21 лютого 2024 року (а.с. 41).
У вказаній постанові державним виконавцем повідомлено боржника - ТУ ССО у Закарпатській області про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження листом №38/09-616 від 28 квітня 2024 року ТУ ССО у Закарпатській області повідомило Відділ примусового виконання рішень, що з метою виконання рішення суду у справі № 260/3742/22 було надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на суму 445564,52 грн. У відповідь на такий лист повідомлено, що видатків на виплату за КЕКВ 2800, з якого можливі виплати за рішеннями суду, в кошторисі на 2023 рік не передбачені. Тому рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3742/22 від 02 листопада 2023 року взято на облік центральним органом управління Служби судової охорони. Кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» затверджено у сумі 6999,056 тис. грн. Тому з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. При цьому зазначено, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань, ТУ ССО у Закарпатській області забезпечить виконання даного судового рішення. Окрім того, кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» затверджено у сумі 500 грн. Тому з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. З огляду на що просило встановити відстрочку виконання рішення за виконавчим провадженням №77815803 до врегулювання питання на відповідному рівні (а.с.а.с. 41-45).
Досліджуючи повноту виконання рішення суду у справі №260/3742/22 державний виконавець встановив його невиконання боржником у встановлені строки без поважних причин, а тому постановою від 27 серпня 2025 року у виконавчому провадженні №77815803 на ТУ ССО у Закарпатській області накладено штраф у розмірі 10200 грн (а.с.а.с. 53, 54).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень постановою від 02 вересня 2025 року №77815803 було виправлено помилку у вказаній постанові про накладення штрафу від 27 серпня 2025 року щодо суми накладного на позивача штрафу, замість 10200 грн вказано вірно 5100 грн (а.с. 51).
Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав ТУ ССО у Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту Закон України № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 частиною 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 5 Закону України №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону України № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно із статтею 18 частиною 4 Закону України № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до статті 26 частини 6 Закону України № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Стаття 19 частина 4 Закону України № 1404-VIII передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до статті 63 частини 1 Закону України № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому нормами статті 63 частини 2 Закону України № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Вказане кореспондується також з положеннями статті 75 Закону України № 1404-VIII, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Однак правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що на виконання вимоги державного виконавця виконати рішення суду в адміністративній справі № 260/3742/22 боржником було повідомлено про відсутність необхідних бюджетних асигнувань для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та запроваджену Службою судової охорони черговість виплати за датою набуття законної сили рішення суду. При цьому зазначено, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань, ТУ ССО у Закарпатській області забезпечить виконання даного судового рішення. З огляду на що позивач просив встановити відстрочку виконання рішення за виконавчим провадженням №77815803 до врегулювання питання на відповідному рівні.
Оцінюючи вказані вище обґрунтування з точки зору їх поважності для несвоєчасного виконання судового рішення, суд враховує наступне.
Нормами статті 161 частини 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закону України № 1402-VIII) передбачено, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, виплата грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, в тому числі на виконання рішення суду, може бути здійснена виключно за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому чинним законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Згідно зі статтею 148 частиною 3 пунктом 2 Закону України № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, центральний орган управління Служби судової охорони є розпорядником бюджетних коштів другого рівня, територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що територіальним управлінням Служби судової охорони у Закарпатській області 16 листопада 2023 року за вих. № 38.03-281/ССО надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на суму 445564,52 грн. У свою чергу, відповідне звернення скероване центральним органом управління Служби судової охорони до Державної судової адміністрації України, Вищої ради правосуддя та Міністерства фінансів України (а.с.а.с. 49-51).
Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області отримало лист від центрального органу управління Служби судової охорони від 18 жовтня 2023 року №01.30-02.2-1929/вн, у якому зазначено, що видатків на виплату за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» в кошторисі Служби судової охорони па 2023 рік не передбачено. З моменту набрання рішенням у зразковій справі №260/3564/22 законної сили Службою судової охорони проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань (а.с. 28).
21 листопада 2023 року до територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області надійшов лист з центрального органу управління Служби судової охорони за № 01.30-02-2232/вн, у якому йдеться про те, що видатків на виплату за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», з якого можливі виплати за рішеннями суду в кошторисі Служби судової охорони па 2023 рік не передбачено (а.с. 39).
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання судового рішення № 260/3742/22 ТУ ССО у Закарпатській області неодноразово зверталося до Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошти, у відповідь на які повідомлялось про відсутність необхідних бюджетних асигнувань (а.с.а.с. 49-52, 60).
Окрім того, Служба судової охорони зверталася з листами до т.в.о. Голови Державної судової адміністрації з проханням виділити додаткові кошти на виконання рішень судів та внести відповідні зміни до затверджених на 2023-2024 роки кошторисів, однак у задоволенні таких було відмовлено з огляду на обмеженість фінансових ресурсів. Звернення аналогічного змісту надсилались також до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України. Разом з тим, за результатами їх розгляду було повідомлено про відсутність необхідних фінансових ресурсів державного бюджету в умовах воєнного стану (а.с.а.с. 19, 20, 26,27, 29, 32, 33-38, 57, 58).
Листом Служби судової охорони від 11 січня 2024 № 01.30-02.2-98/вн «Про виплату кошів за судовими рішеннями» доведено, що відповідно до розпоряджень Служби судової охорони від 13.08.2020 № 550 «Про першочергові заходи організації ведення позовної роботи» та від 05.01.2024 № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями», з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати співробітникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями в Службі судової охорони запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь співробітників Служби в порядку черги, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. Службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6973,6 тис. грн. Рішення у справі № 260/3742/22 у вказаному списку внесено під номером 482 (а.с. 15).
Відповідно до затвердженого ТУ ССО у Закарпатській області кошторису на 2025 рік, видатки за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» становлять 500 грн (а.с. 24).
Отже, затвердженими позивачу кошторисами на 2023- 2025 роки не передбачено бюджетних асигнувань для виплати заборгованості за рішенням суду № 260/3742/22 на користь ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення ТУ ССО у Закарпатській області в частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а.
В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють відповідальність боржника за невиконання рішення суду, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на ТУ ССО у Закарпатській області штрафу. З огляду на що заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений статтею 2 частиною 2 пунктом 1 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 139 її частинною 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач в даній справі є суб'єктом владних повноважень, то у розумінні статті 139 частини 1 КАС України судові витрати на його користь до відшкодування не належать.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 43166763) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 27 серпня 2025 року у виконавчому провадженні № 77815803.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко