29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6280/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,
Представник позивача адвокат Бурда Дмитро Петрович, в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради (далі - селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 ».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі протоколу земельних торгів від 25.10.2011, Маневицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_1 31.10.2011 укладено договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах площею 14 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0723655100:01:002:2227 (в подальшому номер скоригований управлінням Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі 0723655100:01:002:3056), цільове призначення земельної ділянки - для розміщення малої архітектурної форми (здійснення підприємницької діяльності).
На підставі рішення Маневицької селищної ради №10/17 від 04.11.2011, 08.02.2012 між вказаними сторонами укладеного договір оренди землі строком на 5 (п'ять) років, який в подальшому продовжений додатковими угодами від 11.04.2017 та від 10.05.2022 (до 09.04.2027).
Рішенням селищної ради №288 від 26.10.23 «Про надання дозволу на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди підприємницької діяльності (ТС) на АДРЕСА_1 на орендованій кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, відповідно до схеми розміщення терміном до 09.04.2027.
Отримавши паспорт прив'язки позивач встановив тимчасову споруду відповідно до вказаного паспорту, подав заяву про виконання вимог паспорта прив'язки та розпочав здійснювати в ній підприємницьку діяльність.
Селищною радою 28.11.2024 прийнято рішення №265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 ».
У зв'язку із недотриманням вимог паспорту прив'язки тимчасової споруди при встановленні, що полягають у невідповідності вимогам пункту 2.20 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, анульовано паспорт прив'язки № 030-23 виданий 06.11.2023.
Зазначає, що Положення про відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради, затверджено рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/13, згідно підпункту 18 пункту 2.2 якого передбачено, що відділ містобудування та архітектури оформляє паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
За таких обставин, рішення селищної ради 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Луцька, селище Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області» прийнято поза межами компетенції вказаного органу.
Разом із тим, доводи акту перевірки, що обміри ТС по зовнішньому контуру становить: південна (фасадна) сторона 4.40 м., східна 3,50 м, північна 4,40 не відповідають дійсності, адже провадилися не по периметру споруди, а по виступаючих зовнішніх стінах фасаду, вказані обміри проводилися без участі позивача, проте його дійсні розміри по периметру становлять 4 м.*3,5 м, що відповідає паспорту прив'язки № 030-23, виданого 06.11.2023 відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради.
У зв'язку із наведеними обставинами сторона позивача просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-9).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 262 КАС України (арк. спр. 71).
У відзиві на позовну заяву від 26.06.2025 відповідач позовних вимог не визнає, заперечує проти задоволення позову та зазначає, що твердження щодо прийняття оскаржуваного рішення прийнято поза межами компетенції вказаного органу є хибним, оскільки не узгоджується з правовими висновками, сформованими Верховним Судом.
Підтвердженням та доказами невідповідності встановлення тимчасової споруди паспорту прив'язки, на думку відповідача, є ухвала Маневицького районного суду Волинської області від 14.10.2024 у справі №164/2213/24 якою надано дозвіл працівникам слідчого відділення поліції №1 (селище Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Маневицької селищної ради з можливістю їх вилучення, а саме рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради про надання дозволу на встановлення тимчасових споруд в селищі Маневичі на вулиці Луцька, на земельній ділянці кадастровим номером 0723655100:01:001:3056 із документами, на підставі яких такі рішення прийнято та паспорти прив'язки на тимчасові споруди, що розташовані на вказаній земельній ділянці.
Підставою винесення такої ухвали Маневицьким районним судом стало клопотання слідчого відділення відділу поліції №1 (селище Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024032160000012 від 02.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України за фактом службової недбалості, тобто невиконанні чи неналежному виконанні своїх службових обов'язків службовими особами органів місцевого самоврядування Камінь Каширського району, що призвело до розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з порушенням вимог містобудівного та земельного законодавства, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам.
Тобто, правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження за фактом саме розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з порушенням вимог містобудівного та земельного законодавства, а саме в тому числі через відсутність дозволу на розміщення тимчасових споруд, а тому зазначена ухвала суду від 14.10.2024 у справі №164/2213/24.
Також актом обстеження тимчасової споруди від 31.10.2024 з фотофіксацією невідповідностей паспорту прив'язки встановлено невідповідність розмірів, розташування та конструкції тимчасової споруди.
Зазначає, що рішення селищної ради 28.11.2024 №265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » є таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства, а саме на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про адміністративну процедуру», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», практики Верховного Суду та інших законодавчих актів України, якими врегульовано механізм прийняття рішень органами місцевого самоврядування у сфері благоустрою населених пунктів, а тому просить у задоволені адміністративного позову відмовити (арк. спр. 78-85).
Представником позивача 26.06.2025 подано відповідь на відзив у якій підтримав позицію, викладену в позові та додав, що повноваження відповідача обмежені пунктом 1.6 Порядку № 244, водночас повноваженнями безпосередньо пов'язаними із паспортом прив'язки наділений інший орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури. Так, за змістом Порядку № 244 питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності знаходиться поза межами повноважень селищної ради, проте віднесені до іншого виконавчого органу (арк. спр. 93-101).
На адресу суду 30.06.2025 від представника селищної ради надійшли заперечення у яких підтримано доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву та додатково вказано, що з інформації, зазначеній в ухвалі Маневицького районного суду від 14.10.2024 у справі №164/2213/24, а саме, що «В ході ідентифікації місця розташування земельної ділянки кадастровим номером 0723655100:01:001:3056 встановлено, що на ній, незважаючи на рішення виконкому органу місцевого самоврядування від 28 вересня 2023 року № 259, тимчасова споруда наявна», Маневицькій селищній раді стало відомо про недотримання позивачем при встановленні тимчасової споруди паспорту прив'язки (арк. спр. 111-119).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову (арк. спр. 68-70).
Будь-яких інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 з 17.01.2006 зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює діяльність за основним КВЕД 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (зворот арк. спр. 38-39).
Маневицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_1 31.10.2011 укладеного договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах площею 14 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0723655100:01:002:2227 (в подальшому номер скоригований управлінням Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі 0723655100:01:002:3056), цільове призначення земельної ділянки - для розміщення малої архітектурної форми (здійснення підприємницької діяльності) (арк. спр. 17-18).
Між позивачем та Маневицькою селищною радою 08.02.2012, на підставі рішення Маневицької селищної ради №10/17 від 04.11.2011, укладено договір оренди землі строком на 5 (п'ять) років, який в подальшому продовжений додатковими угодами від 11.04.2017 та від 10.05.2022 (до 09.04.2027) (зворот арк. спр. 18-21, зворот арк. спр. 25-26).
Рішенням селищної ради №288 від 26.10.2023 «Про надання дозволу на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди підприємницької діяльності (ТС) на АДРЕСА_1 на орендованій кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, відповідно до схеми розміщення терміном до 09.04.2027 (зворот арк. спр. 31-32).
Вказаними рішеннями також вирішено, зокрема: встановлення тимчасової споруди здійснювати у відповідності до паспорта прив'язки (пункт 3); після розміщення тимчасової споруди замовнику подати до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради письмову заяву про виконання вимог паспорта прив'язки (пункт 5); дія паспорта прив'язки ТС анулюється за умов невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки (пункт 6); контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, природокористування, екології, інвестицій, будівництва, архітектури, транспорту та інфраструктури, розвитку підприємництва та сільського господарства (пункт 7).
Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради 06.11.2023 позивачу виданий паспорт прив'язки тимчасових споруд № 030-23 (зворот арк. спр. 26).
Комісією у складі посадових осіб відповідача, на виконання розпорядження селищного голови від 22.10.2024 №132-од (зворот арк. спр. 16) проведено обстеження ТС на предмет відповідності паспорту прив'язки, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, площа 0,0014 га) та складено акт обстеження тимчасової споруди від 31.10.2024, яким встановлено невідповідність ТС паспорту прив'язки, а саме:
1) обміри ТС по зовнішньому контору становлять: південна (фасадна) сторона - 4,40 м., східна - 3,50 м., північна - 4,40 м. З західної сторони обміри по зовнішньому контуру не вдалося здійснити у зв'язку із зблокуванням ТС з сусідньою тимчасовою спорудою;
2) з південної (фасадної) сторони наявні одні двері та два вікна, що відповідає паспорту прив'язки.
До актів обстежень додано фототаблицю з фотофіксацією та копію схеми розміщення зблокованої ТС (зворот арк. спр. 14-16).
Відповідачем 28.11.2024 прийнято рішення № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Луцька, селище Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області», відповідно до якого, у зв'язку із недотриманням вимог паспорту прив'язки тимчасової споруди при встановленні, що полягають у невідповідності вимогам пункту 2.20 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, анульовано паспорт прив'язки № 030-23 виданий 06.11.2023. Згідно пункту 3 вищевказаного рішення позивача зобов'язаного демонтувати тимчасову споруду та повідомлено, що у разі невиконання вказаного вище рішення Маневицькою селищною радою будуть здійснені заходи щодо примусового демонтажу тимчасової споруди (зворот арк. спр. 13-14).
Уважаючи таке рішення селищної ради протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону №280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого; комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствам.
Згідно з частиною третьою статті 73 Закону №280/97-ВР, місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Відповідно до підпункту 2 пункту б статті 30 №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV)
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до статті 13 Закону № 2807-IV, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту. За приписом пункту 5 частини першої статті 16 Закону № 2807-IV на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно із частинами першої та другої статті 34 Закону № 2807-IV, правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою. Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Правила благоустрою на території населених пунктів Маневицької селищної ради затверджені рішенням селищної ради від 21.12.2023 №42/29 (https://mg.gov.ua/docs/1566652/), Розділом 5 яких визначено, що проєктування малих архітектурних форм здійснюється з дотриманням Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, та ДБН Б.2.2-5:2011 Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій (зі змінами). Розміщення окремих тимчасових споруд здійснюється згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244.
Кількість розміщуваних малих архітектурних форм визначається залежно від функціонального призначення території і кількості відвідувачів на цій території, виходячи з таких принципів: екологічність, безпека (відсутність гострих кутів), зручність у користуванні, легкість очищення, привабливий зовнішній вигляд. Розміщення малих архітектурних форм не повинно ускладнювати або унеможливлювати доступ до пожежних гідрантів, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, обладнання та засобів пожежогасіння.
Відповідно до статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На виконання вказаної норми Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 №244 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок №244), пунктом 1.3 якого тимчасову споруду торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності визначено як одноповерхову споруду, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Пунктами 2.2-2.3 Порядку №244 передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/ місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним. Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації (пункт 2.4 Порядку).
Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Порядку №244 про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС. Для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Згідно з пунктом 2.7 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Пунктами 2.13, 2.14 Порядку №244 визначено, що при оформлені паспорта прив'язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.
Паспорт прив'язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив'язки ТС з інших підстав не допускається.
З аналізу зазначених норм у їх сукупності слідує, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який оформлюється уповноваженим органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, до якої додаються відповідні документи за вичерпним переліком, який установлений Порядком №244.
Відповідно до пункту 2.26 Порядку №244 дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов:
- недотримання вимог паспорта прив'язки ТС при її встановленні;
- не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки ТС;
- надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.
Враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що паспорт прив'язки тимчасової споруди є підставою для розміщення тимчасової споруди та надається органом з питань містобудування та архітектури за заявою замовника після підтвердження відповідності намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідним органом з питань містобудування та архітектури.
Законом № 280/97-ВР, Законом № 2807-IV, Законом №3038-VI та Порядком №244 не визначено конкретну форму, у якій уповноважений орган приймає рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди та не визначена процедура анулювання паспорту прив'язки.
Разом з тим суд зазначає, що Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до положень статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Суд звертає увагу, що згідно із пунктом 10 частини першої статті 10 Закону №2807-IV (в редакції до 12.03.2011) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів було віднесено право надавати дозволи на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об'єктів благоустрою.
Проте, у зв'язку із прийняттям 17.02.2011 Закону №3038-VI зазначені повноваження були виключені з цього Закону.
Водночас положеннями частини четвертої статті 28 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) чітко визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфер містобудування, тобто Мінрегіоном, та як зазначено вище змінами до Закону №2807-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скасовані повноваження сільських, селищних, міських рад в частині надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгового та іншого призначення.
Статтею 10 Закону №2807-IV визначені повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.
Так, в контексті предмету спору згідно із частиною першою статті 10 Закону 2807-IV до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів віднесено, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Водночас відповідно до частини другої статті 10 Закону №2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (частина друга) належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів тощо.
Отже, вже на стадії визначення повноважень органів місцевого самоврядування, до структури яких відноситься відповідач, законодавець розмежовує повноваження цих органів.
Своєю чергою механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив'язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив'язки тимчасових споруд, визначено Порядком №244, який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини.
Так, згідно із пунктом 1.6 Порядку №244 комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Водночас, за приписами пункту 2.4. Порядку №244, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Отже, прослідковуються чітка тенденція розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм виконавчих органів щодо спірних правовідносин.
За змістом наведених норм, повноваження відповідача обмежені пунктом 1.6 Порядку №244, водночас повноваженнями безпосередньо пов'язаними із паспортом прив'язки наділений інший орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури. Так, за змістом Порядку №244 питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності знаходиться поза межами повноважень селищної ради, проте віднесені до іншого виконавчого органу.
Крім того, суд зауважує, що положення про відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради, затверджено рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/13 (https://mg.gov.ua/docs/920327/, арк. спр. 33-34), згідно підпунктом 18 пункту 2.2 якого передбачено, що відділ містобудування та архітектури оформляє паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Отже, рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради 28.11.2024 №265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Луцька, селище Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області» прийнято поза межами компетенції вказаного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.05.2024 у справі №280/2756/20, від 28.05.2024 у справі №808/1380/18, яка є релевантною до спірних правовідносин.
Суд також уважає безпідставним посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 22.11.2024 у справі №260/4391/21, оскільки в обставинах вказаної справи було зазначено, що Ужгородською міською радою 07.09.2021 прийнято рішення № 398 «Про скасування підпунктів 1.2. пункту 1 рішення виконкому 10.04.2019 № 124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» яким, серед іншого, доручено Управлінню містобудування та архітектури анулювати відповідні паспорти прив'язки тимчасових споруд (пункт 2). В даному ж випадку відповідач, перебравши на себе повноваження відділу містобудування та архітектури, самостійно анулював паспорт прив'язки ТС.
Стосовно ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 14.10.2024 у справі №164/2213/24, якою надано дозвіл працівникам слідчого відділення поліції №1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Маневицької селищної ради з можливістю їх вилучення, а саме рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради про надання дозволу на встановлення тимчасових споруд в селищі Маневичі на вулиці Луцька, на земельній ділянці кадастровим номером 0723655100:01:001:3056 із документами, на підставі яких такі рішення прийнято та паспорти прив'язки на тимчасові споруди, що розташовані на вказаній земельній ділянці (арк. спр. 88-89), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 198 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
У кримінальному провадженні №42024032160000012 від 02.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), будь-якого вироку, який би вступив в законну силу не існує, тому суд не може вважати дану ухвалу від 14.10.2024 у справі №164/2213/24 доказом, щодо порушення позивачем норм чинного законодавства.
Щодо тверджень представника відповідача про порушення розмірів ТС суд зазначає, що згідно інформації, яка викладена в ескізній пропозиції №05/23, розміри такої ТС по периметру становлять 4 м та 3,5 м відповідно, що також відповідає паспорту прив'язки № 030-23.
Твердження позивача про здійснення замірів не по периметру споруди, а по виступаючих зовнішніх стінах фасаду слугують уваги, оскільки такі заміри проводились без участі позивача, що ставить під сумнів об'єктивність та правильність їх здійснення.
Поряд із тим суд зауважує, що схема розміщення ТС не передбачає між ТС 1 та ТС 2 будь-якого простору та виключає можливість визначення обміру західної сторони (зворот арк. спр. 15), що, в свою чергу, не є порушенням.
Таким чином, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України передбачає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. В той же час, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень на предмет його відповідності наведеним критеріям слід зазначити, що з матеріалів справи та оскарженого рішення від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Луцька, селище Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області» підстави для анулювання цих паспортів прив'язки відсутні, що свідчить про його прийняття без додержання вимог частини другої статті 2 КАС України.
Крім того, суд зазначає, у рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява №29979/04, пункт 70).
У пункті 102 рішення у справі Зеленчук і Цицюра проти України (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції констатовано, що суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі Броньовський проти Польщі (Broniowski v. Poland), заява №31443/96, пункт 115).
Згідно зі статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Аналогічні приписи містяться в статті 321 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, враховуючи вищенаведене, прийняття рішення від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Луцька, селище Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області» суперечить принципу правової визначеності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок), який сплачений відповідно до платіжної інструкції від 09.06.2025 №0.0.4400314797.1 (арк. спр. 10).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради (4601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця Незалежності, будинок 30, ідентифікаційний код юридичної особи 44622349) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 28 листопада 2024 року № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 ».
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маневицької селищної ради судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович