Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/3312/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та поновлення на посаді, стягнення коштів.
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони;
- визнати протиправним рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, оформлене протоколом №1 від 23.11.2021 року, в частині рекомендації не продовжувати контракт з позивачем;
- поновити позивача на посаді Контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (або на рівнозначній посаді) з 12 грудня 2021 року;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на службі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 грудня 2019 року між ним та Територіальним управлінням Служби судової охорони в м. Києві та Київській області (далі відповідач) було укладено контракт про проходження служби терміном на два роки, до 11.12.2021 року. Відповідно до п. 3 Розділу VII Контракту, його продовження здійснюється за два місяці до закінчення строку дії, а в разі неподання заяви про розірвання - продовжується на наступні 2 роки. Позивач зазначив в хронологічному порядку наступне: 01.11.2021, тобто до закінчення строку дії контракту, він подав рапорт про його продовження на наступні два роки; 22.11.2021 ним було подано рапорт про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням в Академії Державної Пенітенціарної служби з 06.12.2021 по 24.12.2021; 23.11.2021 відбулося засідання кадрової комісії відповідача, про яке позивача було повідомлено усно менш ніж за добу до його проведення, без надання письмового повідомлення та можливості належно підготуватися. Позивач зауважив, що за результатами засідання було прийнято рішення (оформлене протоколом № 1 від 23.11.2021), яким рекомендовано не продовжувати із ним контракт та копії протоколу та матеріалів засідання йому надано не було, незважаючи на його звернення та адвокатський запит представника. Позивач зазначив, що наказом відповідача №352 о/с від 06.12.2021 позивача було звільнено зі служби в Службі судової охорони з 11 грудня 2021 року у зв'язку із закінченням строку контракту (пп. 1 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби.) та на момент звільнення (11.12.2021) він перебував у навчальній відпустці, наданій наказом відповідача (хоча і на скорочений термін до 11.12.2021). Позивач вважає наказ про звільнення та рішення кадрової комісії протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці та звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору) формально не є ініціативою роботодавця, коли він перебував у навчальній відпустці, яка має гарантії, передбачені ст.ст. 215-216 КЗпП та Законом України «Про відпустки». Позивач закцентував свою увагу на тому, що звільнення під час такої гарантованої державою відпустки порушує його трудові права та гарантії, крім того, відповідач, надавши відпустку лише до дати закінчення контракту, а не на весь період сесії, вказаний у довідці-виклику, діяв недобросовісно. Позивач зауважив, що він своєчасно (01.11.2021) виявив бажання продовжити контракт, подавши відповідний рапорт та пункт 3 Розділу VII Контракту передбачає його автоматичне продовження за відсутності заяви про розірвання, при цьому відповідач не повідомляв його про намір не продовжувати контракт у встановлені строки (за 2 місяці) та прийняв його рапорт про продовження. Також позивач зазначив, що рішення комісії є лише рекомендаційним для керівника (як зазначено у п. 9 розділу IV Положення про кадрову комісію та процедура проведення комісії була порушена, оскільки його не було повідомлено за 5 днів до засідання, як того вимагає п. 3 Розділу IV вказаного Положення. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що висновки комісії, викладені у протоколі є необґрунтованими.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що 11 грудня 2019 року між позивачем по справі та Територіальним управлінням Служби судової охорони в м. Києві та Київській області укладено контракт про проходження служби в ССО терміном на два роки, а саме до 11.12.2021 року. Наказом Територіального управління Служби судової охорони в м. Києві та Київській області, № 352 о/с від 06.12.2021 позивача по справі було звільнено зі служби Судової охорони з 11 грудня 2021 року у зв'язку із закінченням строку контракту (пп. 1 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби...), що підтверджується копією витягу з наказу. Відповідач зауважив, що за результатами засідання кадрової комісії відповідача від 23.11.2021 року, було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 1 від 23.11.2021 та рекомендовано не продовжувати з позивачем контракту про проходження служби в ССО, термін якого закінчувався 11.12.2021 року, а тому позивача і було дійсно звільнено зі служби Судової охорони з 11 грудня 2021 року у зв'язку із закінченням строку контракту. Підстава звільнення: у зв'язку із закінченням строку контракту. Відповідач зауважив, що з рішенням даної кадрової комісії позивача було належним чином ознайомлено, що підтверджується копією протоколу, на якому позивач власноручно написав, що з рішенням кадрової комісії ознайомлений. Копію наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с та витяг з наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с про звільнення позивача зі служби в ССО було йому направлено на адресу місця його проживання та перебування, яка була зазначена в документах та матеріалах, долучених ним до особової справи, що підтверджується копією, листа, що направлявся позивачу разом з копією наказу про його звільнення. Відповідач зауважив, що позивач по справі в своєму позові вказує, що з винесеним наказом про його звільнення не згоден. Рахує його протиправним, оскільки на час винесення наказу про його звільнення він знаходився у навчальній відпустці. А також він рахує, що ТУ ССО в м. Києві та Київській області надало йому навчальну відпустку на менший строк, як він просив у своєму рапорті, що є протиправним. Відповідач зазначив, що про надання додаткової оплачуваної відпустки, у зв'язку з навчанням в Академії Державної Пенітенціарної служби, позивач 22.11.2021 подавав рапорт до відповідача про надання додаткової оплачуваної відпустки з 06.12.2021 по 24.12.2021. Відповідачем по справі позивачу ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку з 06.12.2021 по 11.12.2021, а саме по день коли у нього закінчується строк контракту (пп. 1 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби..) відповідно до Законодавства. Надати додаткову оплачувану /навчальну/ відпустку позивачу, на той строк, який він просив у своєму рапорті, відповідач не міг. Оскільки контракт ТУ ССО в м. Києві та Київській області з позивачем було укладено терміном на два роки, а саме до 11.12.2021 року, і продовжувати контракт з позивачем відповідач не мав наміру. Відповідач зауважив, що позивач по справі характеризувався на службі негативно, схильний до суперечок із керівництвом, на зауваження реагував не своєчасно, не дотримувався субординації та службової дисципліни, порушував правила носіння однострою, серед колег по службі повагою не користувався, мав низький рівень професійної підготовки, у 2020 році підсумкову перевірку не здавав. В 2021 році за результатами підсумкової перевірки отримав оцінку- «задовільно». Провідний психолог Управління, проінформувала членів кадрової комісії, що за результатами проведеного вивчення, позивач мінімально відповідає вимогам, що пред'являються в умовах службової діяльності, пов'язаної з використанням табельної вогнепальної, травматичної зброї. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що при голосуванні на кадровій комісії з наступних пропозицій: звільнити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку контракту; чи залишити сержанта Служби судової охорони, ОСОБА_1 на службі та перемістити до іншого підрозділу охорони. Ухвалили: сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролер ІІ категорії 2 відділення взводу охорони /Вищого антикорупційного суду/ 4 підрозділу охорони Управління, підлягає звільненню зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту. Відповідач вважає, що позивач був звільнений зі служби відповідно до законодавства. Відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне, що відповідно до ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом або закінчення строку трудового контракту крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Як вбачається з контракту, строк дії контракту закінчився 11.12.2021 року, але жодна зі сторін у встановлені терміни не виявили бажання припинити трудові відносини, а навпаки, позивач користуючись п.3 Розділу VII (Строк дії цього Контракту та особливі умови цього Контракту) 01.11.2021 року подав рапорт про продовження контракту на два роки, тобто до того, як було проведено засідання комісії, рішення якої йому так і не довели. Позивач зауважив, що згідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі, дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Спираючись на ст. 40 КЗпП України де сказано що: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Виходячи з того що Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області не ліквідується, а позивач у цей час перебував у відпустці, то таке звільнення на думку позивача є незаконним. Позивач зазначив, що відповідач вибірково цитує п. 3 Розділу VII Контракту, де зазначає: «Щодо автоматичного продовження, то такої умови контракту взагалі не існує». Відповідно до абз. 2 п.3 Розділу VII Контракту, продовження цього Контракту здійснюється за два місяці до закінчення строку його дії, а в разі не подачі заяви про розірвання контракту, продовжується на наступні два роки. Даним пунктом визначено, що у випадку не подачі заяви про розірвання контракту, він продовжується на наступні два роки, тобто, даний пункт передбачає ту умову, що контракт автоматично продовжується у випадку не подачі заяви про розірвання контракту. Позивач зауважив, що разом з цим ним в листопаді 2021 року було подано рапорт про продовження контракту та заповнено два примірники контракту, які знаходяться в матеріалах його кадрової справи. Позивач звернув увагу, що він виконав всі дії для продовження контракту, а відповідач прийняв контракт без будь-якого попередження/повідомлення щодо звільнення позивача, тобто, відповідач погодився на продовження контракту позивача. Позивач зазначив, що відповідачем було надано Протокол № 1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, відповідно до даного Протоколу, а саме сторінки 2 в пункті «Ухвалили» зазначено, що прийнято рішення щодо продовження служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі характеристик, наданих безпосередніми керівниками, та інших матеріалів, які були зібрані щодо вказаних співробітників впродовж їх служби в Управлінні. На сторінці 5 Протоколу зазначено, що ухвалено рішення сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера ІІ категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління, підлягає звільненню зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту. Позивач зауважив, що в Протоколі містяться розбіжності, де один розділ містить відомості щодо продовження строку контракту позивачу, а в іншому розділі зазначено про його звільнення. Такі розбіжності свідчать, що винесений Протокол кадрової комісії складений упередженими особами на рішення якого могло вплинути керівництво відповідача. Позивач вважає, що Протокол кадрової комісії містить в собі розбіжності та недостовірні дані, інформацію, що була зазначена в цьому Протоколі у зв'язку з упередженим ставленням відповідача до нього з метою його дискредитації та подальшого звільнення. Також позивач зауважив, що відповідачем надано положення про кадрову комісію територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та зазначене Положення не містить дати його складення, номеру та не містить підпису особи, яка затвердила дане Положення. Відсутність зазначених відомостей не може свідчити, що даний документ є офіційним, а враховуючи той факт, що дане Положення належним чином не завірене відповідачем, є всі підстави вважати, що даний документ (Положення) не є офіційним. Позивач звернув увагу, що відповідно до п.3 Розділу IV. (Організація роботи комісії Положення, на засідання (саме на розгляд характеризуючи матеріалів) запрошується співробітник чи працівник, щодо якого розглядаються питання, про що попереджається за 5 (п'ять) днів до такого засідання. В свою чергу, позивач про засідання Кадрової комісії дізнався за день до його проведення, що свідчить про те, що відповідач з метою його дискредитації завчасно не попередив позивача про засідання Кадрової комісії та відповідачем не надано доказів виклику/запрошення позивача на засідання Кадрової комісії, що також свідчить про упереджене ставлення відповідача та вчинення ним всіх дій для звільнення позивача з особистих неприязних мотивів. Позивач просив задовольнити його позовну заяву до відповідача та розглянути можливість щодо відшкодування моральної шкоди. Також позивач просив не брати до уваги відзив який надійшов с порушенням строку та взяти до уваги додатки замість рапортів колишнього співробітника ССО, а саме його командира Панащука.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; належним чином засвідчені копії наступних документів: матеріалів особової справи ОСОБА_1 , з часу призначення його на посаду контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області; засвідчений належним чином Наказ ТУ Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 06.12.2021 року №352 о/с «По особовому складу»; контракт про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 11.12.2019 року; протокол №1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 23.11.2021 року; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за шість останніх місяців, що передували звільненню; довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 ; штатні розписи до внесення змін та після, а також інші докази, які на думку відповідача мають значення для об'єктивного вирішення справи по суті; докази ознайомлення позивача з наказом; службова характеристика позивача та довідка про трудовий стаж (або засвідчена копія трудової книжки).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у задоволенні клопотання позивача щодо не прийняття відзиву на позовну заяву відповідача, застосування штрафних санкцій до відповідача та зобов'язання виплатити незаконно відраховані грошові кошти - відмовлено.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у позивача та відповідача із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 23.05.2025.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданим Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 11 грудня 2015 року є громадянином України.
Позивач є внутрішньо переміщено особою, що підтверджується копією довідки від 06.03.2019 №3007-5000061110 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання зазначене: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 43162533), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Суд має зазначити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У відповідності до наявного в матеріалах справи копії контракту про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 11.12.2019 року (наданого як позивачем так і відповідачем), судом встановлено, що даний контракт був підписаний з однієї сторони начальником Управління з іншої ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивач приймається на службу до Служби та/або призначається на посаду контролера І категорії 6 взводу 2 підрозділу охорони (м. Київ) строком на два роки.
Пункт 1 Контракту - цей контракт є письмовим договором для визначення правових відносин між сторонами.
Пункт 2 Контракту - на відносини сторін за цим Контрактом поширюється дія Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження служби в Службі.
Пункт 3 Контракту - трудові відносини сторони 2 розпочинаються з дати зазначеної в наказі про призначення на посаду.
У відповідності до розділу VI Зміни та умови припинення цього Контракту, зазначено.
Пункт 1. Зміни до цього Контракту вносяться в установленому порядку за згодою Сторін або з підстав, передбачених законодавством України.
Пункт 2. Цей Контракт припиняється: 2.1. у зв'язку із закінченням строку дії; 2.2. з ініціативи Сторони 1 до закінчення строку дії у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу; 2.3. з ініціативи Сторони 2 до закінчення строку дії у випадках, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Пункт 3. Сторона 2 може бути звільнена з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Сторони 1 до закінчення строку його дії з підстав, передбачених Положенням.
Пункт 4. Сторона 2 може розірвати цей Контракт до закінчення строку його дії з підстав, передбачених Положенням про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, що дають співробітнику право ініціювати питання про своє звільнення зі служби в Службі.
Пункт 5. У разі дострокового розірвання цього Контракту Сторони за два тижні письмово повідомляють одна одну про намір розірвати цей Контракт.
Пункт 6. Днем припинення цього Контракту вважається день закінчення його строку дії.
Пункт 6.1. У разі дострокового розірвання цього Контракту днем припинення цього Контракту є: 6.1.1. день видання наказу про звільнення зі служби в Службі у порядку та з підстав, визначених Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, або дата, зазначена в наказі про звільнення зі служби; 6.1.2. день видання наказу про звільнення з посади у зв'язку з переміщенням відповідно до вимог розділу VI. Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони або дата, зазначена в наказі про звільнення з посади; 6.1.3. день смерті (загибелі) співробітника, а також визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим чи недієздатним.
Розділ VII. Строк дії цього контракту та особливі умови цього Контракту.
Пункт 1. Строк дії цього Контракту з 12.12.2019 до 11.12.2021 Цей Контракт набирає чинності з дня його підписання Сторонами, якщо інше не передбачено умовами цього Контракту.
[…].
Пункт 3. Продовження цього Контракту зі Стороною 2 або продовження служби в Службі після закінчення цього Контракту зі Стороною 2, яка є особою молодшого складу Служби, яка вперше прийнята на службу в Службу, здійснюється в установленому порядку за згодою Сторін. Продовження цього Контракту здійснюється за два місяці до закінчення строку його дії, а в разі не подачі заяви про розірвання контракту, продовжується на наступні 2 роки.
Пункт 4. Цей Контракт складено у двох примірниках (по одному для кожної зі Сторін), які мають однакову юридичну силу.
Судом встановлено, що вищезазначений контракт було підписано як позивачем по справі так і начальником Управління 11.12.2019 року.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 31.12.2020 №245о/с позивача призначено (переміщено по службі) у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів з 01 січня 2021 року сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 (00883) контролером ІІ категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Позивачем на адресу відповідача був поданий рапорт в якому він просив укласти з ним контракт про проходження служби на новий строк терміном на 2 роки з 12.12.2021 по 11.12.2023 року. Даний рапорт містить наступні приписи: «матеріали направити на кадрову комісію 19.11.21» та «Не погоджено. Уважаю за недоцільне. Командир другого підрозділу охорони підполковник ОСОБА_3 .»
Позивачем на адресу відповідача було надано рапорт датований 22.11.2021 року, в якому він просив надати йому додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням (навчально-екзаменаційної сесії) в Державній пенітенціарній академії тривалістю 19 днів з 06.12.2021 по 24.12.2021 року.
Період проведення у вищезазначений термін екзаменаційної сесії підтверджується копією довідки наданої 30.12.2021 року №353 Академією Державної пенітенціарної служби.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - «Про надання додаткової оплачуваної відпустки, у зв'язку з навчанням в Академії Державної Пенітенціарної служби, позивач 22.11.2021 подавав рапорт до відповідача про надання додаткової оплачуваної відпустки з 06.12.2021 по 24.12.2021. Відповідачем по справі, позивачу ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку з 06.12.2021 по 11.12.2021, а саме по день коли у нього закінчується строк контракту (пп. 1 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби..) відповідно до Законодавства. Надати додаткову оплачувану /навчальну/ відпустку позивачу, на той строк, який він просив у своєму рапорті, відповідач не міг. Оскільки контракт ТУ ССО в м. Києві та Київській області з позивачем було укладено терміном на два роки, а саме до 11.12.2021 р., і продовжувати контракт з позивачем відповідач не мав наміру.».
Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу №1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, яке відбулося 23.11.2021 року, яким, зокрема, до порядку денного п.3 - прийняття рішень щодо продовження служби співробітниками Управління, запрошеними на кадрову комісію, з якими було укладено контракт на визначений строк, який закінчується. Розділ І зазначено про доведення присутнім питань, винесених на розгляд кадрової комісії, зокрема, зазначено: слухали інформацію голови кадрової комісії полковника Служби судової охорони Тютюна В.М., який довів присутнім, що на розгляд кадрової комісії надійшли матеріали щодо недоцільності продовження служби співробітниками Управління, з якими у 2019 році було укладено контракт на визначений строк, який закінчується, стосовно сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 контролера ІІ категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління. На засідання кадрової комісії прибули зокрема сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 . Ухвалили прийняти рішення щодо продовження служби ОСОБА_1 на підставі характеристик, наданих безпосередніми керівниками та інших матеріалів, які були зібрані щодо вказаних співробітників впродовж їх служби в Управлінні. Суд не наводить зазначеного щодо характеристики позивача наданого співробітниками Управління.
На голосування комісії було поставлено наступні пропозиції: звільнити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту; залишити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 на службі та перемістити до іншого підрозділу охорони.
Голосували: по першій пропозиції - звільнити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, "за" - 4 голоси.
По другій пропозиції - залишити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 на службі та перемістити до іншого підрозділу охорони, "за" - 3 голоси.
З урахуванням наведеного ухвалили: Сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління, підлягає звільненню зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту.
Розділ ІІІ. Прийняття рішень щодо продовження служби співробітниками Управління, запрошеними на кадрову комісію, з якими було укладено контракт на визначений строк, який закінчується.
Вирішили:
1) звільнити зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту: сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління.
Про прийняте рішення поінформовано ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що позивач про прийняте рішення комісією був ознайомлений, про що свідчить припис «ознайомлений 23.11.21» після підписів членів кадрової комісії.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 06.12.2021 №352 о/с «По особовому складу» відповідно до частини другої та четвертої статті 163 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», «Положення про Службу судової охорони», затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1051/0/15-19 (зі змінами), «Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1052/0/15-19 (зі змінами), «Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 №384 наказано - звільнити зі служби в Службі судової охорони відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони: в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) згідно з пп. 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 розділу XII: 2) сержанта Служби судової охорони ОСОБА_4 (00883), контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, 11 грудня 2021 року, встановивши щомісячну премію за грудень 2021 року в розмірі 190 відсотків. Станом на день звільнення: вислуга років у календарному обчисленні складає 05 років 03 місяці 05 днів; стаж служби в Службі судової охорони для виплати надбавки за вислугу років - 05 років 03 місяці 05 днів. Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 26.08.2020 № 384, відрахувати кошти із грошового забезпечення сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 за 02 доби відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини 2021 року. Підставою звільнення зазначено: контракт про проходження служби в Службі судової охорони від 11 грудня 2019 року. Протокол кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 23 листопада 2021 року № 1.
Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області 09.12.2021 року №41/1-05/2050/21 позивачу на його адресу як внутрішньо переміщеної особи було надіслано повідомлення про звільнення наступного змісту: - «Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - Управління) повідомляє, що наказом Управління від 06 грудня 2021 № 352 о/с Вас звільнено зі служби в Службі судової охорони згідно з пп. 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 розділу XII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом співробітниками Служби судової охорони, 11 грудня 2021 року. Враховуючи викладене, просимо Вас прибути до відділу по роботі з персоналом Управління (м. Київ, просп. Соборності, 15/17, каб. 402) для остаточного розрахунку та отримання трудової книжки. Одночасно направляємо на Вашу адресу витяг з наказу Управління від 06 грудня 2021 року № 352 о/с про звільнення зі служби.».
Позивачем на адресу відповідача 13.12.2021 року було надіслано запит з проханням надати йому на його електронну скриньку копію наказу №352 о/с від 06.12.2021 року; копію витягу з наказу 352 о/с від 06.12.2021 року та протокол кадрової комісії №1 від 23.11.2021 року.
Відповідачем було надано відповідь від 16.12.2021 року №41/1-05/2103/21 наступного змісту: - «Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - Управління) розглянуто Ваше електронне звернення щодо надання копії та витягу з наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с та копії протоколу кадрової комісії Управління від 23.11.2021 № 1 (вх. № 103/4/21 від 15.12.2021). Направляємо Вам копію наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с та витяг з наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с. Одночасно повідомляємо, що листи з повідомленням про звільнення Вас зі служби в Службі судової охорони з проханням прибути до відділу по роботі з персоналом Управління для остаточного розрахунку та витяги з наказу Управління від 06.12.2021 № 352 о/с 09 грудня 2021 року за вих. №№ 41/1-05/2048/21 та 41/1-05/2050/21 направлено на адреси Ваших місць проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, зазначені Вами в документах та матеріалах, долучених до особової справи. Надання копій протоколів кадрових комісій Положенням про створення кадрової комісії, затвердженим наказом Управління від 04.10.2021 № 975, не передбачено. Разом з цим, Ви можете ознайомитись з протоколом кадрової комісії Управління від 23.11.2021 № 1 у відділі по роботі з персоналом Управління (м. Київ, просп. Соборності 15/17, каб. 402).».
Суд зауважує, що спірних питань про належне повідомлення та отримання позивачем вищезазначених протоколу засідання комісії та наказу відносно його звільнення між сторонами не існує, що підтверджується позовом, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив та саме доказами наявними в матеріалах справи.
Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо прийнятого наказу Територіальним управлінням Служби судової охорони у місті Києві та Київській області № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони та визнання протиправним рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, оформлене протоколом №1 від 23.11.2021 року, в частині рекомендації не продовжувати контракт з позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до приписів ст.160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
У відповідності до приписів ст.161 Закону України №1402-VIII, служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.
Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України.
Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Приписами ст.162-1 Закону України №1402-VIII визначено правовий статус працівників Служби судової охорони.
До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.
Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь.
Приписами ч.1 ст.163 Закону України №1402-VІІІ, визначено, що до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» для кандидатів на службу в поліції.
Спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони визначаються Головою Служби.
Приписами ч.2 ст.163 Закону України №1402-VІІІ, визначено, що призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.
Призначення на посади співробітників Служби судової охорони (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.
Приписами ч.6 ст.163 Закону України №1402-VІІІ, передбачено, що з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність проводиться їх атестування в порядку, що визначається Головою Служби судової охорони.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.164 Закону України №1402-VIII визначаються, спеціальні звання співробітників Служби судової охорони
1. Установлюються такі спеціальні звання співробітників Служби судової охорони:
1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий Служби судової охорони; капрал Служби судової охорони; сержант Служби судової охорони; старший сержант Служби судової охорони;
2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони;
3) спеціальне звання вищого складу: генерал Служби судової охорони.
2. Установлюються такі строки вислуги в спеціальних званнях співробітників Служби судової охорони: капрал Служби судової охорони - 1 рік; сержант Служби судової охорони - 3 роки; молодший лейтенант Служби судової охорони - 1 рік; лейтенант Служби судової охорони - 2 роки; старший лейтенант Служби судової охорони - 3 роки; капітан Служби судової охорони - 4 роки; майор Служби судової охорони - 4 роки; підполковник Служби судової охорони - 5 років.
Судом встановлено, що порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється Законом України №1402-VІІІ та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Вищою радою правосуддя від 04.04.2019 року №1052/0/15-19 було затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі Положення).
Приписами пунктів 9-11 Положення визначено, що першим днем проходження служби вважається день прийняття громадянина на службу та призначення на посаду в центральний орган управління Служби, її територіальні підрозділи.
Проходження служби закінчується в разі звільнення співробітника зі Служби в запас Збройних Сил або у відставку, загибелі (смерті), визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим згідно із законодавством.
Останнім днем проходження служби вважається день звільнення співробітника зі Служби, визначений наказом.
Пункт 13 Положення визначає, що склад співробітників поділяється на молодший, середній і вищий. В свою чергу співробітникам присвоюються такі спеціальні звання, зокрема молодший склад - рядовий Служби, капрал Служби, сержант Служби, старший сержант Служби.
Пункт 20 Положення визначає, що соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства.
У відповідності до зазначеного у розділі V. Укладення контракту про проходження служби Положення.
Контракт про проходження служби - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Служба, за результатами конкурсу для визначення правових відносин між сторонами під час проходження служби.
З особою, яка призначається на посаду молодшого складу Служби та вперше прийнята на службу, укладається контракт строком на два роки в порядку та на умовах, що визначені Головою Служби.
Після закінчення строку контракту з такими особами може укладатися контракт на новий строк або такі особи за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, можуть продовжити службу на підставі наказу відповідно до цього Положення.
Контракт укладається за примірною формою контракту про проходження служби у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, підписується особою, яка поступає на службу та/або призначається на відповідну посаду у Службі, і посадовою особою Служби, якій надано право на укладання контракту, скріплюється гербовою печаткою і зберігається в кожної зі сторін цього контракту.
Примірна форма контракту про проходження служби затверджується наказом Голови Служби.
Примірник контракту, що залишається в органі (підрозділі) Служби, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу.
Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу.
У відповідності до зазначеного у розділі VIII. Атестування Положення передбачає, що з метою визначення рівня службової підготовки, ділових та моральних якостей, відповідності займаним посадам проводиться атестування співробітників. Умови та порядок проведення атестування визначаються Головою Служби.
У відповідності до зазначеного у розділі X. Відпустки Положення, зазначено наступне.
1. Відпустки співробітників:
1) співробітникам надаються щорічні чергові оплачувані відпустки (основна та додаткова) в порядку та тривалістю, що визначені чинним законодавством та цим Положенням;
2) співробітнику надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
[…].
4. Рапорт про надання щорічної чергової оплачуваної відпустки подається відповідному керівникові (начальникові) співробітником не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку відпустки. На підставі рапорту видається наказ не пізніше ніж за один тиждень до встановленого графіком строку відпустки.
[…].
6. У разі звільнення співробітника зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення спеціального звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку з позбавленням спеціального звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням співробітником умов контракту) та невикористання ним щорічної основної відпустки за його бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням зі служби.
Датою звільнення співробітника зі служби в такому разі є останній день відпустки.
7. У разі звільнення співробітника зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту не використана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У такому разі дія зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.
8. Співробітникам, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штату, щорічна чергова оплачувана відпустка надається за їхнім бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Положенням.
Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
У відповідності до приписів розділу XII. Звільнення зі служби. Припинення (розірвання) контракту Положення, передбачено наступне.
1. Звільнення співробітників зі Служби здійснюється:
у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
2. Співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього граничного віку перебування на службі;
4) у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
3. Звільнення співробітників зі Служби здійснюється керівниками (начальниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад.
Отже, з урахуванням вищенаведеного судом встановлено наступне, що Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області є юридичною особою, у керівника якого є повноваження визначені цим Законом та Положенням щодо призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони в даному підрозділі.
Також судом встановлено, що між позивачем та Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області був укладений трудовий договір в даному випадку контракт про проходження служби в цьому Територіальному управлінні строком на два роки з 12.12.2019 до 11.12.2021 року.
Судом було встановлено, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про надання йому додаткової оплачуваної відпустки на період з 06.12.2021 по 24.12.2021 року, але відповідач надав цю відпустку по 11.12.2021 року, тобто по день коли закінчується у позивача строк контракту.
В подальшому позивач був звільнений зі Служби судової охорони 11.12.2021 року в спеціальному званні - сержанта Служби судової охорони, що в свою чергу у відповідності до приписів Закону відноситься до спеціального звання молодшого складу у відповідності до пп.1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19.
Вищенаведене не є спірним в даній справі та підтверджується наявними доказами та заявами учасників справи по суті цієї справи.
Судом встановлено, що у відповідності до наявної в матеріалах справи копії Протоколу №1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 23.11.2021 року, яка була створена для прийняття рішень щодо продовження служби співробітниками територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - Управління), з якими було укладено контракт на визначений строк, який закінчується, є правомочним.
Відповідно до порядку денного Протоколу визначено наступне, доведення питань винесених на розгляд кадрової комісії, розгляд характеризуючих матеріалів стосовно співробітників, запрошених на кадрову комісію, заслуховування безпосередніх керівників та членів кадрової комісії та прийняття рішень щодо продовження служби співробітниками Управління, запрошеними на кадрову комісію, з якими було укладено контракт на визначений строк, який закінчується.
В розділі І Протоколу зазначено: - «Інформацію голови кадрової комісії полковника Служби судової охорони Тютюна В.М., який довів присутнім, що на розгляд кадрової комісії надійшли матеріали щодо недоцільності продовження служби співробітниками Управління, з якими у 2019 році було укладено контракт на визначений строк, який закінчується, зокрема стосовно:
[…].
сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління.
На засідання кадрової комісії прибули сержанти Служби судової охорони ОСОБА_2 та Чистяков С.О.
[…].
Ухвалили:
Прийняти рішення щодо продовження служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі характеристик, наданих безпосередніми керівниками, та інших матеріалів, які були зібрані щодо вказаних співробітників впродовж їх служби в Управлінні.
ІІ. Розгляд характеризуючих матеріалів стосовно співробітників, запрошених на кадрову комісію, заслуховування безпосередніх керівників та членів кадрової комісії.
[…].
2) Слухали:
1) Інформацію командира 2 підрозділу охорони Управління підполковника Служби судової охорони ОСОБА_5 , який поінформував членів кадрової комісії, що сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 розпочав службу в 8 взводі охорони 2 підрозділу Управління. У зв'язку з організаційно-штатними змінами з 01.01.2021 переведений на посаду контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони, однак у зв'язку із службовою необхідністю до особливого розпорядження був відряджений до 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони, де і несе службу по теперішній час.
[…].
Виступив:
Заступник начальника Управління (начальник забезпечення безпеки Вищого антикорупційного суду) полковник Служби судової охорони Трясун П.Р. (голова Первинної профспілкової організації Управління) та запропонував членам кадрової комісії поставити на голосування наступні пропозиції:
1. Звільнити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
2. Залишити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 на службі та перемістити до іншого підрозділу охорони.
Голосували:
по першій пропозиції - звільнити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, "за" - 4 голоси ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ).
по другій пропозиції - залишити сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 на службі та перемістити до іншого підрозділу охорони, "за" - 3 голоси (Трясун П.Р., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ).
Ухвалили:
Сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного СУДУ) 4 підрозділу охорони Управління, підлягає звільненню зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту.
ІІІ. Прийняття рішень щодо продовження служби співробітниками Управління, запрошеними на кадрову комісію, з якими було укладено контракт на визначений строк, який закінчується.
Вирішили:
1) звільнити зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту:
[…].
сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління.
[…].
Про прийняте рішення поінформовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ».
Однією з позовних вимог позивача є, зокрема - визнати протиправним рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, оформлене протоколом №1 від 23.11.2021 року, в частині рекомендації не продовжувати контракт з позивачем.
Дана позовна вимога в частині протиправності рішення комісії обґрунтовується позивачем наступним: - «23.11.2021 відбулося засідання кадрової комісії Відповідача, про яке мене було повідомлено усно менш ніж за добу до його проведення, без надання письмового повідомлення та можливості належно підготуватися. За результатами засідання було прийнято рішення (оформлене протоколом № 1 від 23.11.2021), яким рекомендовано не продовжувати зі мною контракт. Копію протоколу та матеріалів засідання мені надано не було, незважаючи на мої звернення та адвокатський запит представника. […]. 6.Рішення комісії є лише рекомендаційним для керівника (як зазначено у п. 9 розділу IV Положення про кадрову комісію, долученого Відповідачем у попередньому провадженні). Крім того, процедура проведення комісії була порушена: мене не було повідомлено за 5 днів до засідання, як того вимагає п. 3 Розділу IV вказаного Положення. Висновки комісії, викладені у протоколі є необґрунтованими.» це зазначено в позовній заяві.
У своїй відповіді на відзив на позовну заяву, позивач вже зазначив наступне: - «Також Відповідач стверджує про - З рішенням даної кадрової комісії позивача було належним чином ознайомлено, що підтверджується копією протоколу, на якому позивач власноручно написав, що з рішенням кадрової комісії ознайомлений. Я взагалі не маю нічого проти того що під час засідання комісії я ознайомився з тим що там казали. […]. Відповідачем було надано Протокол № 1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - Протокол), відповідно до даного Протоколу, а саме сторінки 2 в пункті «Ухвалили» зазначено, що прийнято рішення щодо продовження служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі характеристик, наданих безпосередніми керівниками, та інших матеріалів, які були зібрані щодо вказаних співробітників впродовж їх служби в Управлінні. На сторінці 5 Протоколу зазначено, що ухвалено рішення сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера ІІ категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Управління, підлягає звільненню зі служби в Службі судової охорони у зв'язку із закінченням строку контракту. Тобто, в Протоколі містяться розбіжності, де один розділ містить відомості щодо продовження строку контракту Позивачу, а в іншому розділі зазначено про його звільнення. Такі розбіжності свідчать, що винесений Протокол Кадрової комісії складений упередженими особами на рішення якого могло вплинути керівництво Територіального управління Служби судової охорони у місті Києва та Київській області.».
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ст.162-1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
В даному випадку Вищою радою правосуддя від 04.04.2019 року №1052/0/15-19 було затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони відповідно до пп.1 п.2 розділу ІІ визначено, що співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв'язку із закінченням строку контракту та звільнення співробітників зі Служби здійснюється керівниками (начальниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад, що в даному випадку мало місце.
В даному випадку, само по собі прийняття кадровою комісією певного рішення має рекомендаційний характер з урахуванням якого керівник ввіреного йому підрозділу Судової охорони приймає рішення, але первинним та найважливішим це є закінчення строку дії трудового договору контракту який укладений між сторонами.
Судом встановлено, що позивач був присутній на засіданні даної кадрової комісії та відповідним чином був ознайомлений з прийнятим рішенням, що підтверджується його підписом та датою з написом «ознайомлений».
Щодо зазначеного позивачем з приводу розбіжностей у протоколі №1 суд зазначає наступне, у розділі І «Доведення присутнім питань, винесених на розгляд кадрової комісії» зазначено Ухвалили - Прийняти рішення щодо продовження служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі характеристик, наданих безпосередніми керівниками, та інших матеріалів, які були зібрані щодо вказаних співробітників впродовж їх служби в Управлінні.
В даному випадку це є саме питання яке винесено на розгляд кадрової комісії, а саме прийняти рішення стосовно продовження служби, яке під собою розуміється як продовження служби шляхом погодження продовження контракту так і припинення служби шляхом звільнення.
Стосовно зазначеного позивачем з приводу, що висновки комісії, викладені у протоколі є необґрунтованими, суд зазначає наступне.
Відповідачем в якості доказів зазначеного у протоколі №1, з приводу характеристики позивача його співробітниками були надані копії рапортів, в свою чергу позивачем в якості доказів протилежного зазначеного у цих рапортах, окрім як заперечень зазначених у заяві по суті справи щодо певних працівників відповідача, на адресу суду в якості доказів надано не було, заяв щодо витребування доказів на підтвердження його інформації зазначеної в його заявах по суті справи надано не було.
У відповідності до приписів ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що у задоволенні в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнати протиправним та скасувати Наказ Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони, та як похідна позовна вимога, поновити позивача на посаді Контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (або на рівнозначній посаді) з 12 грудня 2021 року та стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на службі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у відповідності до приписів ст.162-1 Закону України №1402-VIII передбачено, що трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
Як вже зазначалося судом по справі, відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, контракт про проходження служби - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Служба, за результатами конкурсу для визначення правових відносин між сторонами під час проходження служби.
З особою, яка призначається на посаду молодшого складу Служби та вперше прийнята на службу, укладається контракт строком на два роки в порядку та на умовах, що визначені Головою Служби.
Після закінчення строку контракту з такими особами може укладатися контракт на новий строк або такі особи за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, можуть продовжити службу на підставі наказу відповідно до цього Положення.
Відповідно до преамбули Кодексу законів про працю України (далі Кодекс визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до приписів ст.21 Кодексу визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
[…].
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. (стаття 23 Кодексу).
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні контракту (стаття 24 Кодексу).
Приписами ст.36 Кодексу визначені підстави припинення трудового договору.
Підставами припинення трудового договору є, зокрема закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) та підстави, передбачені контрактом;
Суд має зазначити одразу на те, що позивач у своїй позовній заяві вважає, що: - «Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Хоча звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору) формально не є ініціативою роботодавця, я перебував у навчальній відпустці, яка має гарантії, передбачені ст.ст. 215-216 КЗпП та Законом України "Про відпустки". Звільнення під час такої гарантованої державою відпустки порушує мої трудові права та гарантії. Крім того, Відповідач, надавши відпустку лише до дати закінчення контракту, а не на весь період сесії, вказаний у довідці-виклику, діяв недобросовісно.».
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ст.40 Кодексу, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначає: Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених Кодексом випадках, в свою чергу слід визнати, що контракт позивача з відповідачем мав визначений термін, а саме з 12.12.2019 до 11.12.2021 року, та в даному випадку він не був розірваний відповідачем до закінчення строку дії строкового договору (контракту), про що й зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - «Відповідачем по справі, позивачу ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку з 06.12.2021 по 11.12.2021, а саме по день коли у нього закінчується строк контракту (пп. 1 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби) відповідно до Законодавства. Надати додаткову оплачувану /навчальну/ відпустку позивачу, на той строк, який він просив у своєму рапорті, відповідач не міг. Оскільки контракт ТУ ССО в м. Києві та Київській області з позивачем було укладено терміном на два роки, а саме до 11.12.2021 р., і продовжувати контракт з позивачем відповідач не мав наміру.».
Суд має навести правові висновки, які визначені та зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 року №545/996/21, а саме: - «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 703/2695/19 (провадження № 61-14979св20) вказано, що «відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Верховний Суд зазначає, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим».
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) зроблено висновок, що «підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/4970/21 (провадження № 61-13079св21) зазначено, що:
«у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) міститься висновок про те, що «звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України». Встановивши, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.».
У відповідності до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2024 року №469/194/20, а саме: - «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі №757/34139/18-ц (провадження №61-6954св19) вказано, що «припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України. Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин».
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року у справі №760/408/19 (провадження №61-20368св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 (провадження №61-13597св21), на які є посилання в касаційній скарзі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2022 року у справі № 487/1448/20 (провадження № 61-10512св21) зазначено, що «закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то звільнення ОСОБА_1 проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку».
Отже, припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк - на строк, передбачений законодавчими актами.».
У відповідності до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку між учасниками справи виник спір саме з приводу звільнення позивача зі служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, внаслідок закінчення дії контракту (трудового строкового договору) та враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду якими визначено, що припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення.
В даному випадку, судом під час розгляду даної справи було встановлено, що відповідач у зв'язку із закінченням дії контракту припинив трудові відносини між ним та позивачем, звільнивши його з часу припинення дії контракту, а саме з 11.12.2021 року видавши про це наказ по Територіальному управлінню від 06.12.2021 №352о/с зазначивши підстави пп.1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу №352 о/с від 06.12.2021 року діяв у порядку та в межах чинного законодавства України.
Щодо зазначеного позивачем у його позовній заяві: - «Я своєчасно (01.11.2021) виявив бажання продовжити контракт, подавши відповідний рапорт. Пункт 3 Розділу VII Контракту передбачає його автоматичне продовження за відсутності заяви про розірвання. Відповідач не повідомляв мене про намір не продовжувати контракт у встановлені строки (за 2 місяці) та прийняв мій рапорт про продовження.».
В даному випадку слід зазначити, що рапорт по суті був розглянутий відповідачем про що свідчить наявна на ньому резолюція наступного змісту - «Не погоджено. Уважаю за недоцільне. Командир другого підрозділу охорони п/п-к В.Сивирин».
Та в свою чергу п.3 розділу VII Контракту визначає - продовження цього Контракту зі Стороною 2 або продовження служби в Службі після закінчення цього Контракту зі Стороною 2, яка є особою молодшого складу Служби, яка вперше прийнята на службу в Службу, здійснюється в установленому порядку за згодою Сторін. Продовження цього Контракту здійснюється за два місяці до закінчення строку його дії, а в разі не подачі заяви про розірвання контракту, продовжується на наступні 2 роки.
Тобто, необхідною умовою для продовження дії контракту є наявність згоди сторін, тобто як позивача так і відповідача.
В свою чергу, надавши рапорт про продовження дії контракту позивач надав тільки згоду зі своєї сторони, але матеріали справи не містять доказів наявності такої згоди з боку відповідача, що унеможливлює продовження цього контракту.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не було порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Оскільки позовна вимога про визнання протиправним та скасуванням Наказу Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони задоволенню не підлягає, похідні позовні вимоги про поновлення позивача на посаді Контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (або на рівнозначній посаді) з 12 грудня 2021 року, стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на службі та відшкодування моральної шкоди, про що зазначає позивач у своїй відповіді на відзив, задоволенню теж не підлягають.
Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд вважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року позивача було звільнено від сплати судового збору, таким чином, підстави для розподілу судового збору в даній справі відсутні.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та поновлення на посаді, стягнення коштів відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець