Справа №591/2651/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/393/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
09 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/2651/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2025 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить змінити запобіжний захід, застосувавши більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, має ряд відзнак за участь в суспільному житті, постійне місце проживання, поганий стан здоров'я, на утриманні малолітню дитину і хвору бабусю, наміру переховуватися від органу досудового розслідування або суду ОСОБА_8 не має.
04.08.2025 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся начальник 2-го відділення СВ УСБУ в Сумській області, в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтувавши своє клопотання тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, а досудове розслідування ще не закінчене, тому ризики, передбачені п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які існували під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2025 вказане клопотання слідчого задоволене і підозрюваному ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, ризики продовжують існувати та не зменшилися, а підстави для застосування підозрюваному менш суворого запобіжного заходу відсутні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши клопотання слідчого і задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, можливість закінчення досудового розслідування тощо.
Крім того, слідчим суддею були враховані і приписи ч. 6 ст. 176 КПК, згідно яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 КК, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК, тобто тримання під вартою.
ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання лише у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти нові злочини.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК), а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88).
Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення. При цьому врахування тяжкості кримінального правопорушення у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також обставини його вчинення підвищують ризик того, що підозрюваний може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , зокрема, вчинення останнім систематичних дій щодо видалення з мобільного телефону сесій спілкування з невстановленою особою після поширення інформації про розташування ЗСУ та інших утворених відповідно законів військових формувань.
ОСОБА_8 також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану, що вказує на його високу суспільну небезпечність, тому ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати і з часом не зменшились.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, є необґрунтованими, оскільки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і при розгляді клопотання прокурором доведено їх об'єктивне існування.
Колегія суддів, вирішуючи питання про продовження ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання і на утриманні малолітню дитину, виключно позитивну характеристику, ряд відзнак за участь в суспільному житті Сумщини, хоч і мають місце, але не є тими безумовними обставинами, які унеможливлюють тримання особи під вартою та повинні враховуватись з іншими фактичними обставинами справи у їх сукупності. При цьому наведені стороною захисту обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої йому підозри.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК.
Оскаржуване рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими слідчим суддею, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2025 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4