Рішення від 26.09.2025 по справі 200/4660/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року Справа№200/4660/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 25 червня 2025 року, в позивач просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 заборгованості щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності з 01 серпня 2022 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

01 липня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

26 вересня 2025 року суд постановив ухвалу про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4524-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що як особа з інвалідністю другої групи внаслідок трудового каліцтва, яка має стійку втрату професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, набув право на щомісячну страхову виплату, однак з 01 серпня 2022 року нарахування та виплата щомісячної страхової виплати припинені, чим порушено його конституційне право на соціальний захист.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення виплати щомісячної страхової виплати з 01 серпня 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач доводив, що визначені законом підстави для припинення йому щомісячної страхової виплати відсутні, оскільки факт встановлення йому інвалідності та стійкої втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва безстроково підтверджений довідкою серії 16 ААА № 068512 від 22 січня 2020 року, яка хоч і видана на тимчасово окупованій території України, проте має бути врахована, виходячи з «Намібійських винятків».

Просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Зазначив, що в листопаді 2021 року Добропільське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Добропільське міське відділення управління ВД ФСС України в Донецькій області) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 рок у справі № 200/6550/21, яке набрало законної сили 27 вересня 2021 року, нарахувало та виплатило ОСОБА_1 заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року, а в грудні 2021 року - за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2021 року.

В грудні 2022 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22, яке набрало законної сили від 03 жовтня 2022 року, нарахувало і виплатило позивачеві заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року.

В подальшому постановою Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 страхові виплати ОСОБА_1 припинені з 01 серпня 2022 року у зв'язку із відсутністю документів для їх продовження.

Відповідач вказував на те, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18 квітня 2025 року листом від 02 травня 2025 року № 0500-0202-8/43108 надав роз'яснення щодо підстав припинення позивачеві страхових виплат.

На звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2025 року, від 15 травня 2025 року та від 25 травня 2025 року щодо поновлення страхових виплат ГУ ПФУ в Донецькій області надало відповіді листами від 23 травня 2025 року № 14378-12392/К-02/8-0500/25, від 22 травня 2025 року № 0500-0216-8/50922, від 18 червня 2025 року № 19213-16585/К-02/8-0500/25, які містять роз'яснення щодо порядку поновлення страхових виплат.

Відповідач наголошував на тому, що у зв'язку із відсутністю документів для продовження страхових виплат, а саме актуальної довідки МСЕК, якою визначений ступень втрати професійної працездатності у відсотках, ГУ ПФУ в Донецькій області не має підстав для поновлення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати.

Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 231761 від 28 січня 2014 року позивачу була встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва та 70% втрати професійної працездатності на період з 28 січня 2014 року по 01 лютого 2015 року, з датою переогляду - 28 січня 2015 року; згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 129429 від 26 січня 2015 року позивачеві повторно встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва та 70% втрати професійної працездатності на період з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2017 року, з датою переогляду - 28 січня 2017 року.

З 2017 року ОСОБА_1 повторно встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва та 70% втрати професійної працездатності експертною комісією, яка знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідач наголошував на тому, що довідки МСЕК серії 16 ААА № 039671 від 30 січня 2017 року та № 068512 від 22 січня 2020 року, видані на тимчасово окупованій території, не діють на території, підконтрольній Україні, а тому питання продовження позивачеві щомісячних страхових виплат може бути розглянуто після визначення його актуального ступеню втрати професійної працездатності.

Відповідач зазначив, що в період з січня 2023 року по квітень 2025 року нарахування та виплата щомісячних страхових виплат позивачеві не проводилась, оскільки за продовженням або призначенням таких виплат з актуальною випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності він не звертався. Заборгованість з щомісячних страхових виплат перед позивачем відсутня.

Правомірність нарахування та виплати позивачеві щомісячної страхової виплати відповідач обґрунтовує нормами ч. 6 ст. 41 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1105), п. 3.1, пп. 3.2.3 п. 3.2 розділу ІІІ Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, (далі - Порядок № 11), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, і зазначає, що страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи для повнолітнього потерпілого; строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного оцінювання для повнолітнього потерпілого, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління; при цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується, за умови підтвердження втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

Таким чином, тривалість щомісячних страхових виплат чітко обмежена строком, який прямо вказаний в довідці МСЕК.

Згідно з довідкою МСЕК від 26 січня 2015 року № 129429 позивачу повторно встановлена інвалідність другої групи та 70% втрати професійної працездатності з 01 лютого 2015 року до 01 лютого 2017 року, з датою переогляду - 28 січня 2017 року, тобто термін дії цієї довідки закінчився 01 лютого 2017 року.

Відповідач наголосив, що не може взяти до уваги як підставу для продовження позивачеві щомісячної страхової виплати довідку МСЕК № 068512 від 22 січня 2020 року, що видана експертною комісією м. Макіївка, оскільки така довідка не діє на підконтрольній Україні території.

Виходячи з того, обов'язок своєчасно проходити переогляд покладений безпосередньо на потерпілого, а також враховуючи, що ОСОБА_1 у встановлений довідкою МСЕК строк не пройшов переогляд, відповідач дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на страхові виплати, передбачені Законом №1105.

Разом з цим позивач не позбавлений права на поновлення страхових виплат, за умови його звернення з відповідною заявою та пакетом необхідних документів.

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 28 грудня 1992 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 28 травня 2019 року № 188636-2019.

На підставі відповіді від 25 вересня 2025 року № 1820040 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи видана Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради 21 серпня 2019 року за № 2306-5000180611.

Станом на вересень 2025 року ця довідка є чинною.

За даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 постраждав внаслідок нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) в структурній одиниці «Шахта «Калинівська-Східна» «Ордена Трудового Червоного Прапору шахти ім. В.І. Леніна» державного підприємства «Макіїввугілля» 01 жовтня 2013 року, про що свідчить акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 01 жовтня 2013 року об 11 годині 30 хвилин, затверджений 04 жовтня 2013 року.

За висновком медико-соціальної експертної комісії з 28 січня 2014 року ОСОБА_1 первісно встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва на строк до 01 лютого 2015 року, а також 70% втрати професійної працездатності на період з 28 січня 2014 року по 01 лютого 2015 року, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 476666 від 28 січня 2018 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 231761 від 24 січня 2014 року.

31 січня 2014 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки прийняло постанову № 0541/6684/6684/18 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати».

Згідно з цією постановою, у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01 жовтня 2013 року, має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що сталось 01 жовтня 2013 року, за висновком МСЕК від 28 січня 2014 року серії 10 ААА № 231761 йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 70% та друга група інвалідності з повторним оглядом 28 січня 2015 року, йому призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 5 690,73 грн на період з 28 січня 2014 року по 31 січня 2015 року включно.

07 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/6550/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління ВД ФСС України в Донецькій області) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, яким позов задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Управління ВД ФСС України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 травня по 30 вересня 2014 року, з 01 лютого 2015 року;

- визнав протиправною та скасував постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Красноармійську від 10 листопада 2014 року № 0527/20664/20664/3;

- зобов'язав Управління ВД ФСС України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за періоди з 01 травня по 30 вересня 2014 року, з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року, з 01 лютого 2015 року з урахуванням раніше сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Під час розгляду справи № 200/6550/21, серед іншого, суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в рішенні від 07 липня 2021 року:

«[…]

ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності 70% та другу групу інвалідності на строк до 01 лютого 2015 року, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28 січня 2014 року.

У зв'язку з вказаними обставинами 31 січня 2014 року ОСОБА_1 призначено щомісячні страхові виплати на період з 28 січня 2014 року по 31 січня 2015 року.

Проте за відомостями програмного забезпечення виплати не проводились з травня по вересень 2014 року. У жовтні 2014 року позивачеві виплачено страхові виплати як внутрішньо переміщеній особі, але з 01 листопада 2014 року припинено виплати на підставі постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 10 листопада 2014 року у зв'язку з відсутністю первинної довідки внутрішньо переміщеної особи.

З 01 лютого 2015 року страхову виплату закрито з причин закінчення довідки медико-соціальної експертної комісії.

Отже, страхові виплати не здійснювались у періоди з 01 травня по 30 вересня 2014 року, з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року, з 01 лютого 2015 року по сьогоднішній день.

Згідно з довідкою від 22 січня 2020 року, виданою органами, які знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, 22 січня 2020 року ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності 70% та другу групу інвалідності безстроково.

На підтвердження наслідків виробничої травми позивачем до позову долучено також акт розслідування нещасного випадку на виробництві від 04 жовтня 2013 року, акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 03 жовтня 2013 року № 39, епікриз № 75/3831а щодо проходження лікування в період з 07 березня по 19 березня 2019 року, виписки № 3669, № 917, № 996, № 988 із медичної карти щодо проходження лікування з 11 грудня по 30 грудня 2013 року, з 08 листопада по 17 листопада 2017 року, з 15 листопада по 23 листопада 2019 року, з 06 листопада по 15 листопада 2019 року.

[…]».

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року.

10 листопада 2021 року Добропільське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області) прийняло постанову № 14016/352116/21568/25 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», яка передбачала призначення допалати страхових виплати - щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати професійної працездатності, перерахованої з 01 травня 2014 року по 31 січня 2015 року включно, потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 352116, номер випадку 21568, в розмірі 5 690,73 грн за місяць за період з травня 2014 року по грудень 2014 року включно та в розмірі 10 614,54 грн за січень 2015 року; всього - 50 449,65 грн.

Коригування (призначення доплати страхових виплат) проведено на підставі рішення суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/6550/21.

07 грудня 2021 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/21568/26 «Про призначення доплати», яка передбачала призначення доплати страхових виплат - щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 21568, номер випадку 21568, в розмірі 5 712,19 грн за лютий 2015 року; в розмірі 6 140,30 грн на місяць за період з березня 2015 року по лютий 2017 року включно; в розмірі 7 589,41 грн на місяць за період з березня 2017 року по лютий 2018 року включно; в розмірі 9 107,29 грн на місяць за період з березня 2018 року по лютий 2019 року включно; в розмірі 9 562,65 грн на місяць за період з березня 2019 року по лютий 2020 року включно; в розмірі 10 614,54 грн на місяць за період з березня 2020 року по лютий 2021 року включно; в розмірі 11 782,14 грн на місяць за період з березня 2021 року по липень 2021 року включно; всього - 654 476,77 грн.

Крім того, 07 грудня 2021 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/21568/27 «Про зміни в напрямку проведення страхових виплат, (здійсненні постійних (обов'язкових) утримань, зміни адреси мешкання)», згідно з якою за заявою потерпілого від 10 листопада 2021 року усі страхові виплати по справі мали провадитись шляхом перерахування на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

10 січня 2022 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/21568/28 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», яка передбачала припинення потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 352116, номер випадку 21568, щомісячної страхової виплати в розмірі 11 782,14 грн з 01 серпня 2021 року.

В якості підстави припинення щомісячної страхової виплати з 01 серпня 2021 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області покликалося на факт виконання рішення суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/6550/21.

14 липня 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/536/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління ВД ФСС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яким позов задовольнив, а саме:

- визнав протиправною та скасував постанову Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 10 січня 2022 року № 14016/352116/6684/28 щодо припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ;

- зобов'язав Управління ВД ФСС України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 заборгованості щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності з 01 серпня 2021 року на рахунок, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України».

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року.

08 грудня 2022 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/6684/30 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», яка передбачала продовження потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 352116, номер випадку 6684, раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 13 431,64 грн; виплати провадити з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2022 року включно згідно з рішенням суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22; провести нарахування щомісячних виплат за період з серпня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 11 782,14 грн на місяць, за період з березня 2022 року по липень 2022 року в розмірі 13 431,64 грн на місяць; всього нарахувати з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року - 149 633,18 грн.

30 грудня 2022 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».

Цією постановою Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області припинило потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 352116, номер випадку 21568, щомісячну страхову виплату в розмірі 13 431,64 грн з 01 серпня 2022 року.

В якості підстави припинення щомісячної страхової виплати Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області вказало:

- виконання рішення суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22;

- відсутність документів для продовження страхових виплат.

Докази направлення (вручення) позивачеві постанови Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» суду не надані.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (далі - Закон № 2620), який набрав чинності 01 січня 2023 року, Закон № 1105 викладено в новій редакції.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 (в редакції, чинній з 01 січня 2023 року), страховиком в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України; уповноваженим органом управління є Пенсійний фонд України.

П. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 передбачено припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Суд зазначає, що інститут правонаступництва суб'єктів публічного права є ширшим за змістом ніж правонаступництво суб'єктів приватного права, оскільки включає в себе не лише правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права, а й правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин.

При встановленні факту публічного правонаступництва вирішальним є встановлення обставин фактичного переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого.

П. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105, крім іншого, Кабінету Міністрів України доручено у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Згідно з п. п. 3, 5 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Фонду соціального страхування України доручено забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.

П. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 року № 1289 «Про внесення змін до Положення про Пенсійний фонд України» виконавчій дирекції Фонду соціального страхування рекомендовано здійснити інвентаризацію особових справ потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань (членів їх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат та передати до 20 листопада 2022 року Пенсійному фонду України перелік програмного забезпечення, що використовується для виконання функцій Фонду соціального страхування, із зазначенням програмно-технічних комплексів, призначених для ведення обліку та здійснення страхових виплат, опис та структуру баз даних, технічну документацію, перелік та основні характеристики технічних засобів, включаючи центри обробки даних та збереження інформації.

П. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» Пенсійному фонду України доручено з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону № 1105 на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених виплатних документів на січень 2023 року

Абз. 6 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» Голові комісії з реорганізації Фонду та головам комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду доручено забезпечити складення передавальних актів, які повинні містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється […].

Суд зауважує, що п. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105, серед іншого, передбачає припинення управлінь виконавчої дирекції Фонду внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

Між тим, п. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 визначено, що правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень є не лише Пенсійний фонд України, а й його територіальні органи.

При вирішенні питання про те, який саме суб'єкт владних повноважень є правонаступником Управління ВД ФСС України в Донецькій області в контексті спірних правовідносин, суд вважає за необхідне проаналізувати завдання та повноваження Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, (далі - Положення № 280), до основних завдань Пенсійного фонду України, з-поміж іншого, належить здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пп. 6 п. 4 Положення № 280 визначено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організує, координує та контролює роботу територіальних органів, зокрема щодо забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;

Згідно з п. 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, (далі - Положення № 28-2).

Згідно з п. 1 Положення № 28-2 Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п. 3 Положення № 28-2 одним із основних завдань головного управління Фонду є здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (пп. 4 п. 4 Положення № 28-2).

Отже, Пенсійний фонд України організує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо здійснення страхових виплат, а головні управління Фонду здійснюють страхові виплати.

Таким чином, у зв'язку з припиненням Управління ВД ФСС України в Донецькій області його повноваження щодо здійснення страхових виплат виконує ГУ ПФУ в Донецькій області.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 02 травня 2025 року № 0500-0202-8/43108 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило про те, що «страхові виплати ОСОБА_1 були припинені на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат» і роз'яснило, що для поновлення страхових виплат позивачеві необхідно подати до уповноваженого органу управління Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України відповідно до ст. 37 Закону № 1105, а також надати паспорт; документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на території, де органи Пенсійного фонду України виконують свої повноваження); довідку про відкритий рахунок в банку; виписку з акта розслідування нещасного випадку (аварії) за формою Н-5 (за наявності); акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1; заяву про неотримання страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У відповідь на звернення позивача від 25 травня 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-25-097068, яке зареєстроване за вх. № 16585/К-0500-25, листом від 18 червня 2025 року № 19213-16585/К-02/8-0500/25 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило:

- ОСОБА_1 перебував на постійному обліку в Макіївському міському відділенні у Гірницькому районі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області;

- в листопаді 2021 року на виконання рішення суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/6550/21, яке набрало законної сили 27 вересня 2021 року, Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області нарахувало та виплатило позивачеві заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року в сумі 50 449,65 грн, а в грудні 2021 року - за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2021 року в сумі 654 476,77 грн;

- в грудні 2022 року на виконання рішення суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22, яке набрало законної сили 03 жовтня 2022 року, Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області нарахувало та виплатило позивачеві заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року в сумі 149 633,18 грн;

- у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для подальшого продовження виплат, Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області з 01 серпня 2022 року припинило нарахування щомісячних страхових виплат, про що позивачеві роз'яснено листом від 23 травня 2025 року № 14378-12392/К-02/8-0500/25;

- з дати припинення (01 серпня 2022 року) по теперішній час (18 червня 2025 року) страхові виплати не нараховувались та не здійснювались.

Як свідчить довідка ГУ ПФУ в Донецькій області від 18 червня 2025 року № 19213-16585/К-02/8-0500/25 про суми нарахованих та фактично виплачених щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105, за період з серпня 2021 року по травень 2025 року включно нарахування та виплата щомісячної страхової виплати були проведені: в листопаді 2021 року нарахована і виплачена щомісячна страхова виплата в сумі 50 449,65 грн, в грудні 2021 року нарахована і виплачена щомісячна страхова виплата в сумі 654 476,77 грн, в грудні 2022 року нарахована і виплачена щомісячна страхова виплата в сумі 149 633,18 грн.

Щодо встановлення позивачеві інвалідності та визначення ступеню втрати ним професійної працездатності суд встановив такі обставини.

Як було вказано вище, за висновком медико-соціальної експертної комісії з 28 січня 2014 року ОСОБА_1 первісно встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва на строк до 01 лютого 2015 року, а також 70% втрати професійної працездатності на період з 28 січня 2014 року по 01 лютого 2015 року, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 476666 від 28 січня 2018 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 231761 від 24 січня 2014 року.

26 січня 2015 року в м. Макіївка Донецької області ОСОБА_1 пройшов повторний огляд в Міжрайонній травматологічній медико-соціальній експертній комісії м. Макіївка, позивачеві встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва та 70% втрати професійної працездатності з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2017 року, з визначенням дати повторного огляду - 28 січня 2017 року, про що свідчить довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 129429, яка видана на підставі акта огляду МСЕК № 114.

30 січня 2017 року на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а саме у м. Макіївка Донецької області, незаконний орган - так звана «медико-соціальна експертна комісія міністерства охорони здоров'я ДНР» видав довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 16 ААА № 039671, згідно з якою ОСОБА_1 30 січня 2017 року пройшов повторний огляд і йому встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва та 70% втрати професійної працездатності на період з 01 лютого 2017 року до 01 лютого 2020 року, з визначенням дати чергового огляду - 30 січня 2020 року.

22 січня 2020 року на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а саме у м. Макіївка Донецької області, незаконний орган - так звана «медико-соціальна експертна комісія міністерства охорони здоров'я ДНР» видав довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 16 ААА № 068512, згідно з якою ОСОБА_1 22 січня 2020 року пройшов повторний огляд і йому безстроково встановлена інвалідністю другої групи внаслідок трудового каліцтва 2013 року та 70% втрати професійної працездатності.

Довідка видана на підставі акта огляду незаконного органу - так званої «медико-соціальної експертної комісії міністерства охорони здоров'я ДНР» № 144.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, […].

Щодо правомірності припинення щомісячної страхової виплати.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105), який на час прийняття постанови від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» діяв в редакції від 02 квітня 2022 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1105 одним із принципів соціального страхування є законодавче визначення умов і порядку здійснення соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому […], у разі настання страхового випадку.

Ч. 7 ст. 36 Закону № 1105 визначено, що страхові виплати складаються, зокрема, з страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (п. 1 ч. 7 ст. 36 Закону № 1105).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1105 ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 1105 огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Абз. 1 ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 було визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Документи для розгляду справ про страхові виплати визначені ст. 43 Закону № 1105.

Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду, крім іншого, подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Розгляд справ про страхові виплати регламентований нормами ст. 44 Закону № 1105.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1105 Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів (ч. 2 ст. 44 Закону № 1105).

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 Закону № 1105.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 1105 страхові виплати проводяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Ч. 5 ст. 47 Закону № 1105 установлено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону № 1105 страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК […]. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК […], незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

За правилами, наведеними в ч. 7 ст. 47 Закону № 1105, якщо потерпілому […] з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Ст. 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16-98/ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення виплат […] за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Так, виплати […], на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Підстави припинення страхових виплат визначені ст. 46 Закону № 1105.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 страхові виплати припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. […];

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 був затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок № 11).

Порядок № 11 діяв до 21 березня 2024 року і втратив чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4-1 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 року за № 353/41698, (далі - Постанова правління ПФУ № 4-1).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 11 діяв в редакції від 05 березня 2021 року.

Згідно з п. 1.1 Порядку № 11 дія цього Порядку поширювалася на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) […].

Відповідно до пп. 3 п. 1.2 Порядку № 11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я […], виплачуючи, зокрема, щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата).

Згідно з п. 1.3 Порядку № 11 управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом № 1105 та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Відповідно до п. 1.4 Порядку № 11 рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.

Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.

Призначення потерпілому щомісячної страхової виплати було врегульовано нормами розділу ІІІ Порядку № 11.

П. 3.1 Порядку № 11 були визначені документи, які подаються для призначення щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду, а також документи, які додаються працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати, в тому числі оригінал виписки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності.

Право на отримання потерпілим […] щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

[…]

У разі відсутності документів, необхідних для призначення виплат в управліннях (відділеннях) Фонду, та наявності їх у потерпілого, він може надати ці документи для призначення виплат.

Строки виплати щомісячної страхової виплати були визначені п. 3.2 Порядку № 11.

Так, згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 Порядку № 11 щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена та нарахована (а також при призначенні щомісячної страхової виплати за рішенням суду, яке набрало законної сили), але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови управління (відділення) Фонду про призначення страхових виплат.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 Порядку № 11 щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

За правилами, що містились в пп. 3.2.4 п. 3.2 Порядку № 11, якщо строк повторного огляду МСЕК потерпілим пропущено і МСЕК підтвердила стійку втрату професійної працездатності, щомісячна страхова виплата відновлюється з дати, установленої МСЕК, але не більш як за три роки з дня припинення виплати щомісячної страхової виплати. При цьому розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 1105. […]

Пп. 3.2.6 п. 3.2 Порядку № 11 було передбачено, якщо щомісячні страхові виплати було припинено та з моменту припинення пройшло більше як три роки, то призначення здійснюється на загальних підставах відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 та вимог пп. 3.4.2 цього Порядку. […]

Абз. 1 пп. 3.4.1 п. 3.4 Порядку № 11 було визначено, що щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1105 і Порядок № 11 передбачали, що:

- щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком;

- ступінь втрати працездатності у зв'язку із страховим випадком визначає МСЕК;

- у випадку, коли МСЕК встановила потерпілому втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком на певний строк, для продовження щомісячної страхової виплати потерпілий у визначеному законодавством України порядку та строки мав пройти повторний огляд МСЕК;

- можливість продовження щомісячної страхової виплати була обумовлена необхідність підтвердження МСЕК стійкої втрати професійної працездатності потерпілого; строк проведення щомісячних страхових виплат продовжувався з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду; при цьому сума страхових виплат за минулий час виплачувалася за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

Крім того, Законом № 1105 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було установлено, що щомісячні страхові виплати припиняються «в інших випадках, передбачених законодавством» (п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105). Одним із таких «інших випадків, передбачених законодавством», є закінчення строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком (ч. 5 ст. 47 Закону № 1105).

Суд встановив, що 30 грудня 2022 року Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».

Цією постановою Добропільське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області припинило потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату з 01 серпня 2022 року.

- виконання рішення суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22;

- відсутність документів для продовження страхових виплат.

Отже, правові наслідки для позивача у вигляді припинення щомісячної страхової виплати створює ця постанова, а не дії ГУ ПФУ в Донецькій області, як помилково вважає позивач.

Відтак, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, підлягає саме постанова Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».

Щодо припинення страхової виплати з такої підстави як «виконання рішення суду від 14 липня 2022 року у справі № 200/536/22» суд зазначає, що питання, пов'язані з виконанням цього судового рішення, у разі їх виникнення, мають розглядатися та вирішуватися в порядку судового контролю згідно за нормами ст. ст. 381-1 - 383 КАС.

Відтак, при розгляді цієї справи суд не вдається до оцінки повноти виконання Управлінням ВД ФСС України в Донецькій області рішення суду у справі № 200/536/22.

З приводу припинення страхової виплати через «відсутність документів для продовження страхових виплат» суд зазначає наступне.

З огляду на встановлені фактичні обставини, зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин не існувало чинної довідки МСЕК, утвореної і діючої за законодавством України, про встановлення потерпілому ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва за процедурою та критеріями (підставами), визначеними, законодавством України, для оцінки правомірності постанови Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» визначальним є вирішення питання про те, чи може вважатися належним доказом визначення позивачеві ступеня втрати професійної працездатності довідка «про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», видана на тимчасово окупованій російською федерацією території України незаконним органом - так званою «медико-соціальною експертною комісією міністерства охорони здоров'я ДНР».

При вирішенні цього питання суд виходить з такого.

З метою визначення особливостей державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України Верховна Рада України прийняла Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 03 грудня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1207 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Правовий статус тимчасово окупованої території України визначений ст. 1 Закону № 1207.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1207 тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною […].

[…]

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України

Місто Макіївка Донецької області включено до Переліку районів, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженого Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», тобто є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07 квітня 2014 року.

За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207, тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

При цьому окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207).

Правовий режим тимчасово окупованої території визначений ст. 4 Закону № 1207.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1207 правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Захист прав і свобод людини і громадянина України на тимчасово окупованій території передбачений ст. 5 Закону № 1207.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1207 Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону № 1207 держава Україна не несе відповідальності за незаконні дії російської федерації чи її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях або за прийняті ними незаконні рішення.

Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону № 1207 особливості реалізації інших прав і свобод цивільного населення […] на тимчасово окупованій території визначаються цим та іншими законами України.

Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги унормовано положеннями ст. 7 Закону № 1207.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1207 для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, р е а л і з а ц і я п р а в на […] загальнообов'язкове державне соціальне страхування […] від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, […] з д і й с н ю є т ь с я відповідно до законодавства У к р а ї н и.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 9 Закону № 1207 установлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Ч. 3 ст. 9 Закону № 1207 установлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1207 встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Верховний Суд в постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а навів такі висновки щодо можливості врахування документів, виданих незаконними органами на тимчасово окупованій території України, для підтвердження фактів встановлення інвалідності та визначення ступеня втрати професійної працездатності з метою призначення (продовження) щомісячних страхових виплат:

«[…]

У справі, що розглядається, спір виник щодо припинення 08 січня 2015 року Управлінням Фонду виплати позивачу щомісячної страхової виплати у зв'язку із стійкою втратою професійної працездатності та відмовою продовжити таку виплату на підставі довідок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності виданих органом на тимчасово окупованій російською федерацією території України (далі - тимчасово окупована територія) - «Міністерством охорони здоров'я ДНР Республіканський центр МСЕК», […].

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон № 1207.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1207 для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на […] загальнообов'язкове державне соціальне страхування […] від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності […] здійснюється відповідно до законодавства України (ч. 1).

[…]

Згідно зі ст. 9 цього Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, р е а л і з а ц і я прав на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з д і й с н ю є т ь с я відповідно до законодавства У к р а ї н и, при цьому, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами на тимчасово окупованій території, які створені у порядку, не передбаченому законом, є н е д і й с н и м і не створює правових наслідків.

Так, […], у цій справі позивач оспорює рішення відповідача про припинення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до ст. 30 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі […], у разі настання страхового випадку (ч. 1).

Страхові виплати складаються, зокрема із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно зі ст. 32 Закону № 1105 медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (ч. 1).

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства (ч. 2).

Ст. 36 Закону № 1105 визначає, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1105 здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються, зокрема в інших випадках, передбачених законодавством.

Суди встановили, що, як видно з відповіді Управління Фонду від 05 травня 2021 № 01-04/15-926, попередня втрата працездатності встановлена ОСОБА_1 з 02 січня 2013 року по 02 січня 2015 року. В подальшому, оскільки для підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 не звертався, постановою відділення виконавчої дирекції Фонду від 08 січня 2015 року № 0531/43572/43572/16 ОСОБА_1 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності через закінчення терміну дії довідки МСЕК.

Отже, колегія суддів вважає, що органом Фонду з урахуванням вимог ст. ст. 46, 47 Закону № 1105 було правомірно припинено виплату щомісячних страхових виплат. Тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про протиправність зазначено рішення органу Фонду.

Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на те, що застосування вимог ч. 7 ст. 47 Закону № 1105 можливе за умов, що якщо потерпілому своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати з вини Фонду. Проте таких обставини суди не встановили, лише зазначили, що виплати зупинені органом Фонду та не отримані позивачем за відсутності його (позивача) вини.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про протиправність припинення органом Фонду щомісячних страхових виплат, висновок судів про зобов'язання Управління Фонду поновити зазначені виплати є передчасним.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не дослідили надані представником позивача довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виданих органом на тимчасово окупованій російською федерацією території України - «Міністерством охорони здоров'я ДНР Республіканський центр МСЕК», та, застосувавши такий принцип міжнародного права як «намібійські винятки», не взяли до уваги те, що документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, можуть братись до уваги судом як виняток та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи, та не дослідили який факт можуть підтвердити ці документи, який позивач н е м о ж е підтвердити у порядку, визначеному національним законодавством та на території України підконтрольній українській владі.

[…]».

Суд встановив, що за висновком медико-соціальної експертної комісії з 28 січня 2014 року ОСОБА_1 первісно встановлена інвалідність другої групи внаслідок трудового каліцтва на строк до 01 лютого 2015 року, а також 70% втрати професійної працездатності на період з 28 січня 2014 року по 01 лютого 2015 року, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 476666 від 28 січня 2018 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 231761 від 24 січня 2014 року.

Тобто повторний огляд позивача 26 січня 2015 року, хоч і проводився на тимчасово окупованій території України, проте його проводила МСЕК, утворена в порядку та на підставі законодавства України.

Отже, повторні огляди ОСОБА_1 30 січня 2017 року та 22 січня 2020 року проведені на тимчасово окупованій території України незаконним органом - так званою «медико-соціальною експертною комісією міністерства охорони здоров'я ДНР».

Суд не вдається до оцінки довідки від 30 січня 2017 року серії 16 ААА № 039671, оскільки, (навіть не беручи до уваги, що вона видана незаконним органом на тимчасово окупованій території), на час виникнення спірних правовідносин «термін її дії» сплинув.

Оцінюючи довідку від 22 січня 2020 року серії 16 ААА № 068512, якою ОСОБА_1 встановлена інвалідність другої групи та 70% втрати професійної працездатності безстроково, суд застосовує норми Законів № 1105, № 1207 з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а.

За висновком суду, довідка від 22 січня 2020 року серії 16 ААА № 068512, як така, що видана незаконним органом на тимчасово окупованій території України, в силу положень ч. 3 ст. 9 Закону № 1207 є недійсною і не створює правових наслідків, відтак, вона не може бути прийнята в якості належного доказу наявності у ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва як передумови для продовження позивачеві раніше призначеної щомісячної страхової виплати.

При цьому, такий принцип міжнародного права як «намібійські винятки», в даному випадку не може бути застосований.

Суд виходить з того, що:

1. в силу положень ч. 1 ст. 7 Закону № 1207 для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація права на отримання щомісячної страхової виплати, як складова права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється відповідно до законодавства України;

2. довідка від 22 січня 2020 року серії 16 ААА № 068512 не містить інформації про будь-які факти, які позивач не міг підтвердити у порядку, визначеному національним законодавством та на території України підконтрольній українській владі;

3. визначення ступеня втрати професійної працездатності, його причинного зв'язку з трудовим каліцтвом, строку, на який встановлюється такий ступінь, не належать до фактів, з метою підтвердження яких, виходячи з принципу «намібійських винятків», можуть бути використані документи, видані незаконними органами на тимчасово окупованій території, оскільки встановлення цих фактів є наслідком спеціальної процедури - проведення медико-соціальної експертизи, яка має проводитись уповноваженим на це суб'єктом (відповідною комісією) в порядку, визначеному законодавством України. При цьому медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Крім того, інвалідність (її група), ступінь втрати професійної працездатності визначаються за підставами і критеріями, які визначені законодавством України.

Так, на час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення про МСЕК).

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно з п. 1 Положення про МСЕК це Положення визначало процедуру проведення медико-соціальної експертизи […] потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до п. 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з п. 4 Положення про МСЕК медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

[…]

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

[…]

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, […].

Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

Відповідно до п. 5 Положення про МСЕК комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Згідно з п. 6 Положення про МСЕК висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

П. 10 Положення про МСЕК було передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування України (в подальшому - Пенсійного фонду України), […]. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Відповідно до пп. пп. 1, 2, 4 п. 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання; ведуть облік громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу, вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу.

Абз. 1 п. 15 Положення про МСЕК було визначено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, […].

Відповідно до п. 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я (абз. 1 п. 18 Положення про МСЕК).

П. 19 Положення про МСЕК було передбачено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників Фонду соціального страхування України (в подальшому - Пенсійного фонду України) комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Згідно з п. 20 Положення про МСЕК комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до п. 24 Положення про МСЕК комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Згідно з п. 25 Положення про МСЕК голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до п. 1 Положення № 1317 це Положення визначало порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).

П. 3 Положення № 1317 було визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності […] потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до п. 5 Положення № 1317 у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), […].

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п'ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);

професійним захворюванням;

[…].

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

Згідно з п. 8 Положення № 1317 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

П. 9 Положення № 1317 було установлено, що інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлюється на підставі результатів огляду потерпілого членами комісії та акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, або на підставі рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві.

Відповідно до п. 11 Положення № 1317 ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Пенсійного фонду України після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Абз. 1 п. 22 Положення № 1317 було передбачено, що повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 26 Положення № 1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. […].

Причинами інвалідності є:

[…]

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);

[…].

П. 27 Положення № 1317 були визначені підстави та критерії встановлення групи інвалідності.

Зокрема, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

4. також суд враховує чи була саме у позивача можливість підтвердити ступінь втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва у порядку, визначеному національним законодавством та на території України підконтрольній українській владі.

Так, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин у справі, суд встановив, що в 2019 році ОСОБА_1 став на облік як внутрішньо переміщена особа.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

На час виникнення спірних правовідносин Закон № 1706 діяв в редакції від 29 жовтня 2022 року.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, […], яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Ст. 2 Закону № 1706 визначає гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб і передбачає, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов для внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в України.

Облік внутрішньо переміщених осіб регламентований ст. 4 Закону № 1706.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706).

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 1706 для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, соціальні послуги, освіту передбачено ст. 7 Закону № 1706.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Ч. 11 ст. 7 Закону № 1706 установлено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

П. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 було визначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27 був затверджений Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок № 27).

Порядок № 27 діяв до 21 березня 2024 року і втратив чинність на підставі Постанови правління ПФУ № 4-1.

Згідно з п. 1.1 Порядку № 27 дія цього Порядку поширювалася на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) […].

Абз. абз. 1-2 п. 1.1 Порядку № 27 було визначено, що цей Порядок поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105.

Поняття внутрішньо переміщеної особи вживається у цьому Порядку у значенні, наведеному у Законі № 1706).

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат […] відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637).

Згідно з п. 1.4 Порядку № 27 призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (далі - Комісії).

Призначення страхових виплат за фактичним місцем проживання (перебування) було унормовано положеннями розділу ІІ Порядку № 27.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1 Порядку № 27 страхові виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються робочим органом виконавчої дирекції Фонду або його відділенням за місцем фактичного проживання (перебування) за наявності документів, передбачених Порядком № 11, та копії довідки про взяття на облік і рішення Комісії.

П. 2.2 Порядку № 27 було передбачено, що у разі відсутності висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) за наявності усіх інших документів, що підтверджують право на отримання страхових виплат, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за місцем фактичного проживання (перебування) внутрішньо переміщеної особи видає направлення для проходження огляду МСЕК за місцем фактичного проживання (перебування) внутрішньо переміщеної особи.

Продовження раніше призначених страхових виплат було врегульовано нормами розділу ІІІ Порядку № 27.

П. 3.5 Порядку № 27 було передбачено, що у разі закінчення права на отримання страхових виплат, за умови подання необхідних документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат (продовження дії висновку МСЕК, довідки про продовження навчання, інших документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат), робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) видає постанову про продовження щомісячної страхової виплати за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до п. 3.6 Порядку № 27 у разі відсутності відомостей в інформаційно-аналітичній системі Фонду або у разі, якщо наявні в ній відомості не дають підстав для прийняття рішення про продовження щомісячної страхової виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) приймає рішення про відмову у продовженні страхових виплат, із зазначенням причин, та повідомляє внутрішньо переміщену особу письмово не пізніше п'яти календарних днів після прийняття такого рішення.

Згідно з п. 3.7 Порядку № 27 щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Відповідно до п. 3.8 Порядку № 27 суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

П. 3.9 Порядку № 27 було установлено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Отже, виходячи з того, що для взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 мав залишити тимчасово окуповану територію України та, перебуваючи на підконтрольній українській владі території, звернутися до відповідних органів державної влади (органів місцевого самоврядування), суд дійшов висновку, що позивач не був позбавлений можливості пройти повторний огляд МСЕК і підтвердити наявність у нього певного ступеню втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва як передумови для продовження щомісячної страхової виплати у встановленому законодавством України порядку.

Однак позивачем цього зроблено не було.

Щодо посилання позивача на такі, що набрали законної сили, судові рішення у справах № 200/6550/21 та № 200/536/22 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені стосовно певної особи рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 78 КАС обставини, встановлені стосовно певної особи рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Разом з цим відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Отже, під час розгляду цієї справи преюдиційне значення можуть мати о б с т а в и н и, що встановлені стосовно позивача судовими рішеннями у справах № 200/6550/21 та № 200/536/22. Водночас при розгляді цієї справи для суду не є обов'язковою п р а в о в а о ц і н к а, надана судами під час розгляду справ № 200/6550/21 та № 200/536/22.

Відтак, при розгляді цієї справи суд надав власну правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а, і які є обов'язковими для врахування в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС.

З мотивів, що викладене вище, за наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що довідка від 22 січня 2020 року серії 16 ААА № 068512, яка видана незаконним органом на тимчасово окупованій території України, є недійсною та не створює правових наслідків; принцип «намібійських винятків» у даному випадку не є застосовним.

З огляду на відсутність чинної довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, виданої за наслідками повторного огляду позивача, проведеного у порядку, визначеному національним законодавством та на території України, підконтрольній українській владі, суд дійшов висновку про те, що постанова Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», якою ОСОБА_1 припинена щомісячна страхова виплата з 01 серпня 2022 року є правомірною.

Також суд погоджується із запереченнями відповідача, які зводяться до того, що підстави для продовження ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати відсутні.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення виплати щомісячної страхової виплати з 01 серпня 2022 року.

Правові та фактичні підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні, оскільки жодних дій, спрямованих на припинення позивачеві щомісячної страхової виплати з 01 серпня 2022 року ГУ ПФУ в Донецькій області не вчиняло, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню як безпідставні.

Норма ч. 2 ст. 9 КАС надає суду право виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як було зазначено судом вище, правові наслідки для позивача у вигляді припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати створила постанова Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».

Однак, виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про правомірність постанови Добропільського міського відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області від 30 грудня 2022 року № 14016/352116/21568/31 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», а тому немає підстав для виходу за межі заявлених позивачем позовних вимог.

Позовні вимоги в частині покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області обов'язку відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 заборгованості щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності з 01 серпня 2022 року, за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту його порушеного права.

Передумовою для застосування адміністративним судом того чи іншого способу захисту порушеного права людини, яка звертається за судовим захистом, є встановлення факту порушення такого права у сфері публічно-правових правовідносин з боку суб'єкта владних повноважень (його рішеннями, діями чи бездіяльністю).

Однак у випадку ОСОБА_1 таке порушене право, яке б потребувало судового захисту, відсутнє.

Щомісячна страхова виплата припинена позивачеві з підстав, що передбачені Законом № 1105, а її відновлення можливе за умови підтвердження ступеню втрати позивачем професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва в порядку та за процедурою, визначеною законодавством України, на підконтрольній українській владі території.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 26 вересня 2025 року.

Суддя Т.О. Кравченко

Попередній документ

130572223

Наступний документ

130572225

Інформація про рішення:

№ рішення:	130572224
№ справи:	200/4660/25
Дата рішення:	26.09.2025
Дата публікації:	01.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; від нещасного випадку на виробництві та профе

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (28.10.2025)
Дата надходження:	22.10.2025
Предмет позову:	визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії

Учасники справи:

головуючий суддя:

СІВАЧЕНКО ІГОР ВІКТОРОВИЧ

суддя-доповідач:

КРАВЧЕНКО Т О

СІВАЧЕНКО ІГОР ВІКТОРОВИЧ

відповідач (боржник):

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

позивач (заявник):

Калінін Віктор Олексійович

представник позивача:

Єфімік Олена Олександрівна

Котік Олеся Станіславівна

суддя-учасник колегії:

БЛОХІН АНАТОЛІЙ АНДРІЙОВИЧ

ГАВРИЩУК ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА