29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8415/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Отрох Алла Володимирівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі також - Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 110 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2025 за №187-ОС ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 68 днів за 2022, 2023-2025 роки та щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 42 днів за 2023-2025 роки. Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, до відповідача був направлений адвокатський запит від 02.07.2025. З отриманої відповіді Військової частини НОМЕР_1 , викладеної у листі №21/2/2-47558/22-515/5, стало відомо, що додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Разом з цим, відповідно до довідки про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження служби.
Позивач не погоджується щодо розміру отриманої компенсації за невикористані дні відпусток та вказує, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Підпункт 6 пункту 1 розділу 8 Глави V Порядку №558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.08.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обгрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначає, що відповідно до положень Інструкції №558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Таким чином, виплати здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби (компенсація щорічної основної або додаткової відпустки) та виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця на день виключення зі списків особового складу.
Вказує, що в лютому 2025 року (місяць звільнення позивача з військової служби) додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки останній не залучався до виконання завдань, за які у відповідності до вимог вказаної Постанови №168 належить до виплати така винагорода.
Як наслідок, в лютому 2025 року позивачу виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022, 2024-2025 роки у розмірі 59474,50 грн та додаткової відпустки за 2023-2025 роки у розмірі 36734,25 грн. Під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, додаткова винагорода передбачена Постановою №168 не врахована.
За таких обставин, відповідач вважає, що грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснено позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.10.2023 (а.с.13 зворот).
Позивач проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 18.02.2025 №187-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з 19.02.2025 (а.с.14).
У липні 2025 року представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом №НВ/009297/00 у якому просила надати інформацію про те, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку останньому грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 - 2025 роки (а.с.16).
Листом від 08.07.2025 року №09/15468-25-Вих відповідач повідомив, що додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції на час спірних відносин).
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року (пункт 2 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Нормами абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу, зокрема, в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах).
Згідно з п.2 розділу І Інструкції №558 термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з п.п.6 п.8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач вважає, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, оскільки вона має постійний характер, адже виплачувалась йому щомісячно.
Вирішуючи питання щодо врахування передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовцю Державної прикордонної служби, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд зазначає, що Інструкцією №558 чітко установлено, що розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Суд зазначає, що згідно наказу відповідача від 30.01.2025 №32-ВВ «Про особовий склад» старший солдат ОСОБА_1 прибув з лікування з ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.37).
Згідно із наказу від 11.02.2025 №42-ВВ «Про особовий склад», позивач на підставі рапорту від 07.02.2025 №28/11332/25-Вн відряджений до населеного пункту Першотравневе Черкаської області (тобто проходив службу за межами районів ведення бойових дій) (а.с.37 зворот).
Наказом відповідача №31-ВВ від 29.01.2025 ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за 2025 рік тривалістю 15 календарних днів та 3 доби для проїзду до місця проведення відпустки та назад з 01.02.2025 (а.с.38).
Наявна в матеріалах справи копія особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2025 рік не містить даних про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за січень та лютий 2025 року (а.с.44).
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що в лютому 2025 році на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (19.02.2025) він брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, тобто мав право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за лютий 2025 року.
Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 не враховуються судом, оскільки такі стосуються інших правовідносин. Зокрема, у цій справі (№240/32125/23) вирішувалося питання щодо умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем Збройних Сил України дні щорічної основної відпустки, та Верховний Суд виснував, що підпункт 6 розділу XXXI Порядку N 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Водночас, у спірному випадку позивач був військовослужбовцем Державної прикордонної служби, грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Державної прикордонної служби здійснюється не у порядку, що затверджується Міністерством оборони, а у порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України.
Також суд відхиляє твердження представника позивача про необхідність врахування при розгляді даної справи висновків Верховного суду, що викладені у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23, оскільки за матеріалами даної справи (№420/693/23) додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, виплачувався позивачу, починаючи з травня 2022 року і до дня його звільнення. Тому Верховний суд дійшов висновку, що при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не отримував додаткову винагороду згідно постанови №168 перед звільненням (січень та лютий 2025 року).
Відтак висновки Верховного суду, що викладені у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23, не є релевантними до обставин цієї судової справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 29 вересня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Н.В. Стецик
29 вересня 2025 року