(в порядку судового контролю за виконанням судового рішення)
29 вересня 2025 року м. Житомир
справа № 240/42889/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №240/42889/21 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 01 жовтня 2021 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
18.08.2025 позивач подала до суду заяву, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.
Аргументуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою, позивач (стягувач) вказує, що пенсійним органом до його пенсії нараховувалося і виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, починаючи з 01.01.2025 виплату такого підвищення відповідачем протиправно припинено.
Ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято та призначено заяву про встановлення судового контролю до розгляду у порядку письмового провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заперечення на заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заяви.
Вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/42889/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2021 по 31.01.2024 у розмірі 161799,01 грн. Вказану заборгованість включено до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Стан виплати боргів за рішенням суду повністю залежить від видатків ГУ, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, а відтак виплата коштів на виконання вказаного рішення суду позивача буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.
Також вказує, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, підтверджена дата реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 24.05.1979 по 29.12.1994, з 30.03.1995 по даний час, а тому з 01.01.2025 доплата до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік встановлена в розмірі 2361,00 грн.
З урахуванням приписів частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зважаючи на непорушення позивачем питання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Судом встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/42889/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано доплату до пенсії за період з 01.10.2021 по 31.01.2024 у розмірі 161799,01 грн. Вказану заборгованість обліковано в підсистемі "Реєстр судових рішень", виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується наявним у матеріалах заяви витягом з такого Реєстру. Однак зазначена сума заборгованості виплати пенсії на виконання вказаного рішення суду не виплачена через відсутність грошових коштів для здійснення такої виплати.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Згідно пункту 7 Положення про ПФУ Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
З урахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині невиплати пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
Отже, відповідачем вчинено заходи, направлені на виконання судового рішення, однак його повне виконання пов'язано з незалежних від нього причин, оскільки подальше виконання взаємопов'язане від фінансування Пенсійного фонду України, що унеможливлює застосування судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі.
Суд погоджується з тим, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Враховуючи вищевказане, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах своїх повноважень виконало залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення у даній справі, та позивачем відповідними доказами не доведено, що відповідач, отримавши грошові кошти для виплати заборгованості з пенсії на виконання рішення суду у справі №240/42889/21, не виплатило позивачу вказану суму заборгованості, або що відповідач створює перешкоди для виплати позивачу суми заборгованості, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення у частині виплати позивачу заборгованої суми пенсії.
Щодо доводів відповідача про застосування норм статті 45 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524, суд зазначає наступне.
Відповідач подав до суду письмові пояснення щодо предмета розгляду, в яких зазначив, відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України постановив: Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Пункт 15 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено.
Постанова набрала чинності з 1 січня 2025 року, а тому з січня 2025 року виплата пенсії Позивачу проводиться з урахуванням статті 45 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року № 1524.
Також зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 №1524, проведено звірку з Єдиним державним демографічним реєстром, відомості якого надано Державною міграційною службою у порядку обміну інформацією щодо постійного проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення і встановлено, що позивач згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрований в зоні гарантованого добровільного відселення, у зв'язку з чим з 01.01.2025 встановлено доплату до пенсії у розмірі 2361 грн.
Саме тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні підстави для встановлення доплати до пенсії у іншому розмірі.
Суд зазначає, що статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі Закон України №4059-IX) визначено:
«Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.».
Відтак, з набранням чинності Законом України №4059-IX змінено правове регулювання правовідносин щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення, які також унормовані статтею 39 Закону України 796-XII та якою керувався суд під час ухвалення рішення у цій справі.
Згідно з наданих позивачем доказів, а саме розрахунку пенсії у січні 2025 року, а також аналізуючи доводи відповідача, суд зауважує, що пенсійним органом прийнято нове рішення про перерахунок виплати допити до пенсії саме на підставі статті 45 Закону України № 4059-IX та Постанови № 1524.
Однак під час розгляду даної справи, вказані законодавчі зміни не входили до предмету оцінки спірних правовідносин та відбулися після ухвалення судового рішення у справі. Також предметом правової оцінки не слугувало рішення відповідача щодо перерахунку пенсії позивача після 01.01.2025 з урахуванням змін у законодавстві. Саме тому суд уважає, що в даному випадку має місце виникнення нових спірних правовідносин, пов'язаних зі змінами у законодавстві, які регулюють питання встановлення, продовження та припинення виплати доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні радіаційного забруднення.
Враховуючи те, що між сторонами виник новий спір щодо припинення виплати доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні радіаційного забруднення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №240/29032/22.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин які б свідчили про необхідність встановлення Пенсійному фонду судом строку для подання звіту про виконання судового рішення.
З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.
Вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відкладалось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 22.08.2025 по 19.09.2025 та у зв'язку з перебуванням на періодичному навчанні в Національній школі суддів України у період з 22.09.2025 по 26.09.2025.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Горовенко