29 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/7810/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та неприйняття відповідного рішення по суті за наслідком розгляду цієї заяви;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення шляхом видачі відповідної довідки про надання такої відстрочки у зв'язку з перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Позов обґрунтований тим, що позивач 18 червня 2024 року листом з описом вкладення надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву від 17.06.2024 про надання йому відстрочки у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.
До даної заяви позивач додав посвідчені належним чином копії необхідних документів, а саме: трьох свідоцтв про народження дітей, витягу від 19.01.2024 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб з ОСОБА_2 і розірвання цього шлюбу, свідоцтва про шлюб з ОСОБА_3 та довідки Відділу ДВС у м. Ужгороді від 16.05.2024р. №60883 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
У відповідь на таку заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 22.06.2024 №15815 повідомив, що для вирішення питання про відстрочку позивач має особисто подати документи, тобто прибути до цього РТЦК, оскільки дистанційне подання документів можливе лише за умови проведення у відповідність з вимогами чинного законодавства військово-облікових документів, в тому числі присвоєння та внесення в військово-обліковий документ військовозобов'язаного штрих-коду.
Позивач вважає, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як суб'єкт владних повноважень, після отримання засобами поштового зв'язку заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права - повинен був вчинити відповідні дії щодо оформлення відповідного рішення за наслідком розгляду цієї заяви, однак останній обмежився направленням листа.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує, щодо задоволення позовної заяви та зокрема зазначає, що за даними Єдиного реєстру боржників, згідно, станом на 29.01.2025 позивач рахується боржником у виконавчому провадженні № 40305115 і щодо нього наявний запис в Єдиному реєстрі боржників за категорією - стягнення аліментів, відповідно, під питанням наявність у позивача права стверджувати щодо здійснення ним утримання трьох і більше дітей віком до 18 років при наявності заборгованості по аліментам.
З направленого позивачу листа від 22.06.2024 р. №15815 слідує, що позивачу слід оновити свої військово-облікові дані, привести військово-облікові документи в відповідність до чинного законодавства, актуалізувати свої дані.
Представник відповідача зазначає, що діючим на даний час Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, установлено, що під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військовообліковий документ, на що також було звернуто увагу позивача і в листі від 22.06.2024 р. №15815.
Позивач, знехтувавши вимогами законодавчих і нормативно-правових актів з питань військового обліку, самостійно вирішив розпорядитись своїми правами, діючи на власний розсуд і замість того, щоб дотримуючись вимог законодавства прибути і вирішити свої питання у встановленому законодавством порядку, вирішив подати власне даний позов, який по суті не вирішує правової проблеми за захистом буцім то якої позивач звернувся до суду.
Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно є військовозобов'язаним.
17 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку AT “Укрпошта» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).
Згідно з описом вкладення до заяви про надання відстрочки від призову позивачем було долучено:
- посвідчена адвокатом копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_4 ;
- посвідчена адвокатом копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_5 ;
- посвідчена адвокатом копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_6 ;
- посвідчена адвокатом копія витягу від 19.01.2024 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб з ОСОБА_2 і розірвання цього шлюбу;
- посвідчена адвокатом копія свідоцтва про шлюб з ОСОБА_3 ;
- посвідчена адвокатом копія довідки Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 16.05.2024 №60883.
22 червня 2024 року листом №15815 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» для отримання відстрочки від призову військовозобов'язаному необхідна особиста явка до ТЦК та СП з метою оновлення військово-облікових даних, подання заяви про відстрочку від мобілізації та подачі відповідних документів згідно законодавства України.
Дистанційне подання документів можливе лише за умови приведення у відповідність з вимогами чинного законодавства військово-облікових документів, в т. числі присвоєння та внесення в військово-обліковий документ військовозобов'язаного штрих-коду.
Для оновлення даних військовозобов'язаному необхідно надати паспорт громадянина України, РНОКПП, військово-облікові документи, медичні документи, водійське посвідчення (якщо є), довідку про освіту, документи, що підтверджують склад сім'ї, наявність дітей або опіку над особами з інвалідністю (за наявності), документи, що засвідчують право на відстрочку.
Позивачу було запропоновано прибути за місцем військового обліку для оформлення заяви встановленого зразка, для реалізації свого права на відстрочку від призову у встановленому порядку.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, нерозглянувши по суті його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом,
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи і досі триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.1, 3 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1ст.3 Закону №2232-XII).
Частиною 11 ст.38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.
Відповідно до ст.1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, як чоловік, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Відповідач, не заперечуючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідь на вищезазначену заяву вказав про необхідність подання заяви про відстрочку від призову на військову службу позивачем особисто, а не засобами поштового зв'язку, разом із оригіналами відповідних документів.
Судом встановлено, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей:
- донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Листом 16 травня 2024 року №60883 Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджено, що на виконання у відділі перебуває виконавче провадження №40305115 з примусового виконання виконавчого листа №2п-8942/10 від 29.04.2011р. виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 11.10.2010 року і до досягнення дитиною повноліття». Станом на 16.05.2024р. заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Вище суд зазначав положення ч.1 ст.38 Закону №2232-ХІІ, які визначають обов'язок, зокрема, військовозобов'язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.
Тотожні норми містяться і у Порядку №1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вище наведені.
Разом з тим, ні положення Закону №2232-ХІІ, ні Порядку №1487 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок “особисто повідомити» не означає “особисто прибути».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Відтак, суд зазначає, що позовна заява підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Щодо твердження відповідача у відзив, про не те, що позивачем не доведено утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд відхиляє, оскільки листом від 16 травня 2024 року №60883 Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді підтверджено факт сплати аліментів позивачем, що і являється фактом утримання доньки.
Стосовно оцінки інших аргументів (доводів), наданих стороною, то суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної, влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отож, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк