29 вересня 2025 рокуСправа №160/31662/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету, -
Суть спору: 28.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
-стягнути з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37959255, ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава, р/р UA988999980313000106000016719, код 21081100, отримувач платежу ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава, призначення платежу - оплата штрафу) штраф у розмірі 6783,00 (шість тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 законодавства про рекламу, до неї було застосовано штраф, який у добровільному порядку відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Видами економічної діяльності фізичної особи-піпдриємця ОСОБА_1 є: Основний: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Інші: 56.30 Обслуговування напоями; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.21 Постачання готових страв для подій; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
14 серпня 2024 року Головним управління Держпродспоживслужби відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено протокол №144 про порушення законодавства про рекламу, зокрема, щодо зовнішньої реклами алкогольного напою, наступного змісту: «В М'ЯСО гриль та пиво» БЕЗЛІМІТНИЙ APEROL SPRITZ 499 грн. ЩОДНЯ 16:00 - 22:00», що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 на вході закладу «В М'ЯСО».
15 серпня 2024 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області прийнято рішення №Вих-01-27 07.4/4325 про початкок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та направлено на адресу відповідача.
Відповідно до Протоколу №148, 29 серпня 2024 року відбулося засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
29 серпня 2024 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області складено Рішення №164 відносно ФОП ОСОБА_1 , яким накладено штраф на позивача у розмірі 5083, 00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон України "Про рекламу" (далі - Закон №270/96-ВР). Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (ч. 1 ст. 2 Закону № 270/96-ВР).
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; а зовнішньою рекламою - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною першою статті 6 Закону №270/96-ВР встановлено, що мовою реклами є державна мова.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Згідно з частиною 7 статті 22 Закону України «Про рекламу» реклама алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, повинна супроводжуватися текстом попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим. Текст попередження в рекламі у друкованих медіа розміщується горизонтально, внизу рекламного зображення.
Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Частиною 7 ст. 27 Закону №270/96-ВР встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про рекламу» не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, а лише визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, тому контроль за дотриманням законодавства про рекламу не підпадає під дію Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно зі ст. 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів покладено на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи в областях, як правонаступника Держспоживінспекції відповідно до постанови Кабінету Міністрів №442 від 10.09.2014 та №1092 від 16.12.2015.
Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок).
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (п. 9 - 11 Порядку).
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.
Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
Вартість розміщення (розповсюдження) реклами встановити не було можливості, оскільки відповідач не надав передбачених ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відомостей.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішенням про накладенням штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.11.2024 №164 було накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 1700,00 грн. за неподання інформації органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених Законом України «Про рекламу» повноважень.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Як встановлено судом, на виконання своїх повноважень, позивачем в межах розгляду справи про порушення законодавства про рекламу були прийняті рішення №163 та №164 від 29.08.2024 про накладання штрафу у розмірі 5083,00 грн. та у розмірі 1700, 00 грн за порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до ч. 11 ст. 27 Закону України "Про рекламу" рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.
Рішення №163 та №164 від 29.08.2024 про накладання штрафів направлялися відповідачу листом від 29.08.2024 №Вих.-01-27/07.4/4545 за зареєстрованою адресою ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Доказів щодо оскарження рішень №164 та №163 про накладання штрафу у розмірі 5083,00 грн. та 1700,00 грн. відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування обставин, викладених у рішенні, чи підтвердження сплати штрафу, накладеного зазначеним рішенням.
Отже, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність прийнятих рішень №163 та №164 від 29.08.2024 про накладання штрафів, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи надані сторонами докази, сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, та ним не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у справі не розподіляються, тому судові витрати позивача йому не відшкодовуються.
Аналогічних висновків стосовно стягнення судового збору на користь суб'єкта владних повноважень дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у Постанові від 29.08.2022 у справі 826/16473/15.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (ідентифікаційний код: 40358617; місцезнаходження: 36020, Полтавська область, м. Полтава, узвіз Воскресенський, буд.7) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів до державного бюджету, - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (ідентифікаційний код: 37959255, ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава, розрахунковий рахунок UA988999980313000106000016719, код 21081100, отримувач платежу ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава, призначення платежу - оплата штрафу) штраф у розмірі 6783,00 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон