29 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9787/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) та постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209), та на підставі довідки від 13 березня 2024 року №11/19739-суд з обмеження максимальним розміром; зобов'язання здійснити в межах строку звернення до суду перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації згідно з Постановою №185, Постановою №209, та нарахованої на підставі довідки від 13 березня 2024 року №11/19739-суд про розмір грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Обчислення розміру пенсії здійснюється з грошового забезпечення, вказаного у виданій на виконання рішення суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/15266/23 довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. ГУ ПФУ у Волинській області на виконання Постанови №185 нарахувало ОСОБА_1 індексацію пенсії у розмірі 1500,00 грн. У такому ж розмірі нараховано індексацію на виконання Постанови №209. Однак виплату пенсії з 01 березня 2025 року відповідач проводить з обмеженням максимальним розміром, тобто у межах десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, що становить 23610,00 грн.
Позивач вважає дії ГУ ПФУ у Волинській області у здійсненні виплати пенсії з обмеження розміру пенсії максимальним розміром протиправними, оскільки після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містить норми про обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.20-21). В обґрунтування цієї позиції вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №140/9535/24 ГУ ПФУ у Волинській області ОСОБА_1 проведено перерахунок та виплату пенсії та встановлено підвищення відповідно до Постанови №185 та №209. При цьому у результаті перерахунку розмір пенсії з 01 липня 2025 року становить 28890,52 грн, тобто виплата проводиться без обмеження максимальним розміром.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.12).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №140/4331/24, яке набрало законної сили 25 липня 2024 року, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 черпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 13 березня 2024 року №11/19739-суд, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розрахунок пенсії ОСОБА_1 проведено з грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року з таких видів: посадовий оклад - 10950,00 грн, оклад за військовим званням - 2250,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 5940,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення - 31689,00 грн, що підтверджено матеріалами пенсійної справи.
З розрахунку пенсії за вислугу років з пенсійної справи №0310007003-Державна прикордонна служба України (а.с.22) встановлено, що загальний розмір пенсії позивача з 01 березня 2025 року після перерахунку на виконання Постанови №209 становить 37563,72 грн, з них: основний розмір пенсії - 34563,72 грн; індексація за 2024 рік - 1500,00 грн, індексація за 2025 рік - 1500,00 грн. Проте виплата пенсії проводиться з урахуванням максимального розміру у сумі 23610,00 грн.
Публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача щодо обмеження перерахованої пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №2262-XII (з урахуванням індексації за 2024-2025 роки та грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року), максимальним розміром.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон №2262-ХІІ.
За приписами статті 64 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 15 лютого 2022 року №2040-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», застосовується з 01 березня 2022 року) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктами 2, 3 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
25 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №209, підпунктом 1 пункту 2 Постанови №209 якої також передбачено, що з 1 березня 2025 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., №24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2024 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Абзацом третім пункту 3 Постанови №209 обумовлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Як уже зазначалося судом, з 01 березня 2025 року позивачу визначено підвищення (індексацію) до пенсії у розмірі 1500,00 грн, нараховується підвищення (індексація) за 2024 рік у розмірі 1500,00 грн до основного розміру пенсії 34563,72 грн (а.с.22), але розмір пенсійної виплати становить 23610,00 грн, тобто, у межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З приводу цих дій Пенсійного органу суд зазначає про таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей», частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Поряд з тим Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри “у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року» (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.
Проте буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та ін.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI.
Положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягали норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 у справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 11 липня 2022 року №620/613/21, від 25 липня 2022 року №580/3451/21.
Також Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ. Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Проте суд наголошує, що оскільки норма щодо обмеження максимального розміру пенсії у спеціальному Законі №2262-ХІІ визнана неконституційною ще у 2016 році, то положення статті 2 Закону №3668-VI при нарахуванні та виплаті пенсій, у тому числі позивача, не підлягають застосуванню.
Тож навіть попри наявність у Постанові №185 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже, як зазначалося вище, застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, обмеження пенсії ОСОБА_1 , що встановлено з наданого відповідачем розрахунку пенсії з 01 березня 2025 року (а.с.22), не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.
На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи з 01 березня 2025 року розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (нараховано 37563,72 грн, а до виплати 23610,00 грн), він діяв відповідно до закону. Тому такі дії є протиправними.
Частиною другою статті 9 КАС України установлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позовні вимоги заявлені щодо виплати пенсії позивача з 01 березня 2025 року, тож судом надано оцінку діям відповідача на вказану дату.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову у межах позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії (в т.ч. основного розміру пенсії, обчисленого з грошового забезпечення на підставі довідки від 13 березня 2024 року №11/19739-суд, підвищення (індексації) за 2024 - 2025 роки) з 01 березня 2025 року (з урахуванням виплачених сум) без обмеження нарахованої пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Абзацом першим частини першої статті 3 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Отже, цей позов з однією вимогою немайнового характеру (про визнання протиправними дій щодо проведення з 01 березня 2025 року перерахунку пенсії з обмеженням максимальним розміром) та похідною від неї (зобов'язання вчинити дії) повинен бути оплачений судовим збором у розмірі 1211,20 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Позивач сплатив судовий збір у сумі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 23 травня 2025 року №0.0.4383378667.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.8, 16).
З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн. Питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до статті 7 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року виплати пенсії за вислугу років із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження нарахованої пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк