Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
29 вересня 2025 року Справа №200/7175/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-
17.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в не нарахуванні та невиплаті суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 (включно);
- стягнути з відповідача суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців з 01.04.2024 по 30.09.2024 (включно), обчислену з грошового забезпечення за два повних останніх місяці перед звільненням із урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: позовної заяви із зазначенням конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні яку необхідно стягнути, обґрунтованої із визначенням всіх використаних складових елементів (вирахуваної згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100); доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У встановлений ухвалою суду від 22.09.2025 строк позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заява.
Обгрунтовуючи заяву позивач зазначив, що на теперішній час в нього відсутні відомості про розмір виплаченого йому грошового забезпечення за два календарних місяці (за січень - лютий 2024 року), що передували звільненню із займаної посади, а тому до позовної заяви додано клопотання про витребування письмових доказів у відповідача.
Щодо судового збору то позивач зазначив, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Оскільки він є батьком та відповідно законним представником дитини з інвалідністю - малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.11.2021 та медичним висновком від 12.08.2025 № 387, а отже звільнений від сплати судового збору в силу прямої норми закону.
Ознайомившись із заявою про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору.
Крім того, зміна формулювання позовних вимог зі «стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні» на «зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні» не змінює характер спору та не переводить його в немайнову площину.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч. 1 ст. 2та ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
Суд вважає, що і вимога про стягнення з суб'єкта владних повноважень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період, і вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені є вимогами майнового характеру, а ціною позову у згаданих спорах є обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Між тим, у частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позов усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Твердження позивача про те, що на теперішній час в нього відсутні відомості про розмір виплаченого йому грошового забезпечення за два календарних місяці (за січень - лютий 2024 року), що передували звільненню із займаної посади, а тому до позовної заяви додано клопотання про витребування письмових доказів у відповідача, суд вважає необгрунтованим, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач повинен був надати до позовної заяви належні та допустимі докази, що підтверджують заявлені ним вимоги, зокрема розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та документи, які підтверджують обставини, покладені ним в основу позову. Саме на позивача покладається процесуальний обов'язок сформувати предмет і підставу позову, а також довести обґрунтованість вимог шляхом подання відповідних доказів.
Натомість відсутність у позовній заяві конкретного розрахунку середнього заробітку та посилань на докази, що підтверджують розмір заявлених до стягнення сум, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 5 частини п'ятої статті 160 та частини четвертої статті 161 КАС України.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів, то суд зазначає, що відповідно до статті 169 КАС України на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи подана вона у встановлений строк, чи дотримані правила підсудності, чи сплачено судовий збір, а також чи додані всі необхідні документи. Тобто на даній стадії суд обмежений перевіркою позовної заяви.
Разом із позовною заявою позивач має право заявляти клопотання, зокрема про витребування доказів. Водночас відповідно до статті 80 КАС України клопотання про витребування доказів розглядається судом під час відкриття провадження у справі або після відкриття провадження у справі. Це пояснюється тим, що вирішення питання про витребування доказів пов'язане з оцінкою предмета спору, визначенням значення конкретних доказів для встановлення обставин справи та потребує попереднього з'ясування позицій учасників процесу.
Таким чином, на стадії перевірки позовної заяви суд не має процесуальної можливості вирішувати питання про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів. Таке клопотання не відхиляється і не залишається без розгляду, а підлягає вирішенню судом уже під час відкриття провадження у справі.
Щодо твердження позивача про звільнення від сплати судового відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, оскільки він є батьком та відповідно законним представником дитини з інвалідністю - малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, наведена норма закону встановлює пільгу щодо судового збору саме для:
- осіб з інвалідністю I та II груп - при зверненні до суду у власних інтересах;
- законних представників дітей з інвалідністю чи недієздатних осіб з інвалідністю - виключно у випадку, коли вони звертаються до суду в інтересах дітей з інвалідністю чи недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з поданих до заяви про усунення недоліків позовної заяви документів, позивач дійсно є батьком дитини з інвалідністю - малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.11.2021 та медичним висновком від 12.08.2025 № 387.
Проте у даній справі позивач звернувся до суду для захисту власних прав та інтересів, а не в інтересах дитини.
Отже, сам факт наявності в позивача статусу законного представника дитини з інвалідністю не є підставою для його звільнення від сплати судового збору у цій справі, оскільки така пільга законом прямо не передбачена.
Таким чином, підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору відсутні, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 22.09.2025 позивачем не виконана, доходжу висновку про продовження позивачу строку на усунення недоліків на термін 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст. 118, 121, 248, 256 КАС України,-
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 22.09.2025 на термін 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич