(в порядку судового контролю за виконанням судового рішення)
29 вересня 2025 року м. Житомир Справа № 240/5128/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Романченка Є.Ю., розглянувши заяву щодо судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановити судовий контроль,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено.
Від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення суду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області через систему "Електронний суд" подано заперечення на заяву, у яких йдеться про те що з 01 січня 2025 року згідно з приписами статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX Про Державний бюджет на 2025 рік (далі Закон № 4059-ІХ) на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. Виконуючи норми Закону № 4059-ІХ, за результатом звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що відсутні відомості щодо постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року.
Визначаючись щодо правових підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Рішенням суду у справі встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону №796, позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
У поданій заяві позивач стверджує, що на виконання рішення суду пенсійному органу належало доплачувати 3200,00 грн підвищення до пенсії. Однак, починаючи з 01 січня 2025 року виплату такого підвищення відповідачем протиправно, як стверджує заявник, припинено.
Надаючи правову оцінку спірному питанню, суд звертає увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати; виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2024 року № 240/28481/23.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Суд враховує, що 19 листопада 2024 року прийнято Закон № 4059-IX, статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (частина друга статті 45 Закону №4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07липня 2014 року № 21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Як встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на виконання рішення суду нараховувало та виплачувало підвищення до пенсії позивачу, передбачене статтею 39 Закону № 796-ХІІ, до 01 січня 2025 року, а припиненню такої виплати передувала зміна законодавства - визначення законодавцем умов встановлення, продовження чи припинення такої доплати у 2025 році на період дії воєнного стану.
Такі законодавчі зміни відбулись уже після ухвалення судом рішення у справі.
За змістом заяви позивач не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, вчиненими внаслідок виконання приписів статті 45 Закону № 4059-IX, однак цей юридичний конфлікт не може бути вирішено в порядку статті 382 КАС України.
З огляду на встановлені судом обставини, а також визначення з 01 січня 2025 року на законодавчому рівні умов виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, на період воєнного стану, відсутні підстави для висновку про те, що відповідач у межах своїх повноважень не вчинив залежних від нього дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, та що рішення суду не виконується відповідачем без причин.
Враховуючи зміну законодавчого регулювання, на переконання суду, у цьому разі не доведено наявність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про зобов'язання подати звіт про виконання рішення у справі №240/5128/22 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Є.Ю. Романченко