12 серпня 2025 рокуСправа №160/5434/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/5434/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
18.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , щодо ненарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячного грошового забезпечення в розмірі 114 527,37 грн. за жовтень місяць 2024 року;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_4 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячне грошове забезпечення в розмірі 114 527,37 грн. за жовтень місяць 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 . Загальна сума щомісячного грошового забезпечення позивача складає 121 461,36 грн., з яких 21 461,36 грн. - посадовий оклад, щомісячні премії та надбавки та 100 000,00 грн. - щомісячна додаткова винагорода. За жовтень 2024 року позивачу виплачено лише 6 933,99 грн. На звернення та подані рапорти командування в/ч НОМЕР_4 не надало відповіді. Підстав недоплати щомісячного грошового забезпечення в розмірі 114 527,37 грн. відповідач не повідомив та не надав жодних доказів.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
21.02.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_4 : докази нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за жовтень місяць 2024 року; інформацію щодо періодів безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
11.03.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №12526/25), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 14.07.2024 відповідно до наказу №208 (по стройовій частини) командира військової частини НОМЕР_4 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 з посадовим окладом 2 820,00 грн. на місяць, ВОС-101627А, шпк “солдат», тарифний розряд - 5, щомісячна премія в розмірі 523% від посадового окладу та надбавкою за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 14 липня 2024 року, передбачені наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. 14 грудня 2024 року старший солдат ОСОБА_1 справи та посаду здав та був виключений із списків військової частини НОМЕР_4 і вибув до нового місця служби у АДРЕСА_3 . Грошове забезпечення, нараховане позивачу у жовтні 2024 року, було виплачено у листопаді 2024 року у загальній сумі 75 883,99 грн. Преміювання позивача за жовтень 2024 року не здійснювалось по причині того, що останнім було допущено дисциплінарне правопорушення, а саме 28.10.2024, перебуваючи на військовій службі, ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння, за вчинення якого останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошеної наказом командира військової частини НОМЕР_4 №832 від 31.10.2024. З вказаної причини останній не був включений і до наказу на виплату додаткової винагороди відповідно до абз. 5 п.15 розділу XXXIV Порядку №260.
Враховуючи зазначені обставини, вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, позивача за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, враховуючи характер та обставини вчинення правопорушення та його наслідки, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на підставі статі 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Сувора догана».
Стосовно твердження позивача, що загальна сума щомісячного грошового забезпечення складає 121 461,36 грн., відповідач зазначає що вказане твердження є хибним, оскільки додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану (п.2 розділ 1 Порядку №260) відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та їх нарахування і виплата залежить виключно від кількості днів залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань. У випадку, якщо військовослужбовець не був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, то вказана додаткова винагорода та одноразова винагорода не нараховується і не виплачується.
З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
17.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №13601/25), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що позивач не був обізнаний ні про проведення службового засідання, ні про його результати. Згідно з постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.11.2024 по справі №322/1921/24 (провадження №3/322/1361/24) відносно ОСОБА_1 закрито за ч.3 ст. 172-20 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
18.03.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №13914/25). Відповідач стверджує, що командуванням військової частини НОМЕР_4 службове розслідування по факту вживання алкогольних напоїв та знаходження у стані алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 не проводилось у зв'язку з тим, що причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, та інші обставини, які мали значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребували додаткового встановлення. Згідно абз. 3 п.2 розділу II в редакції наказу Міністерства оборони №606 від 29.11.2018, яким були внесені зміни до “Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушень, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення).
Стосовно постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.11.2024 по справі №322/1921/24 (провадження №3/322/1361/24) відносно ОСОБА_1 , відповідач зазначає, що вказаною постановою не скасовується рішення командира військової частини НОМЕР_4 про притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і не спростовується сам факт дисциплінарного проступку, за вчинення якого позивача було позбавлено виплат (премії) за жовтень 2024 року.
Відповідно до абз. 5 п. 15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовій, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира.
08.04.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання про долучення доказів (вх. №18428/25), а саме - показання свідків про проходження зі старшим солдатом ОСОБА_1 служби у жовтні 2024 року.
29.07.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання про заміну сторони її правонаступником (вх. №39672/25). Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК - з 31.07.2025 військова частина НОМЕР_4 зазнає переформування. Умовне найменування та ідентифікаційний код будуть анульовані. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 “Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 №615/2419, правонаступником військової частини НОМЕР_4 стає військова частина НОМЕР_2 .
04.08.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання про заміну сторони її правонаступником (вх. №40321/25), а саме - замінити неналежного відповідача з військової частини НОМЕР_4 на його правонаступника - військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою від 04.08.2025 у цій справі клопотання представника військової частини НОМЕР_4 та представника військової частини НОМЕР_2 задоволено. Суд здійснив заміну відповідача у справі військову частину НОМЕР_4 на його правонаступника - військову частину НОМЕР_2 . Розгляд справи розпочато спочатку.
08.08.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання про долучення доказів (вх. №41676/25), а саме: показання свідка про проходження зі старшим солдатом ОСОБА_1 служби у жовтні 2024 року.
11.08.2205 представником позивача через систему «Електронний суд» подано до суду клопотання (вх. №41938/25) про поновлення процесуального строку на залучення до матеріалів справи письмових показань свідків.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.07.2024 проходив військову службу за посадою кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 .
Згідно рапорту командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 , 28.10.2024 приблизно о 18 годині 55 хвилин під час проведення перевірки наявності особового складу у розташуванні підрозділу, було виявлено старшого солдата ОСОБА_1 , котрий в автомобілі вживав спиртні напої, а саме горілку і вже знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, що виявлялося в незв'язній мові, шаткій ході і відсутності координації рухів, стійкий запах алкоголю з рота. Приблизно о 19 годині 15 хвилин вказаний військовослужбовець був доставлений до медичного пункту військової частини НОМЕР_4 , де працівники провели медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . При вимірюванні рівню алкоголю в крові за допомогою газоаналізатора OROMED X11 PRO OM 23010563 встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 3,1 ммоль/л.
Фельдшером медичного пункту військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом ОСОБА_3 було складено акт про стан алкогольного сп'яніння №01/10 від 28.10.2024, однак ОСОБА_1 відмовився підписувати акт огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.10.2024 №832:
- за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, враховуючи характер та обставини вчинення правопорушення та його наслідки, притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого солдата ОСОБА_1 та на підставі статі 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Сувора догана»;
- у відповідності до п.5 розділу XVI “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати премію старшому солдату ОСОБА_1 за жовтень місяць 2024 року в повному обсязі;
- у відповідності до абз. 2 п.15 розділу XXXIV “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати додаткову винагороду старшому солдату ОСОБА_1 за жовтень місяць 2024 року.
Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.11.2024 по справі №322/1921/24 (провадження №3/322/1361/24), що набрала законної сили 19.11.2024, закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною третьою статті 172-20 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У цій постанові судом встановлено, що згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення від 29.10.2024серії А7222 №50 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме: 28.10.2024, близько 19 год. 00 хв., перебуваючи в АДРЕСА_4 , виконував обов'язки військової служби в умовах особливого періоду в стані алкогольного сп'ягніння.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14.12.2024 №393 - 14.12.2024 старшого солдата ОСОБА_1 виключено із списків військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 15.12.2024, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби у АДРЕСА_3 .
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невиплати щомісячного грошового забезпечення в розмірі 114 527,37 грн. за жовтень місяць 2024 року, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2-4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 13 Статуту внутрішньої служби закріплено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
За змістом статті 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Пунктом 2 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1,3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
За приписами пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються серед інших за таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання-за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункт 8 розділу XVI Порядку № 260).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 2-1 Постанови №168 зазначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Виплата додаткової винагороди врегульована розділом XXXIV Порядку №260, згідно з пунктом 2 якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
За приписами пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема, які: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Отже, підставою для невиплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Судом встановлено, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.10.2024 №832. Наказ прийнятий на підставі довідки-доповіді по факту порушення військової дисципліни від 28.10.2024 №3189, Акту огляду на алкогольне сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів №01/10 від 28.10.2024 та на підставі рапорту командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 лейтенанта ОСОБА_2 від 30.10.2024 №7772 про неправомірні дії, скоєні старшим солдатом ОСОБА_1 , що виразилось у вживанні алкогольних напоїв під час проходження військової служби 28.10.2024, та підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Зі змісту рапорту командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 вбачається, що приблизно о 18 годині 55 хвилин 28 жовтня 2024 року під час проведення перевірки наявності особового складу у розташуванні підрозділу, щодо попередження вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин посадовими особами військової частини НОМЕР_4 було виявлено старшого солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для позбавлення військовослужбовця, який перебував у нетверезому стані під час виконання службових обов'язків, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Відповідач обґрунтовує невиплату позивачу премії та винагороди за жовтень 2024 року перебуванням у стані алкогольного сп'яніння на території частини під час виконання службових обов'язків.
Частинами 1, 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, зокрема або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
З матеріалів справи судом встановлено, що в день події, фельдшером медичного пункту військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом ОСОБА_3 складено акт про стан алкогольного сп'яніння №01/10 від 28.10.2024 з використанням спеціального технічного засобу OROMED X11 PRO OM та за результатами проведеного тесту позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння 3,1 ммоль/л.
За фактом порушення позивачу було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, позбавлено премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року, що підтверджується наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.10.2024 року №832.
Отже, станом на момент проведення освідування на стан алкогольного сп'яніння позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується вказаними вище матеріалами адміністративної справи.
Слід зазначити, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Військової присяги. Тому, складаючи Присягу, військовий покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання військового. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння військовим проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Збройних Сил України та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга військового передбачає зобов'язання виконувати сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України.
Військовий повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет Збройних Сил України в очах громадськості.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватись положень чинного законодавства України та Військової присяги.
В умовах, коли військові виконують особливу державну службу з оборони держави, їх обов'язки включають суворе дотримання Конституції, законів України, Військової присяги та наказів командирів. Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює вимоги щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та виконання міжнародних зобов'язань, що підкреслює важливість дисципліни та порядку в армії.
Факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу №01/10 від 28.10.2024, рапортом командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 лейтенанта ОСОБА_2 від 30.10.2024 №7772, письмовими поясненнями.
Будь-яких належних доказів невідповідності обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено, відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани є співмірним до вчиненого проступку.
Відповідачеим правомірно позбавлено позивача виплати додаткової винагороди, передбаченої абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за жовтень 2024 року відповідно до пункту 14 розділу ХХХIV Порядку № 260.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 12.08.2025.
Суддя О.В. Царікова