29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4999/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» (далі - ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач через уповноваженого декларанта ТзОВ «С7» подав на митний пост Волинської митниці митні декларації (далі - МД) №25UA205140015278U9 від 11.03.2025, №25UA205140015283U8 від 11.03.2025, №25UA205140015581U1 від 12.03.2025, №25UA205140015581U1 від 12.03.2025, згідно з якими було заявлено до митного оформлення товари:
- товар №1 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_1 »;
- товар №2 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_2 »;
- товар №3 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_3 »;
- товар №4 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_4 ».
Для проведення митного оформлення товарів декларант подав усі необхідні товаросупровідні документи.
Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 №UA205140/2025/000098/2, №UA205140/2025/000100/2, від 12.03.2025 №UA205140/2025/000106/2, від 13.03.2025 №UA205140/2025/000107/2. У графі № 33 вказаних рішень зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА», не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.
Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі № 33 оскаржуваних рішень, та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправні рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості усього товару. Оскаржувані рішення прийняті з порушеннями вимог частин п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не були проведені письмові консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 №UA205140/2025/000098/2, №UA205140/2025/000100/2, від 12.03.2025 №UA205140/2025/000106/2, від 13.03.2025 №UA205140/2025/000107/2.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 78).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 86-101) представник відповідача Зозуля К.С. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень.
Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД №25UA205140015278U9 від 11.03.2025, №25UA205140015283U8 від 11.03.2025, №25UA205140015581U1 від 12.03.2025, №25UA205140015581U1 від 12.03.2025 не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 29.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 156).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» через уповноваженого декларанта ТзОВ «С7» на митний пост Волинської митниці подано МД №25UA205140015278U9 від 11.03.2025 (а. с. 144), №25UA205140015283U8 від 11.03.2025 (а. с. 138), №25UA205140015582U0 від 12.03.2025 (а. с. 121), №25UA205140015581U1 від 12.03.2025 (а. с. 129), за якими задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів:
- товар №1 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_1 », ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140015278U9 від 11.03.2025 - 6000,00 фунтів стерлінгів (а. с. 144);
- товар №2 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_2 », ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140015283U8 від 11.03.2025 - 6000,00 фунтів стерлінгів (а. с. 138);
- товар №3 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_3 », ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140015582U0 від 12.03.2025 - 5200,00 фунт стерлінгів (а. с. 129);
- товар №4 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_4 », ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140015581U1 від 12.03.2025 - 5200,00 фунтів стерлінгів (а. с. 121).
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаних МД були подані такі документи:
- товар №1 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_1 » НОМЕР_5 від 11.03.2025): рахунок-фактура №016 від 30.01.2025 (а. с. 47), автотранспортна накладна від 30.01.2025 (а. с. 48), декларація про походження товару від 30.01.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 10.10.2024 (а. с. 49), висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2070/25 від 28.02.2025 (а. с. 49 зворот), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), поданням якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2810/24SL від 28.10.2025 (а. с. 60-62), договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024, копія митної декларації країни відправлення 25GB28YUC03Y1RXAA5 від 26.02.2025;
- товар №2 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_7 від 11.03.2025): рахунок-фактура № 011 від 20.01.2025 (а. с. 55), автотранспортна накладна від 30.01.2025, декларація про походження товару № 011 від 30.01.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 від 10.10.2024 (а. с. 57), висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2072/25 від 28.02.2025 (а. с. 57 зворот), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), поданням якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2810/24SL від 28.10.2024 (а. с. 60-62), договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024, копія митної декларації країни відправлення 25GB28YW05O0FLAA2 від 26.02.2025 (а. с. 55 зворот);
- товар №3 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_3 » НОМЕР_9 від 12.03.2025): рахунок-фактура №INV-491 від 04.03.2025 (а. с. 29), автотранспортна накладна від 04.03.2025, супровідний документ Т1 від 05.03.2025, декларація про походження товару № INV-491 від 04.03.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 від 21.01.2025 (а. с. 31 зворот), висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2302/25 від 06.03.2025 (а. с. 33), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), поданням якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №0403-25/PG від 04.03.2025 (а. с. 82-84), договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024, копія митної декларації країни відправлення 25GB21V8JW852BTAA1 від 05.03.2025 (а. с. 31);
- товар №4 «Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування , марки MERCEDES-BENZ, модель - SPRINTER, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_4 » НОМЕР_11 від 12.03.2025): рахунок-фактура №INV-490 від 04.03.2025 (а. с. 38), автотранспортна накладна від 04.03.2025, супровідний документ Т1 від 05.03.2025, декларація про походження товару № INV-490 від 04.03.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_12 від 15.11.2024 (а. с. 40 зворот), висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2301/25 від 06.03.2025 (а. с. 41 зворот), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), поданням якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №0403-25/PG від 04.03.2025 (а. с. 82-84), договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.04.2024, копія митної декларації країни відправлення 25GB21V8JW852BTAA1 від 05.03.2025.
З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів (а. с. 26, 35, 44, 52) убачається, що митна вартість товару за вказаними МД не була визнана митним органом у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності:
1) по МД №25UA205140015278U9 від 11.03.2025:
- відповідно до поданого рахунка-фактури №016 від 30.01.2025 продавцем товару (власником) є SLAVIK LIMITED, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 10.10.2024 № НОМЕР_6 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов'язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;
- з огляду на умови поставки, вказані в гр. 20 ЕМД DAР розподіл затрат та перехід ризиків здійснюється у пункті призначення (Луцьк), поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Згідно рахунка-фактури від 30.01.2025 № 016 дані витрати оплачує SLAVIK LIMITED, однак в гр. 23 автотранспортної накладної від 30.01.2025 № б/н перевізником зазначено PE KLYMOVYCH SERGII (місце реєстрації м. Любомль, Україна). До митного оформлення не надано договору (контракту) про перевезення між Продавцем та надавачем транспортних послуг, банківських платіжних документів, що стосуються оплати транспортних послуг;
- відповідно гр. 22 автотранспортної накладної від 30.01.2025 № б/н відсутні штамп та підпис відправника;
- пунктом 3.2 договору (контракту) від 28.10.2024 №2810/24SL передбачена передоплата, оплата за фактом після отримання товару або оплата товару за виплати. Банківських платіжних документів, що стосуються товару для підтвердження заявленої митної вартості не надано.
2) по МД №25UA205140015283U8 від 11.03.2025:
- відповідно до поданого рахунка-фактури № 011 від 30.01.2025 продавцем товару (власником) є SLAVIK LIMITED, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 10.10.2024 № НОМЕР_8 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов'язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;
- з огляду на умови поставки, вказані в гр. 20 ЕМД DAР розподіл затрат та перехід ризиків здійснюється у пункті призначення (Луцьк), поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Згідно рахунка-фактури від 30.01.2025 №016 дані витрати оплачує SLAVIK LIMITED, однак в гр. 23 автотранспортної накладної від 30.01.2025 № б/н відсутній штамп та підпис перевізника товару;
- відповідно гр. 22 автотранспортної накладної від 30.01.2025 № б/н відсутні штамп та підпис відправника;
- пунктом 3.2 договору (контракту) від 28.10.2024 №2810/24SL передбачена передоплата, оплата за фактом після отримання товару або оплата товару за виплати. Банківських платіжних документів, що стосуються товару для підтвердження заявленої митної вартості не надано;
3) по МД №25UA205140015582U0 від 12.03.2025:
- відповідно до поданого рахунка-фактури № INV-490 від 04.03.2025 продавцем товару (власником) є PH GROUP VEHICLES LTD, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 15.11.2024 № 4320 926 0952. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов'язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;
- з огляду на умови поставки, вказані в гр. 20 ЕМД DAР розподіл затрат та перехід ризиків здійснюється у пункті призначення (Луцьк), поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Згідно рахунка-фактури №INV-490 від 04.03.2025 дані витрати оплачує PH GROUP VEHICLES LTD, однак в гр. 23 автотранспортної накладної від 04.03.2025 № б/н відсутній штамп та підпис перевізника товару. Відповідно гр. 22, 23 автотранспортної накладної від 04.03.2025 № б/н відсутні штампи та підписи відправника та перевізника. Відсутність інформації в даних графах документа свідчить про неостаточність наданої інформації;
- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - витяг з сайту містить низьку якість, що унеможливлює перевірку наданого посилання; також відсутні дати, що не підтверджує актуальність наданого оголошення;
- пунктом 1.4 договору (контракту) від 04.03.2025 № 0403-25/PG передбачена поставка товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар, однак банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення;
4) по МД №25UA205140015581U1 від 12.03.2025:
- відповідно до поданого рахунка-фактури № INV-491від 04.03.2025 продавцем товару (власником) є PH GROUP VEHICLES LTD, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 21.01.2025 № НОМЕР_10 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов'язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;
- з огляду на умови поставки, вказані в гр. 20 ЕМД DAР розподіл затрат та перехід ризиків здійснюється у пункті призначення (Луцьк), поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Згідно рахунка-фактури № INV-491 від 04.03.2025 дані витрати оплачує PH GROUP VEHICLES LTD однак в гр. 23 автотранспортної накладної від 04.03.2025 № б/н відсутній штамп та підпис перевізника товару. Відповідно гр. 22, 23 автотранспортної накладної від 04.03.2025 № б/н відсутні штампи та підписи відправника та перевізника. Відсутність інформації в даних графах документа свідчить про неостаточність наданої інформації;
- витяг з сайту містить низьку якість, що унеможливлює перевірку наданого посилання; також відсутні дати, що не підтверджує актуальність наданого оголошення;
- пунктом 1.4 договору (контракту) від 04.03.2025 №0403-25/PG передбачена поставка товару не пізніше 180 днів після оплати за вказаний товар, однак банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення.
В зв'язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а. с. 124 зворот).
Листом, у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларант повідомив митний орган про подання усіх документів по визначенню митної вартості (а. с. 126).
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 №UA205140/2025/000098/2 (а. с. 44), №UA205140/2025/000100/2 (а. с. 52), від 12.03.2025 №UA205140/2025/000106/2 (а. с. 26), від 13.03.2025 №UA205140/2025/000107/2 (а. с. 35), з графи 33 яких видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA205140/2025/013761 від 05.03.2025, де митна вартість товару становить 17010 євро/од.
Крім того, Волинська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000716, №UA205140/2025/000719, №UA205140/2025/000695, №UA205140/2025/000696, відповідно до яких відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 27, 36, 45, 53).
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140015579U0 від 12.03.2025 (а. с. 46), №25UA205140015580U2 від 12.03.2025 (а. с. 54), №25UA205140015818U5 від 13.03.2025 (а. с. 28), №25UA205140015820U7 від 13.03.2025 (а. с. 37).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.06.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи (наведені вище по тексту рішення), які підтверджують задекларовану митну вартість товару (зокрема, рахунки-фактури, автотранспортні накладні, декларації про походження товару, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічні договори (контракт) купівлі-продажу товарів, копії митних декларацій країни відправлення).
У суду відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Так, митним органом встановлено, що відповідно до поданих рахунків-фактур продавцем товару (власником) є SLAVIK LIMITED та PH GROUP VEHICLES LTD, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів, а документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Така інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту, а участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов'язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.
Щодо такого твердження митниці суд зазначає, що відповідно до пункту 2.4. Контракту №2810/24SL від 28.10.2024 (а. с. 60-62) та №0403-25/PG від 04.03.2025 (а. с. 82-84) ціна Товару включає вартість доставки та розвантаження Товару. Тобто, це виключає можливість понесення додаткових витрат, навіть у випадку залучення третіх осіб у ланцюзі поставки та наявності комісійної винагороди, оскільки транспортні витрати включені то вартості товару.
Разом із тим суд зауважує, що законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.
Крім того, при дослідження свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів від 10.10.2024 № 4284 926 1433 (а. с. 49, переклад - а. с. 63 зворот), від 10.10.2024 № 4284 926 1434 (а. с. 57, переклад - а. с. 66), від 15.11.2024 № 4320 926 0952 (а. с. 40 зворот, переклад - а. с. 74), від 21.01.2025 № 5021 926 0399 (а. с. 31 зворот, переклад - а. с. 70 зворот) судом встановлено наявність застереження, що цей документ не є доказом права власності.
Крім того, відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Відомості щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Посилання відповідача на певні недоліки в CMR суд до уваги не приймає та зазначає, що такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з урахуванням поданих позивачем документів. При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Крім того, суд звертає увагу, що імпортований товар постачався на умовах DAP, а тому саме продавець мав обов'язок нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, а позивач як покупець приймає товар у вказаному місці призначення. Тому не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність інформації щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат, оскільки згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. У той же час, зі змісту пункту 2.4 Контракту від 28.10.2024 №2810/24SL (а. с. 60-62) та від 04.03.2025 №0403-25/PG (а. с. 82-84) встановлено, що ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару, а відтак не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання у зв'язку із продажом йому товару.
Стосовно оплати товару, то суд зазначає, що пунктом 3.2 Контракту №2810/24SL від 28.10.2024 (а. с. 60-62) та №0403-25/PG від 04.03.2025 (а. с. 82-84) встановлено такі умови оплати: передоплата, оплата за фактом після отримання та оплата товару на виплати.
Водночас, суд наголошує, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.
Суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у них, крім номера та дати МД, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано доказів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом. Відтак, оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів з огляду на те, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних рішень належить задовольнити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений платіжною інструкцією від 22.04.2025 № 121 (а. с. 16) судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі (з урахуванням ціни позову 598000,44 грн) в сумі 7176,00 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
Як видно із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги від 13.02.2024 № 112-ЮП (а. с. 22-24), рахунку-фактури № 707 від 07.04.2025 (а. с. 21), акту приймання-передачі наданих послуг № 707 (а. с. 19), платіжної інструкції від 22.04.2025 №122 (а. с. 17), попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу № 404 від 07.04.2025 (а. с. 25), ордеру про надання правової допомоги серії АС № 1139566 (а. с. 18), адвокат Крючкова О.Б. надала позивачу правову допомогу у цій справі на суму 30000,00 грн.
Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а. с. 99 зворот - 101).
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, ціну позову (598000,00 грн), час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 12167,00 грн (з них: судовий збір в сумі 7167,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 №UA205140/2025/000098/2, від 11.03.2025 №UA205140/2025/000100/2, від 12.03.2025 №UA205140/2025/000106/2, від 13.03.2025 №UA205140/2025/000107/2.
Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТТРЕЙД УКРАЇНА» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22Б, ідентифікаційний код юридичної особи 45007535) судові витрати у загальному розмірі 12167 гривень 00 копійок (дванадцять тисяч сто шістдесят сім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх