Справа №574/1097/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/434/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
Іменем України
17 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 574/1097/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2024, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Старосілля Саратського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, оскільки суд не взяв до уваги докази, які доводять той факт, що ОСОБА_9 діяв у стані необхідної оборони.
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2024 ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком 10 років. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 250000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_12 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_13 250000 грн моральної шкоди, а на користь держави 7409 грн витрат за проведення судових експертиз.
Згідно вироку, 09.08.2023 в період часу з 20:30 до 20.50 у бліндажі вздовж лісосмуги з лівої сторони автодороги Р-44 сполученням «Суми-Глухів» в районі с. Піски Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, реалізуючи злочинний намір на вбивство з метою умисного протиправного заподіяння смерті наніс потерпілому ОСОБА_14 не менше шести ударів ножем в ділянку грудної клітини, тулуба та життєво важливих органів, спричинивши тілесні ушкодження, від чого той помер.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за пред'явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції визнав доведеним та кваліфікував дії останнього як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК).
Такі висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 відповідають матеріалам кримінального провадження та є вмотивованими, а факт нанесення обвинуваченим ножових поранень ОСОБА_14 ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, а саме на: показаннях свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; протоколі огляду місця події від 10.08.2023; протоколі слідчого експерименту за участю обвинуваченого; висновках судово-медичних експертиз та інших наведених у вироку доказах, оцінивши які відповідно ст. 94 КПК з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Зокрема, диспозицією ст. 115 КК передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі прямого умислу передбачає, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Судом першої інстанції було належним чином встановлено та описано у вироку всі обставини справи та вказано, що сукупність всіх обставин вчиненого діяння, а саме, знаряддя злочину, локалізація, характер, кількість та безперервність ударів, які є несумісними з випадковими чи автоматичними ударами, глибина поранень, прицільність ударів ножем, а не хаотичні рухи, та пасивна поведінка щодо надання потерпілому медичної допомоги поза розумним сумнівом свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом і його єдиною метою було не що інше як настання смерті останнього, тобто вбачається суб'єктивна ознака сторони складу умисного вбивства. При цьому, суд цілком правильно врахував поведінку обвинуваченого і потерпілого, що передувала події та їх стосунки (наявність конфлікту між ними).
Наводячи докази на підтвердження встановлених обставин, суд першої інстанції, як того і передбачають положення ст. 374 КПК, надав належну оцінку запереченням сторони захисту на пред'явлене обвинувачення, зокрема щодо перебування ОСОБА_9 у стані необхідної оборони.
Згідно ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна. Сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.
Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж необхідно врахувати конкретні обставини кримінального провадження, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. При цьому у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги твердження обвинуваченого про те, що причиною нанесення ударів ОСОБА_14 стала та обставина, що він прокинувся від пострілу та побачив тінь людини з автоматом, направленим у його бік, у зв'язку з чим він вимушений був захищатися.
У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження наявності фактів протиправних посягань зі сторони ОСОБА_14 у відношенні ОСОБА_9 , які б становили реальну у часі загрозу для життя чи здоров'я останнього та об'єктивно зумовлювали необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння потерпілому фізичної шкоди у виді не менше шести цілеспрямованих ударів в ділянку грудної клітини, тулуба та життєво важливих органів, і відповідно могли б викликати у обвинуваченого стан необхідної оборони відповідно до критеріїв, визначених ст. 36 КК.
Також суд слушно послався на наступні обставини: на автоматі і магазині, вилучених 10.08.2023 в ході огляду місця події, будь-яких слідів пальців і долонних поверхонь ОСОБА_14 не виявлено; з виявленого отвору у стіні бліндажу (походження якого не встановлено) кулі не вилучались; жоден з допитаних у судовому засіданні свідків пострілів у вказаний час не чув; поруч з ліжком обвинуваченого відсутні сліди крові, хоча він стверджує, що в момент нанесення ударів ножем загиблий стояв зі зброєю поруч нього; ОСОБА_9 не пояснив яким чином труп ОСОБА_14 опинився за декілька метрів на іншому ліжку.
Зазначене дає підстави стверджувати, що показання обвинуваченого є неправдивими, що лише підтверджує умисний характер його дій.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, обставин і фактів, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення щодо доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, і які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга його захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2024 відносно ОСОБА_18 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4