29 вересня 2025 рокуСправа №160/17127/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу встановленому Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 , який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1997 року по 14.05.1997 року), а загалом у - 43 років 8 місяців 14 днів, а також в частині відмови щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 21.04.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 та наданих документів здійснити ОСОБА_1 з 21 квітня 2025 року призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відповідно стажу - 43 років 8 місяців 14 днів і, зарахувавши до судового стажу:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1997 року по 14.05.1997 року), а загалом у 43 роки 8 місяців 14 днів встановивши щомісячне грошове утримання у розмірі 96% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років та 46% за 23 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді), а також здійснити виплату різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично нарахованою, починаючи з 21 квітня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до наказу голови суду від 21 квітня 2025 року № 147-К, з 21 квітня 2025 року позивача відраховано зі штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області як такого, що звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку. 30 квітня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Вищої Ради Правосуддя станом на дату ухвалення рішення про відставку позивача був встановлений його загальний стаж роботи судді, який дає право на відставку: 43 роки 8 місяців 14 днів. З протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії ПФУ № 046850018099 від 08.05.2025 року слідує, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу роботи лише на посаді судді, а саме 27 років 11 місяців 29 днів. Проте, при призначенні довічного грошового утримання до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, не було зараховано ще 17 років 08 місяців 17 днів, у зв'язку з чим 23.05.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про роз'яснення причин неврахування зазначеного періоду для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Однак, листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 30 травня 2025 року за вих. №0400-010307-8/104008 позивачу відмовлено у належному перерахунку довічного грошового утримання. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 27.06.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
01.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне. Наказом голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 року № 147-к суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. 30.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідним пакетом документів щодо призначення довічного грошового утримання. Пенсійне забезпечення суддів в Україні здійснюється відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. За результатами підрахунку страховий стаж ОСОБА_1 склав 45 років 11 місяців 07 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді - 27 років 08 місяців 09 днів. Вважає, що підстави для врахування до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці служби в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року); половини строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті; періоду служби в органах внутрішніх справ (з 15.08.1985 року по 14.05.1997 року), як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) були відсутні. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 29.09.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Указом Президента України №342/97 від 18 квітня 1997 року «Про призначення суддів» призначений суддею Харцизького міського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України від 04 липня 2002 року №57-ІV позивача обрано безстроково на посаду судді Будьоннівського районного суду м. Донецька, Донецької області.
Указом Президента України № 82/2015 від 14 лютого 2016 року «Про переведення суддів» був переведений на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровській області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 позивача звільнено з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу голови суду від 21 квітня 2025 року № 147-К, з 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області як такого, що звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.
30 квітня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
До заяви позивач долучив, серед іншого, рішення Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 і розрахунок стажу судді, який дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя станом на дату ухвалення рішення про відставку ОСОБА_1 був встановлений його загальний стаж роботи судді, який дає право на відставку: 43 роки 8 місяців 14 днів, із яких:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року до 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1985 року до 14.05.1997 року),
- 27 років 11 місяців 29 днів - стаж роботи на посаді судді (з 15.05.1997 року по 21.04.2025 року).
З протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії ПФУ №046850018099 від 08.05.2025 року убачається, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу роботи лише на посаді судді, а саме 27 років 11 місяців 29 днів.
При призначенні довічного грошового утримання до стажу роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання, не було зараховано ще 17 років 08 місяців 17 днів, у зв'язку з чим 23.05.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про роз'яснення причин неврахування зазначеного періоду для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Однак, листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 30 травня 2025 року за вих. №0400-010307-8/104008 позивачу повідомлено про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання, та зазначено наступне. Згідно пункту 3 статті 142 Закону № 1402-УІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Положення пункту 25 розділу XII Закону № 1402-VІІІ, яким було встановлено інший порядок розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 року. За документами пенсійної справи, загальний страховий стаж становить 45 років 11 місяців 07 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 27 років 08 місяців 09 днів.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу встановленого Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 , який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) суді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
05 серпня 2018 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 року №2509-VIII, статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII доповнено частиною 2, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимог а щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Стаж роботи на посаді судді, призначеного чи обраного на посаду до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, визначається відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами положень Законом України "Про Вишу раду правосуддя" від 21.12.2016 року №1798-VIII, яким внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності ним Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло па день їх призначення (обрання)".
До набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VIII діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді суді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до етапі 135 цього Закону , має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України: 2) члена Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 3) судді у судах га арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 142 Закону України №1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 5 ст. 142 Закону України 1402-VIII визначено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності ним Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, в редакції яка діяла на час обрання позивачем суддею, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Приписами абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражне у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною 4 статті 43 Закону №2453-VI судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи па посаді судді не менше 10 років.
Таким чином, Законом, який діяв на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді передбачалось зарахування до стажу, що дає право на відставку періодів роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя станом на дату ухвалення рішення про відставку ОСОБА_1 був встановлений його загальний стаж роботи судді, який дає право на відставку: 43 роки 8 місяців 14 днів, із яких:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року до 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1985 року до 14.05.1997 року),
- 27 років 11 місяців 29 днів - стаж роботи на посаді судді (з 15.05.1997 року по 21.04.2025 року).
Судом встановлено, що на час звільнення позивача з посади судді, останній мав стаж роботи на посаді судді 27 років 11 місяців 29 днів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу , стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № Ік/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1095 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошовою у гримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна позиція суду викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №592/3694/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Згідно копії військового білету серія НОМЕР_1 від 16.05.1979 року та копії трудової книжки серія НОМЕР_2 від 09.02.1978 року, позивач проходив військову службу в армії з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року.
Отже, до спеціального стажу роботи, який дає право на відставку, крім роботи на посаді судді, також слід зарахувати періоди роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ з 15.08.1997 року по 14.05.1997 року, що складає 11 років 08 місяців 2 дні та період проходження строкової військової служби з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року, що складає 02 роки 01 місяць 14 днів.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХII, втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_2 від 09.02.1978 року, з 01 вересня 1981 року по 29 червня 1985 року позивач навчався у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського на денній формі навчання.
Отже, до спеціального стажу роботи, який дає право на відставку, крім роботи на посаді судді, також слід зарахувати половину періоду навчання у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1981 року по 29 червня 1985 року, що становить 1 рік 10 місяців 29 днів.
За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу встановленого Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 , який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці є протиправними.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 31 жовтня 2019 у справі №766/17221/16-а.
Щодо позовних вимог в частині відсоткового значення розміру довічного грошового утримання суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача встановити щомісячне грошове утримання у розмірі 96% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років та 46% за 23 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді).
Однак згідно з частиною 4 статті 43 Закону №2453-VI судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 та наданих документів здійснити ОСОБА_1 з 21 квітня 2025 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відповідно стажу - 43 років 8 місяців 14 днів і, зарахувавши до судового стажу:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1985 року по 14.05.1997 року), а загалом у 43 роки 8 місяців 14 днів встановивши щомісячне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також здійснити виплату різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично нарахованою, починаючи з 21 квітня 2025 року.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - не особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугу є забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу встановленому Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 , який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1985 року по 14.05.1997 року), а загалом у - 43 років 8 місяців 14 днів, а також в частині відмови щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 21.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) на підставі Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17 квітня 2025 року №830/о/15-25 та наданих документів здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 21 квітня 2025 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відповідно стажу - 43 років 8 місяців 14 днів і, зарахувавши до судового стажу:
- 2 роки 1 місяць 14 днів - служба в армії (з 16.05.1979 року по 01.07.1981 року);
- 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті;
- 11 років 08 місяців 2 дні - стаж роботи (після здобуття вищої юридичної освіти) на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу в органах внутрішніх справ до обрання на посаду судді вперше (з 15.08.1985 року по 14.05.1997 року), а загалом у 43 роки 8 місяців 14 днів встановивши щомісячне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також здійснити виплату різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично нарахованою, починаючи з 21 квітня 2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна