Номер провадження: 22-ц/813/61/25
Справа № 518/434/20
Головуючий у першій інстанції Алексєєва О.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
07.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державний нотаріус Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинська Л.Д., Ширяївська об'єднана територіальна громада Ширяївського району Одеської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року
за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності
Історія справи
У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської РДНК Котюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності.
Одночасно, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що предметом спору є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,5676 га, розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №114, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 090838, кадастровий номер земельної ділянки 5125455100:01:005:0084. Позивач вважає, що зазначена земельна ділянка була набута ОСОБА_2 шляхом шахрайства в порядку спадкування за законом, а заповіт померлої був проігнорований, є загроза, що відповідач здійснить змогу застави, продажу, надання в оренду зазначеної земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду. Зазначає, що на сьогодні спірна земельна ділянка передана в оренду ПП «Хлібна гавань», код ЄДРПОУ 35491240, орендар засіяв земельну ділянку та є ризик, що відповідач ОСОБА_2 здійснить будь-які дії щодо земельної ділянки, чим порушить права орендаря.
Посилаючись на положення ст. 149, 150 ЦПК України, п. 6 Постонови Пленума ВСУ від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,5676 га, що розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5125455100:01:005:0084; до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб (крім орендаря земельної ділянки ПП «Хлібна гавань», код ЄДРПОУ 35491240) вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,5676 га, що розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5125455100:01:005:0084.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності відмовлено.
Ухвала суду вмотивована тим, що відсутні підстави для накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки остання віднесена законодавцем до майна, обіг якого на даний час не допускається і посилання заявника на загрозу їх відчуження відповідачем не ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим заявником не доведено, що невжиття судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на вказане нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повній мірі проаналізовані обставини справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу, винести нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4.5676 га, яка розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5125455100:01:005:0084. До набрання чинності рішення у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб (окрім орендаря земельної ділянки ПП «Хлібна Гавань») вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4.5676га, розташованої на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5125455100:01:005:0084.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4.5676 га, яка розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5125455100:01:005:0084, перебуває у власності ОСОБА_2 та була набута шляхом шахрайства, в порядку спадкування за законом. І оскільки заповіт померлої був проігнорований, є загроза, що відповідачка здійснить змогу застави, продажу, чи надання в оренду зазначеної земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду.
Акцентується увага на тому, що дана земельна ділянка надана в оренду ПП «Хлібна Гавань» і орендар засіяв земельну ділянку та є ризик, що Відповідач ОСОБА_2 здійснить будь-які дії щодо земельної ділянки, чим порушить права орендаря, та мої права, як позивача, а саме: у випадку передачі спірної земельної ділянки в оренду, новий орендар може присвоїти врожай ПП «Хлібна Гавань», чим нанесе майнові збитки орендарю і, відповідно йому, як позивачу. Врожай може бути зібраний з земельної ділянки лише у липні/серпні 2020 року, а отже є власністю орендаря.
Також, скаржник вважає за необхідне повідомити, що з боку представників ОСОБА_2 , були спроби рейдерського захоплення спірної земельної ділянки одразу, після отримання свідоцтва про право на спадщину. Крім того, наголошується, що ОСОБА_2 вступила в спадщину на земельну ділянку, приховавши від суду наявність заповіту на користь іншої особи, і при цьому не будучі близьким родичем померлої ОСОБА_5 (власниці земельної ділянки).
На думку скаржника, враховуючи те, що врожай є власністю орендаря, але може бути зібраний не раніше літа 2020 року, спроби рейдерського захвату земельної ділянки, приховування відповідачем наявності заповіту, можливо зробити висновок, що з боку Відповідача ОСОБА_2 можуть бути здійснені спроби захоплення чи передачі в оренду спірної земельної ділянки, виникає необхідність в застосуванні заходів забезпечення позову.
Щодо посилання суду першої інстанції, що ПП «Хлібна Гавань» не є стороною по справі, у скарзі наголошується, що даний спір не стосується прав орендаря, як сторони по справі, отже ПП «Хлібна Гавань» не приймає участь у справі, проте права Позивача можуть бути порушені, якщо орендар понесе майнові збитки та зможе пред'явити позов до власника земельної ділянки, і все це через неправомірні дії Відповідача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи
21.04.2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 21.04.2020 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_6 , судді учасники колегії: ОСОБА_7 , Таваркіладзе О.М.
23.04.2020 року у зв'язку з надходженням апеляційної скарги з Ширяївського районного суду Одеської області було витребувано матеріали справи № 518/434/20.
12.05.2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли витребувані матеріали.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2020 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.10.2022 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Катюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності - до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вищої ради правосуддя № 941/0/15-23 від 28.09.2023 року суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю..
Відповідно до розпорядження № 9475 від 02.11.2023 року здійснено заміну суддів учасників колегії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2023 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 08.04.2020 року. Справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2023 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Відповідно до розпорядження № 1925 від 29.07.2024 року, у зв'язку з перебуванням судді Стахової Н.В. у відпустці, здійснено її заміну.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Лозко Ю.П.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Ширяївського районного нотаріального округу Одеської області Ланової Наталії Андріївни: належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2025 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Катюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, як правонаступника прав та обов'язків ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник ОСОБА_3 адвокат Глух Н.А., у судовому засіданні надала пояснення в яких зазначила, що суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права постановив законну ухвалу.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Від завідувача Любашівської нотаріальної контори Одеської області Катюжної Л.Д. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Сторона відповідачів повідомлена, шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Судові повістки надіслані скаржнику ОСОБА_1 та його представнику - адвокату Івановському В.В., повернулись з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 та його адвокат Івановський В.В. відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та їх не явка не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, однак заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками накладення арешту на майно відповідача та/або встановлення заборони здійснювати певні дії щодо нього.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Колегія суддів враховує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є право власності на земельну ділянка № НОМЕР_1 площею 4.5676 га, яка розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення якої: введення товарного сільськогосподарського виробництва.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Однак, заявником не надано суду належні та достатні докази вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження вищезазначеної земельної ділянки. Як і не надано на момент розгляду судом першої інстанції заяви, документів які підтверджують право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
Заявником не доведено, що невжиття судом заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення прав позивача.
Саме лише посилання в заяві на можливо потенційну загрозу застави, продажу чи надання в оренду відповідачем спірної земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що спірна земельна ділянка віднесена законодавцем до майна, обіг якого на даний час не допускається.
Відтак, загроза відчуження відповідачем не ґрунтується на вимогах Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, та вважає, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи і підстав в межах доводів апеляційної скарги для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги фактично дублюють аргументацію заяви про забезпечення позову, та не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29.09.2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П.Лозко