29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13262/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецик Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
15.09.2025 до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24 щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ.
У вказаній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виконанні судового рішення в адміністративній справі №140/13262/24.
Стверджує, що виконуючи рішення у даній справі, відповідач зобов'язаний застосувати прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що передбачені Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» (2361 грн).
Згідно із частиною п'ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Відтак, заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.
Вирішуючи подану позивачем заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, врегульовано приписами статті 383 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема частинами другою, третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також - Конвенція).
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У рішенні від 28.07.1999 у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України»).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, є у межах контролю органів влади (рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2005 у справі «Сокур проти України»).
Суд зазначає, що рішенням від 23.12.2024 у справі №140/13262/24 ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто належним виконанням вказаного судового рішення є нарахування та виплата ГУ ПФУ у Волинській області на користь позивачки пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком.
Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач не вичинив дій на виконання рішення суду.
Листом №9551-9195/К-02/8-0300/25 від 22.07.2025 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний час технічні можливості програмного забезпечення стосовно внесення змін до електронної пенсійної справи обмежені, надіслано запит до Пенсійного фонду України з проханням ініціювати перерахунок пенсії в індивідуальному порядку.
Суд зазначає, що з моменту розгляду заяви позивачки та надання її відповіді згадуваним листом від 17.04.2019 у справі №342/158/17 пройшло більше двох місяців.
Станом на момент розгляду судом заяви позивачки ГУ ПФУ у Волинській області не надано належних доказів виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
У постанові Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області, вчиненої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24 в частині проведення з 01.05.2024 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком.
Вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача застосувати прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що передбачені Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» (2361 грн), суд вважає передчасною, адже відповідний перерахунок пенсії позивачки ще не проведено, суму виплати не визначено,
За змістом статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої, четвертої-сьомої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
З урахуванням того, що суд визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області, вчинену на виконання судового рішення у справі №140/13262/24, вказане є підставою для постановлення окремої ухвали та направлення її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли неналежному виконанню вказаного судового рішення.
Зважаючи на викладене у сукупності, заява ОСОБА_1 від 12.09.2025, подана в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, підлягає частковому задоволенню у спосіб, що встановлений судом вище.
Керуючись статтями 167, 248, 249, 383 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинену на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24 в частині проведення з 01.05.2024 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/13262/24 в частині проведення з 01.05.2024 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.В. Стецик
29 вересня 2025 року