26 вересня 2025 рокуСправа №160/15444/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/15444/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
На адресу суду надійшла заява 18.03.2025 року від позивача про встановлення для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нового строку для подання звіту.
Встановлено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили 26.02.2021 року. Матеріалами справи встановлено, що позивач вживав заходів щодо виконання рішення суду, зокрема, звертався безпосередньо до відповідача. Проте, рішення суду не виконано.
17.03.2021 року позивач отримав виконавчі листи, щодо їх пред'явлення даних суду не надано. У зв'язку з невиконанням рішення суду позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по адміністративній справі №160/15444/20 до 25 лютого 2022 року.
Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 24.02.2022 № 2102-IX введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 та в подальшому його продовжено, зокрема, з 05:30 год. 08.02.2025 строком на 90 діб, та на тепер.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вживаються заходи щодо повного виконання рішення суду, подано заяву про продовження строку для подання звіту.
Ухвалою суду від 23.12.2022 року продовжено строк для подачі звіту про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по адміністративній справі №160/15444/20.
19.03.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нового строку для подання звіту про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/15444/20.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року продовжено строк для подачі звіту про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по адміністративній справі №160/15444/20.
04.08.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі 160/15444/20.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини другої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому у положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Законом №4094-ІХ від 21.11.2024 Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 383-3.
Так, відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 статті 383-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Зі змісту заяви позивача встановлено, що Рішення суду не виконано, в матеріалах справи відсутній звіт про повне виконання рішення суду.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу заборгованості по пенсії, а також не надано доказів включення вказаної заборгованості до відповідного бюджету пенсійного фонду, яким, зокрема, погашається заборгованість за рішеннями судів.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по адміністративній справі 160/15444/20 не виконано в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, суд вбачає за необхідне встановити новий строк Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/15444/200.
Керуючись ст.ст. 241-243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд;
Прийняти та затвердити звіт від 04.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду по даній справі.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 по справі №160/15444/20, який становить 60 днів, з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова