29 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/12753/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №15/505/с від 17.01.2025 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 та
Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №15/505/с від 17.01.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час підготовки оновленої довідки станом на 01.01.2023 відповідач застосував різний підхід під час обчислення основних та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років розраховані з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01 січня 2023 року, тоді як все інше із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. Позивач вважає зменшення у виданій довідці окремих складових грошового забезпечення безпідставним та звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду відзиві на позов відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, вказує, що відповідач діяв на підставі та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
23.05.2025, 29.05.2025, 13.06.2025 та 19.09.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025 - у відпустці.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 240/11939/24, яке набрало законної сили 23.01.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні довідки Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві про розмір його грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем складена довідка №15/505/с від 17.01.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії (станом на 01.01.2023) за посадою: начальник відділення (мобілізаційної роботи, планування та мобілізаційної підготовки) - заступник начальника мобілізаційного відділу організаційно-мобілізаційного управління штабу командування Сил ППО, яка видана позивачу.
У вказаній довідці зазначені наступні складові грошового забезпечення:
- посадовий оклад (32 т.р.) 9450,00 грн;
- оклад за військовим званням (підполковник) 2150,00 грн;
- надбавка за вислугу років (45 %) 5220,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65 %) 7172,43 грн;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) 1240,00 грн;
- премія (140 %) 8680,00 грн.
Загальний грошового забезпечення становить 33912,43 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру окремих додаткових видів грошового забезпечення не з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 у справі № 686/23317/13-а та 16 лютого 2019 у справі № 816/2016/17.
Оскаржені дії відповідача щодо не належного визначення у довідці усіх складових за нормами чинними станом на 01.01.2023, пов'язані з невиконанням судового рішення в адміністративній справі №240/11939/24 та належить до предмета її виконання.
Водночас, згідно з частинами 2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приписами частини 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суддів зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі №240/11939/24 ОСОБА_1 може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22.
Як встановлено частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 31.01.2025 року у справі № 560/11142/24 суд не приймає до уваги, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувало невиконанням судового рішення в адміністративній справі № 560/11266/23.
Водночас, предметом позову у справі № 560/11266/23 були вимоги позивача щодо зобов'язання видати оновлену довідку із зазначенням розмірів надбавки та премії у відсотковому значенні, що передбачені Законом № 2011-ХІІ і постановою № 704.
Таким чином, у справі, рішення у якій є предметом касаційного перегляду №560/11142/24, підстави і предмет позову хоча і пов'язані з оскарженням дій, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№ 560/11266/23), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення суду у справі №240/11939/24.
Спірні правовідносини в цій справі між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, а тому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України. Однак, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18 зазначив, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду у справі №240/11939/24.
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №240/11939/24 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Враховуючи викладене вище, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
29.09.25