29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6292/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача адвокат Лука Тарас Миколайович, в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України, відповідач), третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) про визнання протиправним та скасування пункту 33 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19/д від 28.02.2024 про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання; зобов'язати МО України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї (утриманцю) загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_2 , який був мобілізованим ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходив службу як командир першого відділення першої групи спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 та 16.04.2022 потрапив у полон під час виконання службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини. Після повернення тіла з полону, відповідно до постанови Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 04.06.2024 про ідентифікацію особи, був встановлений як померлий.
Зазначає, що позивач спільно проживав та вів спільне господарство, побут однією сім'єю зі своїм батьком ОСОБА_2 з моменту народження до квітня 2022 року та перебував на повному утриманні свого батька - ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у період з 01.09.2018 по 30.06.2022 навчався у ВСП «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ» за спеціальністю «Автомобільний транспорт» на денній формі навчання. Окрім того позивач з 15.09.2022 навчався у Луцькому національному технічному університеті.
Звертає увагу суду, що позивач звертався у відповідності до вимог закону з метою призначення та виплатою одноразової грошової допомоги проте, як вбачається з супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно пункт 33 Рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 19/в від 28.02.2025 комісією прийнято рішення про повернення поданих документів на доопрацювання для призначення одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведене просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 58).
У відзиві на позовну заяву від 04.07.2025 представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 28.02.2025 № 19/д, документи ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання.
Зазначає, що підставою для винесення такого рішення слугувала неможливість за поданими документами встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідність) і перебував на його утриманні.
Крім цього, за поданими документами неможливо встановити, що він проживав разом зі своїм батьком, вів з ним спільне господарство і мав взаємні права та обов'язки, а також, чи має він власну сім'ю.
Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітній син був членом сім'ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків), або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявника на тримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з чим документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.
Просить звернути увагу, що більшість долучених ОСОБА_1 до позову документів до уваги братись не можуть, оскільки не були предметом розгляду Комісією, ба більше частина із них оформлені після прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, МО України (комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) у відповідних правовідносинах відповідальна лише за прийняття управлінського рішення щодо призначення допомоги, на підставі отриманого пакету документів.
Уважає, що приймаючи рішення про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити (арк. спр. 63-72).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 у своїх поясненнях від 08.07.2025 зазначив, що без надання документів, які відповідно до Сімейної кодексу України підтверджують, що повнолітній син був членом сім'ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що мають юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявника на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168, у зв'язку з чим документи ОСОБА_1 комісією було повернуто на доопрацювання (арк. спр. 196-199).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2022 №108, солдата ОСОБА_2 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 16.05.2022 (зворот арк. спр. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 06.06.2024 видано сповіщення сім'ї №2 (реєстраційний №6534), яким сповіщено ОСОБА_3 , що її чоловік, командир першого відділення першої групи спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 , 16.04.2022 потрапив у полон під час виконання службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини та після повернення тіла з полону відповідно до постанови Шевченківського ЦП ГУ НП в м. Києві від 04.06.2024 про ідентифікацію особи, був встановлений як померлий (відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 05.06.2022 №010-5015 дата смерті: 28.04.2022) (арк. спр. 53), про що також видано до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (зворот арк. спр. 46).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.06.2024 №169 солдата ОСОБА_2 у розпорядженні командира військової частини, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , причина смерті не встановлена через гнильні зміни трупа при захисті Батьківщини, у зв'язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та із захистом Батьківщини (зворот арк. спр. 9-10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (арк. спр. 51).
ОСОБА_1 23.10.2024 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги за загибель його батька солдата ОСОБА_2 (арк. спр. 201-202), до якої було долучено копію паспорта, копію РНОКПП (арк. спр. 109), копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 (зворот арк. спр. 46), а також свідоцтво про народження (арк. спр. 51). Інших документів ОСОБА_1 у заяві про виплату одноразової грошової допомоги не вказувалось.
ОСОБА_1 23.10.2024 також було подано окрему заяву щодо надіслання його документів для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька ОСОБА_2 (арк. спр. 88).
Як слідує розділу ІІ доповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.11.2024 № 7504, яке адресувалось на адресу Департаменту соціального забезпечення МО України, територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було встановлено осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату. Проте за наполяганням ОСОБА_1 (з яким проведено роз'яснювальну роботу стосовно визначення кола осіб, які мають право на отримання виплати) його документи та заява була надіслана на розгляд Комісії МО України (арк. спр. 106, 108).
Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 28.02.2025 № 19/д, документи ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання.
Вказане рішення комісії обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: членам сім'ї, батька та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 3 Сімейного кодексу України установлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Щодо утриманців Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
За поданими документами неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідність) і перебував на його утриманні.
Крім цього, за поданими документами неможливо встановити, що він проживав разом зі своїм батьком, вів з ним спільне господарство і мав взаємні права та обов'язки, а також, чи має він власну сім'ю.
Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітній син був членом сім'ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків), або перебування на його утриманні відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявника на тримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку з чим документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання (зворот арк. спр. 47-48).
Уважаючи таке рішення відповідача яке оформлено протоколом від 28.02.2025 №19/д протиправним, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги врегульовано статтями 16 та 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, які неодноразово зазнавали змін, зокрема, в частині визначення кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Суд, ураховуючи закріплений в статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів у часі, зазначає, що при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги.
Наведене правило також знайшло своє відображення в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв був затверджений», за змістом якого одноразова грошова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене у статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ, яка підлягає застосуванню у редакції, чинні на дату смерті військовослужбовця.
Пунктами 1, 2 статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ у відповідній редакції визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1, 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) на момент загибелі ОСОБА_2 був визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв був затверджений, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 5 названого Порядку (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Аналіз норм Закону України №2011-ХІІ та Порядку № 975 свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Та обставина, що причина смерті ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.
У рамках розгляду цієї справи спірним є питання чи належить позивач до членів сім'ї, які відповідно до статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Оспорюване рішення відповідача щодо відмови позивачу в призначенні йому одноразової грошової допомоги обумовлене саме відсутністю доказів на підтвердження його статусу як члена сім'ї померлого військовослужбовця, або перебував на його утриманні.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка розглядаючи справу №560/17953/21, у постанові від 18.01.2024 вказала на те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку: рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції; юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка вважає себе членом сім'ї померлого військовослужбовця, що має право на виплату такої допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ за умови, що існує необхідність встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім'єю).
Застосовуючи до спірних відносин, які виникли у цій справі, наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, а також ураховуючи обставини справи, яка розглядається, суд зазначає, що в цій справі вирішенню питання про наявність в позивача як члена сім'ї померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ передує вирішення питання про встановлення факту, що має юридичне значення проживання однією сім'єю разом з сином ОСОБА_1 , яке лежить поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції.
Поряд із тим, Верховний суд у своїй постанові Суду від 15.10.2024 у справі № 140/4695/22 зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно надали оцінку аргументам позивачки, на підставі яких вона доводить наявність факту проживання однією сім'єю з померлим військовослужбовцем та надали оцінку рішенню відповідача з урахуванням доказів, наданих позивачкою до суду першої інстанції і яких не було у відповідача на час прийняття ним рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Фактично і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції в межах цієї адміністративної справи розглянули питання встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене суд погоджується із відповідачем, що долучений ОСОБА_1 лист ГУ ПФУ у Волинській області №0300-0210-8/31028 датований 09.05.2025 (арк. спр. 12), в той час коли оскаржуване рішення Комісією прийнято 28.02.2025, тобто такий не був та не міг бути предметом розгляду Комісії.
Також довідка Ковельського промислово-економічно фахового коледжу Луцького Національного технічного університету від 10.04.2025 № 345 (зворот арк. спр. 11), довідка Луцького національного технічного університету від 11.05.2023 № 1181.23 (арк. спр. 11), довідка Луцького національного технічного університету від 05.09.2023 № 1168.23 (арк. спр. 9), нотаріально засвідчена заява від 18.03.2015 (зворот арк. спр. 12) судом не беруться до уваги, оскільки також не були предметом розгляду Комісії.
Крім того, інші долучені позивачем заяви осіб, якими підтверджується, що ОСОБА_4 (одна з доньок загиблого) та ОСОБА_1 спільно проживали, вели спільне господарство, побут із своїм батьком ОСОБА_2 та перебували на його утриманні з моменту їх народження та до квітня 2022 (арк. спр. 13-39), як і довідки Ремонтного Житлово-Комунального підприємства №1 (зворот арк. спр. 39-40) також до уваги братись не можуть, оскільки не були предметом розгляду Комісією, ба більше частина цих заяв написані після прийняття оскаржуваного рішення.
Ураховуючи наведене суд констатує, що на момент винесення відповідачем спірного рішення позивачем не було надано документа (документів), що підтверджує (підтверджують) факт проживання однією сім'єю з племінником, тому відмовляючи такій у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону України №2011-ХІІ, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, члени сім'ї, що є утриманцями загиблого військовослужбовця визначаються відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, відповідно до якої члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, установлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї та вважається утриманцем загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення або факту перебування на повному утриманні загиблого та/або одержання допомоги, що була джерелом для існування.
В спірному випадку позивачем не було надано відповідачу належних та допустимих доказів, які б підтверджували його перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 або доказів того, що одержувана від нього допомога була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також, за приписами статті 16-1 Закону № 2011-XII утриманці загиблої (померлої) особи вважаються особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто мають право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого (померлого) військовослужбовця,
Оцінивши надані позивачем документи у їх сукупності, суд уважає обґрунтованими доводи відповідача про недостатність доданих позивачем документів до заяви про призначення одноразової грошової допомоги для визначення її або членом сім'ї або утриманцем померлого, а відповідно відповідач обґрунтовано направив на доопрацювання документи позивача про виплату одноразової грошової допомоги.
Суд наголошує на тому, що за умови подання на розгляд комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум необхідних документів, позивач може претендувати на отримання вказаної грошової допомоги в майбутньому.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законів про працю України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович