Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/2149/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2024 №559 «Про результати службового розслідування», яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено грошового забезпечення за квітень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення за квітень та жовтень 2024 року.
Ухвалою суду від 09.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.05.2025 № 101"Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
16 травня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 200/2149/25.
28 серпня 2025 року судом залучено до участі у справі № 200/2149/25 в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 (ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Оскільки відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із переформуванням.
В обґрунтування позову вказує, що 03.03.2022 ОСОБА_1 (надалі Позивач) мобілізований на військову службу відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №65/2022 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №42 зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення та призначений на посаду водія розвідувального взводу роти військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2023 №33 Позивача призначено на посаду стрільця- зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетного - артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у складі Збройних Сил України здоров'я та самопочуття Позивача істотно погіршилось.
Довідкою військово-лікарської комісії від 12.12.2023 №3841 Позивач визнаний обмежено придатним до військової служби. В подальшому, довідкою військово- лікарської комісії від 13.06.2024 №1465 Позивач визнаний придатним виключно до служби в військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку тощо.
Всі захворювання Позивача визнані такими, що пов'язані з проходженням військової служби.
За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією, Позивачу присвоєно II (другу) групу інвалідності та видано довідку від 19.09.2024 серії 12ААГ №772230. Висновок про умови та характер праці - може виконувати легкі види праці.
Враховуючи істотні проблеми із здоров'ям, Позивач подав рапорт на звільнення з військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2024 №289 Позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я: за наявності інвалідності) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Листом за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 №1555/960 Позивача повідомлено, що відносно нього проведено службове розслідування за фактом невиконання вимог наказу командира, висновки якого стали підставою для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу" від 01.09.2024 №559, яким Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено додаткової грошової винагороди за квітень 2024 року.
У якості додатків до листа Відповідача від 27.02.2025 №1555/960 долучено, зокрема, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу" від 01.09.2024 №559, відповідно до змісту якого встановлено, що відносно Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 "Про призначення службового розслідування" від 21.04.2024 №271 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про перепризначення службового розслідування" від 24.07.2024 №659, начальником служби хімічного, радіаційного, біологічного захисту служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, а саме невиконання Позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до цього наказу факти та обставини, що послугували проведенню службового розслідування знайшли своє підтвердження, а вина Позивача виражається у недбалому ставленні до обов'язків служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.09.2024 №559 Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - "Сувора догана" та позбавлено додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за квітень 2024 року. Також визначено направити матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування та довести наказ до особового складу в частині, що його стосується.
Разом з тим, Позивачу не доведено змісту цього наказу, як, власне, й відомостей про завершення службового розслідування, у зв'язку з чим позивач не був ознайомлений та обізнаний із висновками службового розслідування та наказом за результатами розслідування.
Просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №42 позивача, призваного по мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія розвідувального взводу роти військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2022 №33 позивача призначено стрільцем- зенітником зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 . Протягом періоду часу з 03.03.2022 по 12.10.2024 позивач перебував на всіх видах забезпечення в військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2024 №289 позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за станом здоров'я.
За час служби позивач 21.04.2024 допустив правопорушення - відмовився виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №1555/1834/дск, відповідно до якого позивач мав 21.04.2024 терміном на 1 добу приступити до обладнання позицій в інженерному відношенні в районі оборони 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в межах району оборони військової частини НОМЕР_1 .
За даним фактом з урахуванням відомостей, викладених у рапорті позивача від 21.04.2024 (вх. №2283 від 21.04.2024), наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №271 відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (надалі Порядок 608), призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.09.2024 №559, за відмову виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №1555/1834/дск, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді "суворої догани".
Враховуючи, що факт невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 знайшов своє підтвердження, позивача також позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (надалі Постанова 168), що відповідає вимогам Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим постановою Міністерством оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі Порядок №260).
Та обставина, що позивач відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12.12.2023 №3841 визнаний обмежено придатним до військової служби на підставі ст.ст. 23-б, 64-б, 83-б, 62-в графи ІІ розкладу хвороб та довідкою військово-лікарської комісії від 13.06.2024 №14654 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони) на підставі ст.ст. 10-б, 28-б, 64-б, 14-б, 62-в, 52-в графи ІІ Розкладу хвороб не виправдовує невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
На момент невиконання наказу позивачем (21.04.2024) останній мав довідку військово- лікарської комісії від 12.12.2023 №3841 якою визнаний непридатним виключно до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Військова частина НОМЕР_1 це НОМЕР_5 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони, що не відноситься, в тому числі за характером служби та покладених завдань, ні до десантно- штурмових військ, ні до морської піхоти, а особовий склад не задіяний до служби на плавскладах чи спецспорудах.
В день протиправної відмови виконати наказ командира, позивач так само не звертався за допомогою чи зі скаргами на самопочуття ні до командира ні до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням викладеного, вважає, що оскільки відповідачем не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно Позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса - АДРЕСА_2 ) наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №42 позивача, призваного по мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія розвідувального взводу роти військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2022 №33 позивача призначено стрільцем-зенітником зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 . Протягом періоду часу з 03.03.2022 по 12.10.2024 позивач перебував на всіх видах забезпечення в військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2024 №289 позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за станом здоров'я.
Судом установлено та не заперечується сторонами, що позивач під час проходження служби перебував під медичним наглядом та скаржився на хворобу хребта, ГВІ, енцефалопатії.
За час служби позивач 21.04.2024 відмовився виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №1555/1834/дск, відповідно до якого позивач мав 21.04.2024 терміном на 1 добу приступити до обладнання позицій в інженерному відношенні в районі оборони 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в межах району оборони військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням відомостей, викладених у рапорті позивача від 21.04.2024 (вх. №2283 від 21.04.2024), наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №271 відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (надалі Порядок 608), призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.09.2024 №559, за відмову виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №1555/1834/дск, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді "сувора догана".
Враховуючи, що невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 знайшов своє підтвердження, позивача також позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (надалі Постанова 168), що відповідає вимогам Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим постановою Міністерством оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі Порядок №260).
Судом також установлено, що за час служби Позивач виконував бойові та спеціальні завдання у складі військової частини НОМЕР_1 за що отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, підтвердженням чого є довідка Відповідача від 25.02.2025 №1555/932.
Так, Позивачу нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду в січні 2024 року: 54 838,71 грн. (за грудень 2023 року), в лютому 2024 року - 100 000 грн. (за січень 2024 року), в березні 2024 року - 100 000 грн. (за лютий 2024 року), в квітні 2024 року - 100 000 грн. (за березень 2024 року).
Як вбачається з матеріалів справи у травні 2024 року Позивач не отримав додаткової грошової винагороди за квітень 2024 року, причиною чого є призначене службове розслідування, що підтверджує спірний наказ Відповідача.
Крім цього, на думку позивача, з огляду на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді "Суворої догани" у жовтні 2024 року з Позивача утримано частину премії у розмірі 2949,72 грн., причиною чому (на думку позивача) став спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.09.2024 №559, а підтвердженням цього є довідка Відповідача від 25.02.2025 №1555/932.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Також, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України тощо.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває по сьогоднішній день.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу, урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Статут внутрішньої служби визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, враховуючи необхідність оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладено на військовослужбовців певні обов'язки, зокрема, свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців.
За ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Стаття 14 цього статуту визначає, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Стаття 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ закріплює, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
В свою чергу, ст. 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначає, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Стаття 128 цього статуту визначає обов'язки солдата, серед яких: сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; додержуватися військової дисципліни; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, додержуватися правил поведінки; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття тощо.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України закріплено, що Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання заяв, пропозицій та скарг.
Визначено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього статуту.
За змістом ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За ст. 2 цього Статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
В статті 3 визначено, що військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Статтею 4 цього Статуту закріплено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами ЗСУ правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами ЗСУ заходів примусу аж до притягнення до кримінальної відповідальності.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначені дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на військовослужбовців, серед яких, й сувора догана (пункт «в»), а згідно з вимогами ст.ст. 53, 54 цього Статуту, командир батальйону, окремої військової частини, має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах «а» - «г» статті 48.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень детально визначений в ст.ст. 83 - 95 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим статутом і відповідають військовому званню та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення та враховує характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Суд зазначає, що Порядок №608 не містить вимоги знайомити військовослужбовця із наказом про призначення службового розслідування під підпис, а матеріали службового розслідування можуть бути надані на ознайомлення тільки на прохання військовослужбовця. Жодної заяви до відповідача щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування від позивача не надходило.
За змістом Розділу ІІІ Порядку 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.
Відповідно до вимог Порядку 608 до строку службового розслідування не враховується час відсутності військовослужбовця на службі, зокрема, позивач в період часу з 27.04.2024 по 15.06.2024 - проходив ВЛК; 24.06.2024 - 02.08.2024 - проходив МСЕК.
Щодо доводів позивача, що його протиправно позбавили додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою 168 за квітень 2024 року, то таке рішення повністю узгоджується з вимогами Порядку 260, відповідно до змісту якого (п. 15 розділу ХХХІV) до наказів про виплату додаткової грошової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Разом з тим, відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017р. № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», а саме розділу VІ. Прийняття рішення за результатами службового розслідування за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.
За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, суд дійшов висновку про те, що хоч й вказаним наказом (№ 608) не передбачено обов'язку ознайомлення військовослужбовця з актом службового розслідування але чітко визначено обов'язок ознайомлення його з наказом про притягнення до відповідальності під особистий підпис.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що наказ (витяг) від 01.09.2024р. № 559 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Сувора догана» не був доведений до відома ОСОБА_1 під особистий підпис, як того вимагає Дисциплінарний статут ЗСУ.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів для обґрунтування своїх вимог або заперечень в частині ознайомлення ОСОБА_1 під особистий підпис з наказом № 559 від 01.09.2024р.
Водночас, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за жовтень 2024 року.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_1 був позбавлений додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою 168 за квітень 2024 року.
Ані в матеріалах службового розслідування, ані в інших документах, що надані суду сторонами не йде мова про позбавлення позивача додаткової грошової винагороди за жовтень 2024 року. Крім того, як зазначив позивач у позовній заяві «ймовірно» у жовтні 2024 року його позбавлено додаткової грошової винагороди на підставі наказу № 559 від 01.09.2024р. Проте, ці обставини не знайшли свого документального підтвердження.
За таких обставин у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2024 №559 «Про результати службового розслідування», яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено грошового забезпечення за квітень 2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за квітень 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова