29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8486/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 20.06.2025 №032350031817 про відмову в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до поданої заяви від 12.06.2025; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області та ГУ ПФУ в Полтавській області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до поданої заяви від 12.06.2025.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є особою, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи згідно посвідчення категорія 3 серії НОМЕР_1 виданого Волинською обласною державною адміністрацією.
12.06.2025 вона звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 20.06.2025 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку із тим, що період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років.
Дану відмову у призначенні пенсії позивач вважає неправомірною.
Вказує, що у період з 01.01.1986 по 25.11.1990 вона була зареєстрована та проживала у с. Чорниж Маневицького району, яке включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС .
Стверджує, що пункт 7 Порядку 22-1 не містить інформації про те, що трудова книжка та документ (диплом) який підтверджує період навчання та здобуття освіти є документами, які підтверджують проживання на тій чи іншій території.
Відтак, на переконання позивачки, дані трудової книжки та диплому не можуть спростовувати факт її постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві від 14.08.2025 на позовну заяву просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Заперечує щодо зарахування до періоду проживання позивачки на території радіоактивного забруднення періоду її навчання в Рівненському кооперативному технікумі з 01.09.1985 по 01.07.1987 згідно із дипломом № НОМЕР_2 від 01.07.1987 (м. Рівне не відноситься до зони добровільного відселення) та періоду роботи згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 04.08.1987 з 04.08.1987 по 09.07.1996 в Торчинському споживчому товаристві, що знаходиться на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Як наслідок стверджує, що позивачка станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідач-2 (ГУ ПФУ в Полтавській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що до загального страхового стажу позивачки враховано всі періоди згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Станом на 01.01.1993 термін проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 03 місяці 08 днів (при необхідних 3 роках). До уваги не взято довідку про період проживання з 26.04.1986 по 25.11.1990 в зоні радіоактивного забруднення №270 від 03.04.2025, виданої Старостинською селищною радою Волинської області, оскільки з 01.09.1985 по 01.07.1987 згідно із дипломом має місце навчання в м. Рівне, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. З 04.08.1987 по 09.07.1996 наявна робота в Торчинському споживчому товаристві, що не відноситься до зони радіоактивного забруднення. Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не підтверджено, що не дає право на зменшення пенсійного віку на 6 років.
У поданих до суду відповідях на відзиви на позовну заяву, ОСОБА_1 підтримала обгрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві. Вважає, що відповідачі не спростували її твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.18-19).
12.06.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. За принципом екстериторіальності її заява була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого №032350031817 від 20.06.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що тривалість проживання (роботи) заявниці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 03 місяці 08 днів (при необхідних 3 роки). До уваги не взято довідку про період проживання з 26.04.1986 по 25.11.1990 в зоні радіоактивного забруднення №270 від 03.04.2025, виданої Старостинською селищною радою Волинської області, оскільки: з 01.09.1985 по 01.07.1987 згідно із дипломом має місце навчання в м. Рівне, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; з 04.08.1987 по 09.07.1996 наявна робота в Торчинському споживчому товаристві, що не відноситься до зони радіоактивного забруднення (а.с.20).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність довідки потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такої довідки не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) вказав, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 20.06.2025 №032350031817 вказано не підтвердження тривалості проживання на забрудненій території станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Як слідує із матеріалів справи, факт проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення в с. Чорниж Маневицького району Волинської області підтверджується довідкою старости Чорнижівського старостинського округу, відповідно до якої позивачка дійсно з 01.01.1986 по 25.11.1990 була зареєстрована та проживала у с. Чорниж Маневицького району Волинської області.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт с. Чорниж Маневицького району Волинської області включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас з відомостей диплому серії НОМЕР_4 від 01.07.1987 слідує, що ОСОБА_1 в 1985 році вступила до Ровенського кооперативного технікуму і в 1987 році закінчила повний курс навчання названого технікуму (а.с.14).
Також згідно із даних трудової книжки серії НОМЕР_3 значиться, що з 04.08.1987 позивачка прийнята на роботу в Торчинському споживчому товаристві, у якому пропрацювала до 09.07.1996.
Місто Рівне Рівненської області та місто Торчин Волинської області не відносяться до зони радіоактивного забруднення.
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт постійного проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання та робота нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання та роботи ОСОБА_1 у місті Рівне та Торчин (не віднесених до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років, тому ГУ ПФУ в Полтавській області відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 29 вересня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927).
Суддя Н.В. Стецик
29 вересня 2025 року