Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/5223/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Лозінську Оксану Олександрівну, яка діє на підставі ордеру Серії АН № 1735016 від 15 липня 2025 року, звернувся через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач №1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач №2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057150010678 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віком та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з дати набуття такого права, зарахувавши позивачу період роботи з 01.09.1981 по 15.02.1988, з 23.02.1988 по 08.08.1988, з 16.08.1988 по 13.03.1989, з 12.06.1989 по 05.03.1990, з 15.03.1990 по 30.06.1990, з 13.08.1990 по 17.02.1993, з 03.06.1993 по 25.05.1995 до пільгового стажу роботи за списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16 травня 2025 року він звернувся до Пенсійного органу через ВЕБ портал із заявою про призначення пенсії, оскільки його пільговий стаж складає більше 12 років 06 місяців за Списком №2 Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 травня 2025 року йому відмовлено у призначенні пенсії. Вважає рішення протиправним, оскільки пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, наданими довідками про пільговий стаж, витягами про атестацію.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу у встановлений 7-денний строк для сплати судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 968,96 грн.
29 липня 2025 року від представника позивача надійшла заява в якій остання просить долучити квитанцію по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Станом на 29 вересня 2025 року відзиви на позовну заяву відповідачами не надані.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорта НОМЕР_1 який виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УВС України ва Донецькій області 06 червня 2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зареєстроване місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427 є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010.
16 травня 2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії від 16.05.2025 р. розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в України в Дніпропетровській області.
На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 58 років 8 місяців 22 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 травня 2025 року № 057150010678 позивачу було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком по Списку №2.
В зазначеному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача складає 38 років 11 місяців 12 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком№2 складає 3 роки 5 місяців 7 днів.
До пільгового стажу не було зараховано стаж за Списком №2 по довідкам №№27,28 від 22.11.2021, № 29 від 24.12.2021,оскільки довідки не відповідають постанові №637, а саме відсутній третій підпис.
Окрім того, в матеріалах адміністративно справи міститься довідка форми РС-право, яка представлена відповідачем, якою були зараховані до страхового та пільгового стажу позивача наступним чином:
- 01.09.1981 по 19.07.1984 Навчання у вищих/ середн.НЗ - 2 роки 10 місяців 19 днів;
- 14.08.1984 по 31.01.1985 - 05488319- 0 років 5 місяців 18 днів;
- 01.02.1985 по 31.12.1987 - 05488319- 2 роки 11 місяців 0 днів;
- 01.01.1988 по 15.02.1988 - 05488319 - 0 роки 1 місяць 15 днів;
- 23.02.1988 по 08.08.1988 - 30549573 - 0 років 5 місяців 16 днів;
- 16.08.1988 по 13.03.1989 - 0 років 6 місяців 28 днів;
- 12.06.1989 по 05.03.1990 - 30549573 - 0 років 8 місяців 24 дніі;
- 15.03.1990 по 30.06.1990 - 0 років 3 місяці 16 днів;
- 12.07.1990 по 17.02.1993 - 2 роки 7 місяців 6 днів;
- 25.02.1993 по 31.05.1993 - Список №2 - 0 років 3 місяці 7 днів;
- 03.06.1993 по 30.11.1993 - 0 років 5 місяців 28 днів;
- 01.12.1993 по 31.03.1994 - 0 років 4 місяці 0 днів;
- 01.04.1994 по 25.05.1995 - 1 місяць 1 день 25 днів;
- 03.08.1995 по 01.10.1999 - 23599169 - 4 роки 1 місяць 29 днів;
- 03.04.2000 по 08.09.2000 - 30432526- 0 років 5 місяців 6 днів;
- 12.09.2000 по 31.12.2003 - 00131096 - 3 роки 3 місяці 20 днів;
- 01.01.2004 по 30.06.2012 - 00131096 - 8 років 6 місяців 0 днів;
- 01.07.2012 по 31.03.2013 - 00130932 - 0 років 9 місяців 0 днів;
- 01.04.2013 по 08.08.2013 - 00131268 - 0 років 5 місяців 0 днів;
- 08.12.2013 по 15.06.2014 Безробіття - 0 років 6 місяців 24 дні;
- 16.06.2014 по 31.05.2017 -25577700 ДНБ - 3 роки 0 місяців 0 днів;
- 14.06.2017 по 10.03.2018 Безробіття - 0 років 8 місяців 27 днів;
- 01.04.2018 по 03.04.2018 - 38653814 - 0 років 0 місяців 4 днів;
- 04.06.2018 по 27.07.2021 Список №2 - 33760279 - 3 роки 2 місяці 0 днів;
- 28.07.2021 по 31.03.2022 - 0 років 9 місяців 0 днів.
Всього: 38 років 11 місяців 12 днів.
З наведеного розрахунку, пільговий стаж: 3 роки 5 місяців 7 днів, а саме:
- період з 25.02.1993 по 31.05.1993 - Список №2 - 0 років 3 місяці 7 днів;
- період з 04.06.2018 по 27.07.2021 Список №2 - 33760279 - 3 роки 2 місяці 0 днів.
Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача та розрахунком пільгового стажу, звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону № 1058-IV. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту «б» ч. 1 ст. 13 наведеного Закону № 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці,
- за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При зверненні до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 було подано трудову книжку серії НОМЕР_3 від 02 листопада 2081 року, в якій наявні відомості про роботу газоелектрозварювальника та електрозварювальника за період роботи з 02.11.1981 по 15.02.1988, з 23.02.1988 по 08.08.1988, з 16.08.1988 по 13.03.1989, з 12.06.1989 по 05.03.1990, з 15.03.1990 по 30.06.1990, з 13.08.1990 по 17.02.1993, з 03.06.1993 по 25.05.1995.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Окрім того, слід зазначити наступне.
Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», пов'язує можливість зарахування часу навчання у професійно-технічному навчальному закладі, зокрема, до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, з зарахуванням особи на роботу за набутою професією упродовж не більш як трьох місяців з дня закінчення навчання.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 02 листопада 1981 року зазначено наступне, що 02 листопада 1981 року - позивач прийнятий в Володарське п,/о Райсільхозхімія» і направлений на навчання в Жданівське ГПТУ №64 на трьохрічні курси електрогазозварників (запис №1);
Згідно з копією диплому НОМЕР_4 від 05 липня 1984 року, позивач 01 вересня 1981 року поступив до середнього міського професійно-технічного училища №64 та 03 липня 1984 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрогазозварювальник та присвоєно кваліфікацію електрогазозварювальник 3 розряду.
У зв'язку із закінченням Жданівського ПТУ №64, 14 серпня 1984 року був прийнятий на посаду газоелектрозварника - резчика 3 розряду (запис трудової книжки №2), отже період навчання ПТУ № 64 зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.
Тому відповідач протиправно не зарахував період навчання позивача в СПТУ № 64 з 01 вересня 1981 року по 03 липня 1984 року до пільгового стажу роботи за Списком 2.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1, №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку №1.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Так, відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розмішуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З урахуванням вищевикладеного, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
Постановою від 26.06.2019 у справі №442/5949/16а Верховний Суд висловився про те, що видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Отже, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 637, і роботодавець несе відповідальність за правильність відомостей, зазначених у ній.
Водночас, на думку суду відповідачем був застосований формальний підхід під час вирішення питання про зарахування до стажу роботи спірних періодів, оскільки формальні неточності у документах, в даному випадку у довідках на підтвердження стажу, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зауважує, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, та обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд вважає задовольнити позовні вимоги таким чином:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057150010678 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувавши позивачу період роботи з 01.09.1981 по 15.02.1988, з 23.02.1988 по 08.08.1988, з 16.08.1988 по 13.03.1989, з 12.06.1989 по 05.03.1990, з 15.03.1990 по 30.06.1990, з 13.08.1990 по 17.02.1993, з 03.06.1993 по 25.05.1995 до пільгового стажу роботи за списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 16 травня 2025 року про призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням встанволених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією про сплату № №3359-9510-0992-8241 від 28 липня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Відповідно до частини ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057150010678 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1981 по 15.02.1988, з 23.02.1988 по 08.08.1988, з 16.08.1988 по 13.03.1989, з 12.06.1989 по 05.03.1990, з 15.03.1990 по 30.06.1990, з 13.08.1990 по 17.02.1993, з 03.06.1993 по 25.05.1995 до пільгового стажу роботи за списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року про призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова