Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
29 вересня 2025 року Справа №200/7103/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ (25015, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 1, ЄДРПОУ 08571423) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення вартості утримання, -
15.09.2025 року Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 667,42 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят сім грн. 42 коп.) та судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази, доказів надсилання копій доданих до позовної заяви документів до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
На виконання вимог ухвали суду, позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначив, що причини пропуску процесуального строку звернення до суду є поважними оскільки після введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» та вимушеною передислокацією ДонДУВС у зв'язку з окупацією м. Маріуполь Донецької області, було втрачено всю документацію, не всі працівники ДонДУВС виїхали разом з ним, що призвело до нестабільної діяльності у роботі ДонДУВС та зайняло багато часу для її стабілізації. Крім того, через втрату документів, потрібен був достатній час для їх пошуку та відновлення, з метою забезпечення стягнення коштів на користь держави.
Також позивач послався на зменшення кількості працівників та збільшення обсягу роботи у зв'язку з наявністю великої кількості судових справ, у яких Донецький державний університет внутрішніх справ на той час був стороною, а також великою кількістю внутрішньої документації (наказів, положень, доручень, розпоряджень, висновків, актів тощо), що потребували негайного опрацювання ГЮЗ, великою кількістю звернень громадян, адвокатських запитів, запитів правоохоронних та контролюючих органів, запитів на публічну інформацію, які надходили до ДонДУВС та мали знаходитися на виконанні у працівників ГЮЗ - викликало збільшену завантаженість провідного юрисконсульта та значно уповільнило опрацювання питань, пов'язаних зі звільненням здобувачів вищої освіти, а також, вагому роль зіграли об'єктивні обставини, що ускладнювали роботу ДонДУВС, які були викликані військовою агресією з боку РФ.
Ознайомившись із викладеними представником позивача доводами, наведеними в обґрунтування своєї позиції щодо поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали заяви про поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає таке.
Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 статті 122 КАС України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо введення на території України воєнного стану суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє й по теперішній час.
Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.
Саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Суд не бере до уваги доводи позивача з приводу того, що юридична адреса Донецького державного університету внутрішніх справ була зареєстрована на підконтрольній території України (Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 1) тільки в лютому 2024 року.
При цьому, факт реєстрації за новою адресою не змінює необхідність виконання службових обов'язків до часу перереєстрації за такою адресою.
Стосовно посилання позивача на необхідність відновлення документів, втрачених в наслідок окупації м. Маріуполь та частини Донецької області, суд зазначає, що з моменту передислокацією університету на підконтрольну Україні територію минуло достатньо часу для відновлення документів.
Стосовно посилання позивача на право надсилання декількох повідомлень у необмежений період часу та вплив таких повідомлень/дій на початок строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Вимога про стягнення вартості утримання відповідача в Донецькому державному університеті внутрішніх справ заявлена до особи, місце проживанням якої є тимчасово окупована територія.
Надсилання поштових відправлень у м. Маріуполь Донецької області не здійснюється, що є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового доказування, та про який відомо позивачу.
Отже, дії позивача щодо надсилання повідомлення про необхідність відшкодування вартості навчання та повернення таких повідомлень із зазначенням причини «тимчасово окупована територія», не можуть розцінюватися судом як добросовісні при вирішенні питання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах, повторне направлення на тимчасово окуповану територію повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання - не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду.
Тобто, спірні правовідносини у цій справі виникли ще 06.07.2022 року (в день винесення наказу № 285 о/с про відрахування зі складу курсантів ОСОБА_1 ), однак позов до суду було подано через підсистему Електронний суд лише 15 вересня 2025 року, отже, з порушенням місячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дотримання справедливого балансу. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Позивачем не наведено переконливих фактичних обставин та не надано доказів, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав.
У постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Також Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
В розумінні вимог ст. 122 КАС України строк звернення позивача з даним позовом обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом не наводить підстави, які б свідчили про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Заява позивача про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтованих підстав та доказів для поновлення позивачу такого строку.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства» право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інш. Проти Великобританії рішення від 22.10.1996р., Девеер проти Бельгії рішення від 27.02.1980р.).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Право на звернення до суду може бути обмежене законом, зокрема у такий спосіб, як встановлення законом строку для звернення до адміністративного суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження обмежувальних строків для звернення до адміністративного суду обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного особою, яка звернулася з адміністративним позовом, має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить результат вирішення спору.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного КАС України суд зазначає, що для звернення до адміністративного суду у справах, що виникають під час проходження публічної служби встановлюється місячний строк, та суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Будь-яких поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, представником позивача не вказано.
За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені представником позивача у заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними, тому заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що представником позивача не наведено обставин та не надано відповідних доказів на їх підтвердження, які б свідчили про виникнення об'єктивних перешкод в реалізації позивачем права на звернення до суду за захистом порушених прав у спірних правовідносинах в межах строку звернення до суду, установленого законом, а наведені причини пропуску строку є неповажними, позовну заяву належить повернути у відповідності до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем та представником позивача не надано доказів поважності причин пропуску даного строку, суд вважає, що позовну заяву необхідно повернути позивачеві відповідно до вимог частини 2 статті 123 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243 КАС України, -
Відмовити Донецькому державному університету внутрішніх справ у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачеві.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров