29 вересня 2025 рокуСправа №160/17141/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.05.2025 року №0460500103151 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з 16 травня 2025 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.02.1991 року по 11.12.2020 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком державного службовця, проте за результатами розгляду заяви позивача з доданими документами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в переведені на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу», а саме: 01.05.2016 року у позивача немає 20 років стажу на посадах державної служби. Вважає рішення про відмову в переведені на пенсію державного службовця протиправним, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 27.06.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
30.06.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав. 16.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області звернулася до сервісного центру із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви та наданих документів прийнято рішення від 23.05.2025 року №0460500103151 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України - 20 років. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VІІІ) підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII та мають передбачені ч.І ст.37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Відповідно до п. 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723- ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно записів у трудовій книжці, позивачка з 19.02.1991 року по 11.12.2020 року працювала на різних посадах у Вільнянській сільській раді. 12.07.2001 року ОСОБА_1 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. Станом на 01.05.2016 року позивач працювала на посаді секретаря Вільнянської сільської ради. Таким чином, позивач станом на 01.05.2016 року не обіймала посаду державного службовця, а працювала в органах місцевого самоврядування, а тому для переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу» необхідно мати 20 років стажу державної служби. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.07.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду письмовий відзив на адміністративний позов не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 29.09.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.09.2021 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
16.05.2025 року позивачем подано заяву №2044 та документи про перехід на пенсію за віком, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ).
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви позивача з доданими документами Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 23.05.2025 року №0460500103151, яким позивачу відмовлено в переведенні та виплаті пенсії державного службовця відповідно до Прикінцевих положень Закону № 889-VIII у зв'язку з відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та зазначено наступне. До стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, для визначення права на призначення пенсії відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ “Про державну службу» зараховується періоди до набрання чинності Законом № 2493-ІІІ (тобто до 04.07.2001 року), отже стаж роботи заявниці становить 10 років 04 місяці 16 днів на посаді відповідних категорій державних службовців. До того ж, в рішенні зазначено, що з 05.07.2001 року посада, на якій працювала заявниця, не відноситься до державної служби. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 року заявниця не працювала на посаді державного службовця та не має необхідного спеціального стажу.
Не погодившись із рішенням відповідача про відмову в переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спір між сторонами виник з приводу права позивача на переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (який набрав чинності з 01.05.2016 року).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме:
Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак, якщо особа має стаж на посаді державної служби більше 20 років, то має право на призначення пенсії за віком згідно із ст.37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №3723-XII.
В спірному випадку, як встановлено судом, підставою відмови у перерахунку пенсії при переведенні на пенсію за віком як державного службовця пенсійним органом визначено те, що станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» 01.05.2016 року позивач не працювала на посаді державної служби та не має необхідного спеціального стажу.
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.12.1984 року позивач працювала:
- з 19.02.1991 року по 20.05.1997 року займала посаду заступника голови Вільненської сільської Ради народних депутатів (запис №8, 10);
- з 02.04.1998 року по 11.12.2020 року займала посаду секретаря Вільненської сільської ради (запис №11, 13, 15, 16, 17);
- 27.03.1994 року прийняла присягу державного службовця (запис №9) та з 27.03.1994 року їй присвоєний 11 ранг державного службовця 6-ої категорії (запис №9);
- з 31.03.2005 року позивачу встановлений 10 ранг 5-ої категорії посад місцевого самоврядування (запис №14);
- з 09.11.2010 року - встановлений 9 ранг 5-ої категорії посад місцевого самоврядування (запис №16);
- 11.12.2020 року позивач була звільнена із займаної посади (запис №18).
Станом на 01.05.2016 року позивачка працювала на посаді секретаря Вільнянської сільської ради.
Таким чином, за позицією відповідача, позивачка станом на 01.05.2016 року не обіймала посаду державного службовця, а працювала в органах місцевого самоврядування, а тому для переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу» необхідно мати 20 років стажу державної служби.
Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
З системного аналізу зазначених правових норм та встановлених фактичних обставин у справі суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 19.02.1991 року по 11.12.2020 року на посадах в органах місцевого самоврядування.
Отже, за період з 19.02.1991 року до 01.05.2016 року (день набрання чинності Закону №889-VIII) позивач має 25 років 2 місяці 11 днів, тобто понад 20 років державної служби.
Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що позивач відповідає вимогам для осіб з числа державних службовців, які мають право на отримання пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII, відповідно, є наявними правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.05.2025 року №0460500103151 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Водночас, з приводу позовних вимог зобов'язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.
Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд поданої позивачем повторно заяви від 16.05.2025 року №2044, було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Тобто, розгляд заяви позивача від 16.05.2025 року №2044 та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного вище, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію державного службовця вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з 16 травня 2025 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.02.1991 року по 11.12.2020 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 775,17 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.05.2025 року №0460500103151 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» №889-VIII з 16 травня 2025 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області від 14.05.2025 року №1773/0/2-25 та від 14.05.2025 року №1774/0/2-25, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.02.1991 року по 11.12.2020 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 775,17 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна