про відмову у забезпеченні позову
29 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/22198/25
категорія 111000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петронія" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Петронія" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 01 вересня 2025 року № 1073-Л;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі за реєстраційним номером 99061202400417, дата початку дії ліцензії 01 липня 2024 року, яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "Петронія", та внести відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про те, що ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі за реєстраційним номером 99061202400417, дата початку дії ліцензії 01 липня 2024 року, яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "Петронія", вважається діючою з дати її припинення.
Разом із позовною заявою ТОВ "Петронія" подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 01 вересня 2025 року № 1073-Л.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі може призвести до простою товариства та звільнення значної кількості працівників через неможливість отримання значного доходу від здійснення діяльності та виплати заробітної плати працівникам. Оскільки здійснення господарської діяльності по оптовій торгівлі пальним беззаперечно залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, припинення дії ліцензії призведе, як зазначає заявник, до неможливості здійснення господарської діяльності і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з відповідними труднощами. Стверджуючи про наявність очевидних ознак протиправності рішення контролюючого органу, заявник наполягає, що оскаржуване рішення порушує його права, тож невжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного припису унеможливить поновлення порушених прав у разі задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Оцінивши доводи заяви про забезпечення позову у цій справі суд дійшов такого висновку.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 640/31815/21 Верховний Суд виснував:
"30. ... судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
31. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
32. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними".
Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник покликається на те, що своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у межах зазначеного ним способу призведе до порушення його прав, створить негативні наслідки, які буде не можливо усунути після набрання законної сили рішенням суду у цій справі, або для усунення цих наслідків буде необхідно докласти значних зусиль.
Щодо оцінки невідворотності наслідків для позивача під час вирішення питання про забезпечення позову, то в постанові від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснувала:
"42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
45. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
…
48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти".
Суд вважає зазначений висновок застосовним і до цієї справи.
Аналізуючи доводи заявника суд вважає ініційовані заходи забезпечення позову неспівмірними та такими, що фактично скасовують оскаржуване рішення контролюючого органу й дозволяють продовження ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Петронія".
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
В аспекті цього суд зазначає про відсутність жодних доказів на підтвердження доводів заявника щодо нагальності вжиття заходів забезпечення позову згідно з поданою заявою.
Так, пунктом 74 частини першої статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" встановлено, що припинення дії ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.
Разом з тим суд враховує, що згідно зі статутом та витягом з ЄДР основним видом діяльності ТОВ "Петронія" є 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, про що вказано й у позовній заяві. Також заявник здійснює оптову торгівлю пальним згідно з ліцензією на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі за реєстраційним номером 99061202400417, дія якої зупинена за оскаржуваним згідно з позовом у цій справі рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01 вересня 2025 року № 1073-Л.
Тож позивач не обмежений у праві провадження інших видів господарської діяльності, в тому числі, і в межах КВЕД 68.20 (основного виду), відтак відсутні підстави вважати, що припинення ліцензії на право оптової торгівлі пальним призведе до повного зупинення господарської діяльності заявника.
Такі ж висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 600/5520/24-а за схожих обставин.
У справі № 600/5520/24-а, як і у цій справі, до заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені ним обставини. Тому суд вважає, що заявником не доведено існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просить вжити заходи забезпечення позову.
Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказує заявник. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
У згаданій постанові від 10 липня 2025 року у справі № 600/5520/24-а Верховний Суд, незаперечуючи того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити від понесення збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо, такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.
Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В силу норми частини п'ятої статті 242 КАС України суд зобов'язаний враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду.
До того ж варто враховувати й те, що у заяві про забезпечення позову заявник зазначає про пошкодження внаслідок збройної агресії російської федерації офісного приміщення за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Об'їздна, буд. 31, чим зумовлено дистанційну роботу та, відповідно, відсутність персоналу за вказаною адресою, стверджуючи, що відсутність працівників в офісному приміщенні жодним чином не свідчить про відсутність суб'єкта господарювання за місцем провадження діяльності.
Оцінку таким доводам щодо обставин, покладених в основу висновків за оскаржуваним у справі рішенням, може бути надано під час вирішення спору по суті, проте не на стадії забезпечення позову. У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ТОВ "Петронія" є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Петронія" у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько