25 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/1599/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Гавій Л.В.
за участю:
представника позивача - Майор І.В.,
представника відповідача 1,2 - Вовканич А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 вересня 2025 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 06 березня 2023 року № 233 о/с про звільнення зі служби в поліції; 2) Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області та допустити в цій частині негайне виконання судового рішення, у випадку його задоволення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом № 233 о/с від 06.03.2023 року позивача звільнено зі служби в поліції у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», який передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач вважає наказ № 233 о/с від 06.03.2023 року протиправним, а звільнення зі служби в поліції неправомірним, оскільки він повинен був бути звільненим згідно поданого ним рапорту, що зареєстрований у відповідача від 01.03.2023 року, тобто за власним бажанням.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що відповідачем було встановлено грубе порушення службової дисципліни позивачем, а тому прийнято рішення утворити дисциплінарну комісію, провести службове розслідування за даним фактом та відсторонити ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків, про що видано відповідний наказ від 17.01.2023 р. № 124. За результатами службового розслідування, наказом Департаменту патрульної поліції від 20.02.2023 р. № 103 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, на підставі якого прийнято наказ від 06.03.2023 р. № 233 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач на підставі наказу Головного управління Національно поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) № 24 о/с від 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу в поліцію.
Наказом Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції від 04 березня 2022 року № 573 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №260/1433/22 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по особовому складу №573 о/с від 04 березня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону з 06 березня 2022 року.
Наказом Департамента патрульної поліції від 23 серпня 2022 року № 1076 о/с було скасовано наказ Департамента патрульної поліції (далі - ДПП) від 04 березня 2022 року за №573 о/с та поновлено позивача на попередньо займаній посаді.
З огляду на перебування позивача в лавах Збройних Сил України в період проходження судових спорів про поновлення на службі в ДПП, позивач був допущений до виконання службових обов'язків за займаною ним посадою з 05 грудня 2022 року, згідно наказу ДПП № 1525 о/с від 08 грудня 2022 року.
В подальшому при проходженні служби в Управлінні патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, позивач перебуваючи на лікарняному, забезпечив через свого законного представника подачу рапорту на звільнення за власним бажанням, який отриманий Департаментом патрульної поліції 01 березня 2023 року.
Згідно супровідного листа від 06 березня 2023 року за № 6152/41/15/01-2023 позивачу було повідомлено про розгляд його рапорту на звільнення та про звільнення 06 березня 2023 року на підставі наказу ДПП за № 233 о/с.
Згідно наказу ДПП № 233 о/с від 06 березня 2023 року, позивача звільнено зі служби в поліції, у відповідності до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підставою для прийняття вказаного наказу став наказ Департаменту патрульної поліції від 20 лютого 2023 року за № 103.
З аналізу наказу ДПП від 20 лютого 2023 року за № 103 випливає, що саме за наслідком його складання і було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та затверджено результати службового розслідування.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 260/4067/23, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 260/4067/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 20.02.2023 р. №103 «Про застосування до працівника УПП в Закарпатській області ДПП дисциплінарного стягнення». Вказана постанова набрала законної сили з дати її прийняття.
Позивач, вважаючи протиправним наказ про звільнення його зі служби в поліції, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі - Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, з-поміж іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Частиною 2 ст. 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі -Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до вимог ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
У статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.
Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як вбачається із заявлених позовних, позивач оскаржує у даній справі наказ Департаменту патрульної поліції від 06.03.2023 р. № 233 о/с, відповідно до якого його звільнено зі служби в поліції, згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
При цьому, оскаржений наказ від 06.03.2023 року № 233 о/с про звільнення позивача, винесений на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 20.02.2023 року № 103 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 260/4067/23, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 260/4067/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 20.02.2023 р. №103 «Про застосування до працівника УПП в Закарпатській області ДПП дисциплінарного стягнення».
Вказана постанова набрала законної сили з дати її прийняття.
У даній постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, судом було встановлено, що відповідач обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції неправомірно, оскільки позивачем не вчинено дисциплінарних проступків, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем необґрунтовано та непропорційно, тобто без урахування балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04 березня 2025 року, встановлено факт протиправності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, на підставі наказу ДПП від 20.02.2023 р. № 103.
Враховуючи наведене, оскільки оскаржуваний наказ ДПП від 06.03.2023 р. № 233 о/с винесений у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, застосованого наказом ДПП від 20.02.2023 р. № 103, який визнано протиправним та скасовано, оскаржуваний наказ від 06.03.2023 р. № 233 о/с, як похідний є протиправним та також підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд зауважує, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а, отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що у разі встановлення незаконного звільнення, суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 р. № 804/958/16.
Як вбачається із наказу ДПП від 06 березня 2023 року № 233 о/с позивача звільнено з посади інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, позивач підлягає поновленню на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області.
Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.
Пунктом 2.27. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Згідно наказу ДПП від 06 березня 2023 року № 233 о/с, позивача звільнено з посади з 06 березня 2023 року.
Відтак, дата звільнення 06 березня 2023 року вважається останнім робочим днем позивача. Таким чином, з 07 березня 2023 року у позивача почався вимушений прогул. Відтак, суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 07 березня 2023 року, оскільки позивач вважається таким, що 06 березня 2023 року був на роботі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. О.Кошового, 2), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 березня 2023 року № 233 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області з 07 березня 2023 року.
4. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області підлягає до негайного виконання.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька