Справа №585/2905/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/379/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
Іменем України
24 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми кримінальне провадження № 585/2905/25 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2025 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК, ОСОБА_9 раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних дій, анти суспільну поведінку.
30.07.2025 до Роменського міськрайонного суду Сумської області із клопотанням про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим з прокурором Роменської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
28.07.2025 до ЄРДР за № 12025200470000575 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК і того ж дня ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК, а 29.07.2025 йому було вручене повідомлення про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2025 у задоволенні клопотання слідчому відмовлено і до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною з 20:00 до 06:00 наступної доби залишати будинок АДРЕСА_1 , а також покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що прокурором не доведено необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК, і що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти заявленим ризикам.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК).
Відмовляючи слідчому у задоволенні його клопотання і постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_9 , хоч обґрунтовано й підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, але домашній арешт в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігатиме спробі переховуватися від органів досудового розслідування і суду, а тримання його під вартою на даній стадії провадження не буде виправданим.
Одночасно слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеними наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовано і ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Так, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби слідчим суддею суду першої інстанції в повній мірі враховані всі суттєві обставини кримінального провадження, як того і вимагають положення ст. 194 КПК, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, що об'єктивно підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме, протоколом обшуку від 29.07.2025, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 , повідомленням про підозру ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 , а також існування ризику переховування від органів досудового розслідування і суду, який слідчий суддя вважав доведеним.
Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Необхідно зауважити, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
Має місце і заявлений у клопотанні слідчого ризик того, що ОСОБА_9 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_9 може ухилитись від органів досудового розслідування та суду, так як небезпека ризику переховування може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризику, зазначеного у ст. 177 КПК, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної, колегія суддів враховує наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому питанню суворості покарання також не може надаватися надмірне (вирішальне) значення, оскільки потреба позбавлення волі підозрюваного не підлягає оцінюванню з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05), та повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує застосування такого запобіжного заходу.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що жоден більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження, враховувати фактичні обставини справи, характер підозрюваного, його моральні якості, наявні кошти (матеріальне становище), зв'язки з державою, у якій його переслідують за законом тощо. При цьому тримання під вартою для суду повинно розглядатися як винятковий захід, який ніколи не повинен бути обов'язковим і використовуватися для цілей покарання (п. 1 Рекомендації R (80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо досудового ув'язнення).
У зв'язку з цим, ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2025 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4