Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду клопотання позивача
29 вересня 2025 року Справа №200/3312/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача щодо не прийняття відзиву на позовну заяву відповідача, застосуванням штрафних санкцій до відповідача та зобов'язання виплатити незаконно відраховані грошові кошти за його позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та поновлення на посаді, стягнення коштів, -
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Службі судової охорони;
- визнати протиправним рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, оформлене протоколом №1 від 23.11.2021 року, в частині рекомендації не продовжувати контракт з позивачем;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (або на рівнозначній посаді) з 12 грудня 2021 року;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на службі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; належним чином засвідчені копії наступних документів: матеріалів особової справи ОСОБА_1 , з часу призначення його на посаду контролера II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області; засвідчений належним чином Наказ ТУ Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 06.12.2021 року №352 о/с «По особовому складу»; контракт про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 11.12.2019 року; протокол №1 засідання кадрової комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 23.11.2021 року; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за шість останніх місяців, що передували звільненню; довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 ; штатні розписи до внесення змін та після, а також інші докази, які на думку відповідача мають значення для об'єктивного вирішення справи по суті; докази ознайомлення позивача з наказом; службова характеристика позивача та довідка про трудовий стаж (або засвідчена копія трудової книжки).
У червні 2025 року, на адресу суду засобами електронного суду від позивача надійшло клопотання, в якому він зокрема просив: застосувати штрафні санкції до відповідача який своїми діями показує неповагу до суду та позивача, розглянути можливість стягнення з нього моральної шкоди, адже він своїми діями ігнорує процесуальні строки.
Дане клопотання вмотивоване наступним, що відповідач вчасно не надає документи до суду.
Також, у своїй відповіді на відзив надісланому на адресу суду у липні 2025 року, позивач просив не брати до уваги відзиві відповідача, оскільки останній надійшов з порушенням строку.
У липні 2025 року, на адресу суду засобами електронного суду від позивача надійшло клопотання, в якому він зокрема просив: зобов'язати відповідача виплатити незаконно відраховані 1000 грн. зарплатні.
Розглянувши надане клопотання представника позивача про не прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву відповідача, суд зазначає наступне.
Слід зауважити, що положеннями ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.
В свою чергу приписами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів частин 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Суд визнає, що вирішення питання щодо прийняття заяв, клопотань, заперечень тощо по суті справи перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
При цьому, як зазначив Верховний Суду у своїй постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.
Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04.03.2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
При цьому, суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
За змістом частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами без урахування позиції відповідача по справі виключно у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Разом з тим, враховуючи, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, тобто зміст відзиву становить позиція відповідача щодо спірних правовідносин по суті заявленого спору, подання відзиву є відповідним правом відповідача та не звільняє особу від вчинення певних процесуальних дій, для об'єктивного розгляду справи по суті та з'ясування всіх обставин справи, а також для надання позивачу можливості висловити свою позицію щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві, з метою офіційного з'ясування обставин у справі, виходячи з наведеного та враховуючи мету дотримання завдань та основних завдань адміністративного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивності суд вважає за можливим прийняти даний відзив до розгляду.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні зазначеного клопотання представника позивача слід відмовити повністю.
Щодо клопотання про зобов'язання відповідача виплатити незаконно відраховані 1000 грн. зарплатні, суд зазначає наступне.
У відповідності до приписів ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У відповідності до приписів ч.2 та ч.3 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням наведеного, заяву позивача про збільшення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити відраховані 1000 грн. зарплатні, необхідно було надати до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, тобто 30 днів від 23.05.2025 року (дати відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження) до 23.06.2025 року.
З урахуванням наведеного у вищезазначеному клопотанні позивача слід також відмовити.
Керуючись ст. ст. 9, 47, 49, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання позивача щодо не прийняття відзиву на позовну заяву відповідача, застосування штрафних санкцій до відповідача та зобов'язання виплатити незаконно відраховані грошові кошти за його позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та поновлення на посаді, стягнення коштів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).
Суддя І.О. Голошивець