29 вересня 2025 рокуСправа № 160/21113/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємство «РІНА» до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.07.2025 через підсистему "Електронний Суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємство «РІНА» до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 23.01.2025 № 42 «Про дискваліфікацію переможців електронних аукціонів» в частині дискваліфікації Приватного підприємства «РІНА» за номером лоту DNI2MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA 20241231-64372 (пункт 1.5 Наказу);
- зобов'язати Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм повернути гарантійний внесок Приватному підприємству «РІНА», який був сплачений Приватним підприємством «РІНА» за участь в аукціоні BSE001-UA-2024123164372 за номером лоту DNI2MACRO2025.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
04.08.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.08.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом встановлено, що позивач звернувся до суду, оскільки вважає протиправним наказ Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 23.01.2025 та просить повернути гарантійний внесок Приватному підприємству «РІНА», який був сплачений Приватним підприємством «РІНА» за участь в аукціоні BSE001-UA-2024123164372 за номером лоту DNI2MACRO2025.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
За приписами ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Разом з тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є незгода позивача з процедурою проведення тендеру в частині дискваліфікації переможців електронних аукціонів, а саме: Приватного підприємства «РІНА» за номером лоту DNI2MACRO202, що було задокументована Наказом № 42 від 23.01.2025.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб'єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17 (К/9901/42669/18) (провадження № 11-757апп18).
Суд установив, що згідно з результатами проведеного Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм аукціону від 13 січня 2025 року та від 15 січня 2025 року відбулась вже дискваліфікація переможців аукціону, а тому на момент звернення позивача до суду з цим позовом вже існував спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Суд звертає увагу, що наслідком визнання тендеру недійсним є визнання договору про закупівлю послуг недійсним, що може бути розглянуто виключно судом господарської юрисдикції. При цьому тендер може проводитися не лише суб'єктом владних повноважень, а й будь-якою юридичною особою при здійсненні господарської діяльності.
Підвідомчість господарських справ установлено ст. 20 Господарського процесуального кодексу, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що Закон № 1404-VIII та КАС України встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, ніж той, що обрав позивач у цій справі, цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин, позовна заява, з якою позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, належить до юрисдикції Господарського суду міста Києва.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи, що дії, які необхідно здійснити суду у випадку виявлення ним порушення правил предметної підсудності чинними процесуальними нормами не передбачені, суд, застосовуючи аналогію закону, виходячи з положень статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що ця справа підлягає передачі за предметною підсудністю до належного суду, а саме: має бути передана на розгляд Господарського суду міста Києва за предметною підсудністю.
Враховуючи, що дії, які необхідно здійснити суду у випадку виявлення ним порушення правил предметної підсудності чинними процесуальними нормами не передбачені, суд, застосовуючи аналогію закону, виходячи з положень статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що ця справа підлягає передачі за предметною підсудністю до належного суду, а саме: має бути передана на розгляд господарського суду за предметною підсудністю.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу №160/21113/25 на розгляд до Господарського суду міста Києва.
За правилами ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 20, 25, 29, 243, 248, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративну справу № 160/21113/25 за позовною заявою Приватного підприємство «РІНА» до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд до Господарського суду міста Києва за підсудністю.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ч. 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез