29 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10016/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого йому було нараховано грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 за період з 04.02.2014 по 01.03.2018 та індексації грошового забезпечення період з 04.02.2014 по 04.11.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням у складі грошового забезпечення з якого обчислені такі виплати щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 за період з 04.02.2014 по 01.03.2018 та індексації грошового забезпечення період з 04.02.2014 по 04.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач виплатив суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, без урахування індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Ухвалою від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач відповіді на відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 04.02.2014 по 04.11.2021 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка виплатила йому грошову допомогу на оздоровлення у 2014 (наказ № 77 від 15.04.2014), 2015 (наказ № 133 від 06.07.2015), 2016 (наказ № 167 від 09.08.2016), 2018 (наказ № 81 від 11.04.2018), 2020, 2021 роках та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2014 (наказ № 251 від 10.12.2014), 2020, 2021 роках; позивач щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 в 2014-2015 роках не отримував та отримував в 2016-березень 2018 років.
03.01.2025 позивачем подано відповідачу заяву, в якій він просив нарахувати та доплатити грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 04.02.2014 по 01.03.2018 із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 та індексації грошового забезпечення за період з 04.02.2014 по 04.11.2021.
Не отримавши відповіді, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, доданої до неї заяви позивача відповідачу від 03.01.2025, предметом спору є правомірність не включення відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обраховувалась грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 2014 по 2018 роки сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 та індексації грошового забезпечення за період з 04.02.2014 по 04.11.2021.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII).
В ст. 9 Закону №2011-XII зазначено:
"3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України."
Постанова Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 втратила чинності 01.03.2018.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2014-2018 роках визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260).
Відповідно до пп. 30.1- 30.3 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами пп. 33.1- 33.3 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Тобто матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення виплачувлись на підставі наказу командира військової частини у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", яка була чинна до 28.02.2018, (далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Так, як вже зазначалось, відповідно до п. 30.3 зазначеної Інструкції № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. За приписами п.33.3 Інструкції № 260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон №2011-XII та Постанова №899, а норми Інструкції №260 не підлягають застосуванню в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 по справі №520/8887/2020.
Як було встановлено судом, відповідач позивачу виплатив грошову допомогу на оздоровлення у 2014 (наказ № 77 від 15.04.2014), 2015 (наказ № 133 від 06.07.2015), 2016 (наказ № 167 від 09.08.2016), 2018 (наказ № 81 від 11.04.2018) роках та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2014 (наказ № 251 від 10.12.2014), позивач щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 в 2014-2015 роках не отримував та отримував в 2016-березень 2018 років.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду,, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена щомісячну додаткову грошову винагороду (далі ЩДГВ)передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, яка втратила чинності 01.03.2018, не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, встановлені обставини справи, суд вважає, що вказана допомога повинна була враховуватись відповідачем у складі місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік (наказ № 167 від 09.08.2016), і не повинна була враховуватись при обчисленні позивачу грошової допомоги для оздоровлення у 2014 (наказ № 77 від 15.04.2014), 2015 (наказ № 133 від 06.07.2015), 2018 (наказ № 81 від 11.04.2018) роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014 (наказ № 251 від 10.12.2014), оскільки ЩДГВ на момент підписання наказів про виплату цих допомог йому не виплачувалось.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 у справі №240/27422/21, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Позивачем доказів того, що на момент звернення до суду з позовом індексація позивачу за період 2016-2018 роки відповідачем нараховувалась та виплачувалась не надано, що виключало можливість врахування такої індексації при обрахунку відповідачем допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за вказаний період, а тому не включення відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки сум ненарахованої і невиплаченої індексації суд не може визнати протиправним і, відповідно зобов'язати відповідача врахувати при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки такої індексації.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2014-2018 роки із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум індексації за 2014-2021 роки, то така не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи не підтверджено виплату позивачу індексації за вказаний період.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач в вимогах просить врахувати при перерахунку грошових допомог за 2014-2018 роки, крім іншого, індексацію за період з 2019 по 2021 роки, тобто суми виплачені в майбутньому і які не могли бути нараховані за період 2014-2018 років.
А тому, з огляду на викладене, позовні вимоги в частині здіснення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум індексації за 2014-2021 роки, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік, суми щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, право на отримання якої він мав на день підписання наказу про виплати вказаної допомоги.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік із врахуванням в складі місячного грошового забезпечення, з якого вона обчислювалась, суми щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, право на отримання якої він мав на день підписання наказу про виплати вказаної допомоги, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк