Номер провадження: 22-ц/813/1000/25
Справа № 521/4534/13-ц
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
04.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установчому законом порядку по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
17 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв А.О. звернувся до суду із поданням в якому просив суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на: земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер: 5122786400:01:001:1502, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, Фонтанська селищна територіальна громада та на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер: 5122786400:01:001:1503, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Комінтерновський) район, Фонтанська селищна територіальна громада.
В обґрунтування подання приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв А.О. зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження ЗВП №73667474 з примусового виконання:
- виконавчого листа №521/4534/13-ц виданого 03 жовтня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №05/03/2008/840-К/357 від 21.03.2008, станом на 21 січня 2013 року в розмірі 346 243,01 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 767 520,38 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 195 254,72 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 560 670,98 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 114 236,77 доларів США, що дорівнює еквіваленту 913 094,50 грн; пеня за прострочення сплати кредиту 17 002,32 доларів США, що дорівнює еквіваленту 135 899,54 грн; штраф за порушення виконання умов договору 19 749,20 доларів США, що дорівнює еквіваленту 157 855,36 грн (ВП №73667332);
- виконавчого листа №521/4534/13-ц виданого 03 жовтня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» в рівних частках витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 441 грн (ВП №73667188), за якими боржником є ОСОБА_4 , а стягувачем ТОВ «Консалт Солюшенс».
У межах вказаного виконавчого провадження ним було проведено ряд дій, спрямованих на примусове виконання, зокрема винесено постанови про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень, які разом з іншими постановами, винесеними у цей день, 23 грудня 2023 року були направлені за адресою боржника.
Крім того, 22 грудня 2023 року, з метою реального виконання вимог виконавчого провадження, ним було винесено постанови про звернення стягнення на майно боржника, про накладення арешту на майно боржника та на грошові кошти боржника, а також встановлено, що боржник має відкритті рахунки тільки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «А-БАНК», на який знаходяться 14,19 грн та 0,35 грн. Отже, даних коштів недостатньо для виконання рішення суду.
Також зазначено, що під час здійснення виконавчих дій ним було направлено запити до реєструючих установ з метою встановлення майнового стану боржника.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України, боржник не перебуває на обліку у контролюючих органах як фізична особа- підприємець.
Зі змісту довідки Державної податкової служби України вбачається, що боржник отримує заробітну плату у ФОП ОСОБА_5 , однак, за третій квартал сума нарахованого доходу боржника складає 20 100 грн, сума утриманого податку 3 618 грн.
Вказував, що оскільки згідно ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», з заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості лише 20%, то таке звернення затягне виконання рішення суду на десятки років.
З довідки Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби.
Стверджував, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки не зареєстровані, але при цьому в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна містяться відомості, щодо обтяження, а саме: 21 березня 2008року на підставі іпотечного договору №484 від 21.03.2008 була зареєстрована заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 6839415; об'єкт обтяження: невизначене майно, земельна ділянка за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська с/р, кадастровий номер №5122786400:01:001:1502, загальною площею 0,08 га: власник: ОСОБА_1 , код: АДРЕСА_1 ;
Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна містяться відомості, щодо обтяження, а саме: 21 березня 2008 року на підставі іпотечного договору №486 від 21.03.2008 була зареєстрована заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 6839564; об?єкт обтяження: невизначене майно, земельна ділянка за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська с/р, кадастровий номер № 5122786400:01:001:1503; загальною площею 0,08 га: власник: ОСОБА_1 , Код: АДРЕСА_1 ;
Зазначив, що згідно п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору №05/03/2008/840-К/357 від 21.03.2008, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , банк надав останній грошові кошти (кредит) для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 21.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , для придбання у власність нерухомого майна, а саме земельних ділянок, що знаходяться за адресою: територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939492, кадастровий номер 5122786400:01:001:1502; територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939493, кадастровий номер 5122786400:01:001:1503.
21 березня 2008 року в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №05/03/2008/840-K/357 від 21.03.2008, ОСОБА_1 уклала з банком іпотечний договір за умовами якого передала в іпотеку вищевказані земельні ділянки.
При цьому, п.п 2.1.3. Іпотечного договору визначено, що ці земельні ділянки стануть власністю іпотекодавця після отримання ним Державних актів на право власності на земельні ділянки в термін 3-х місяців з моменту підписання цього договору.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.01.2024 та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2023, власником вищевказаних земельних ділянок до теперішнього часу значиться ОСОБА_6 ..
Таким чином, боржник ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 вищевказані земельні ділянки, не здійснила належним чином їх державну реєстрацію.
Отже, дані земельні ділянки належать боржникові на праві власності, проте до цього часу боржником не зареєстровано в установленому законом порядку право власності на вказані земельні ділянки, у зв'язку з чим неможливо виконати рішення суду та провести стягнення за рахунок вказаних земельних ділянок.
Оскільки у боржника відсутні грошові кошти та рухоме майно, за рахунок якого можна задовольнити значні грошові вимоги стягувача, дій спрямованих на виконання рішення суду та погашення боргу боржником не вчинено, тому приватний виконавець просить суд задовольнити подання.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установчому законом порядку відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв А.О. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його подання в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки-повідомлення та довідки про доставку судових повісток-повідомлень в електронні кабінети Електронного суду (т. 2 а.с. 63-70).
Боржнику ОСОБА_3 судові повістки-повідомлення неодноразово направлялись на єдину відому суду адресу місця її проживання, однак поштові повідомлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, оскільки судові повістки-повідомлення неодноразово направлялась на всі відомі суду адреси місця проживання та реєстрації, та враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення боржника про дату, час та місце розгляду справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №05/03/2008/840-К/357, за умовами якого банк надав останній грошові кошти (кредит) для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 21.03.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , для придбання у власність нерухомого майна, а саме земельних ділянок, що знаходяться за адресою: територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939492, кадастровий номер 5122786400:01:001:1502; територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939493, кадастровий номер 5122786400:01:001:1503.
21 березня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 05/03/2008/840-K/357 від 21.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку земельні ділянки, що знаходяться за адресою: територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939492, кадастровий номер 5122786400:01:001:1502; територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт серії ЯД №939493, кадастровий номер 5122786400:01:001:1503, які належать їй на праві власності на підставі договорів купівлі - продажу від 21.03.2008.
Заочним рішенням Малиновським районним судом м. Одеси від 14 серпня 2013 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором №05/03/2008/840-К/357 від 21.03.2008, станом на 21 січня 2013 року в розмірі 346 243,01 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 767 520,38 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 195 254,72 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 560 670,98 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 114 236,77 доларів США, що дорівнює еквіваленту 913 094,50 грн; пеня за прострочення сплати кредиту 17 002,32 доларів США, що дорівнює еквіваленту 135 899,54 грн; штраф за порушення виконання умов договору 19 749,20 доларів США, що дорівнює еквіваленту 157 855,36 грн.
Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року було замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс».
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року було поновлено ТОВ «Консалт Солюшенс» пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа та видано дублікат виконавчого листа на виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2013 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 22.12.2023 відкрито виконавче провадження №73667332 з примусового виконання виконавчого листа №521/4534/13-ц виданого 03.10.2013 Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №05/03/2008/840-К/357 від 21.03.2008, станом на 21 січня 2013 року в розмірі 346 243,01 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 767 520,38 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 195 254,72 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 560 670,98 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 14 236,77 доларів США, що дорівнює еквіваленту 913 094,50 грн; пеня за прострочення сплати кредиту 17 002,32 доларів США, що дорівнює еквіваленту 135 899,54 грн; штраф за порушення виконання умов договору 19 749,20 доларів США, що дорівнює еквіваленту 157 855,36 грн.
Згідно витягу №НВ-9934465262023 від 22.12.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:1503, площею 0,08 га знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанська сільська рада має цільове призначення для індивідуального садівництва, форма власності - приватна власність. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 березня 2008 року
Згідно витягу №НВ-9934465062023 від 22.12.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:1502, площею 0,08 га знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанська сільська рада має цільове призначення для індивідуального садівництва, форма власності - приватна власність. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 березня 2008 року.
Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, суд першої інстанції вказав, що суду не подано достатньо належних і допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення суду в добровільному порядку, оскільки суду не подано доказів одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Також суду не надано копію виклику приватного виконавця, яким він зобов'язує боржника з'явитись до виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату не може свідчити про навмисне ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки суду не подано доказів направлення такого виклику боржнику. Крім того, суду не подано доказів обізнаності боржника ОСОБА_1 про наявність виконавчого провадження №73667332, де вона є боржником.
Суд першої інстанції зауважив, що право виконавця на звернення з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного/приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно.
У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено факт обізнаністю боржника про наявність виконавчого провадження та його ухилення від виконання рішення суду в добровільному порядку, тому суд підстави для задоволення подання державного виконавця відсутні.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За змістом частини 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до частин 3-4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною 10 статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Зазначене відповідає правовому висновкам, наведених в постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №947/22930/19 (провадження №61-9215св20), від 07.07.2023 у справі №2-2727/11 (провадження №61-8007св23), від 20.09.2024 у справі №754/517/15-ц (провадження №61-17856св23).
Згідно статі 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до вказаного Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Апеляційним судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. за реєстр. №484 та за реєстр. №485.
Відповідно до п. 1 вказаних Договорів ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купила земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,08 га в межах, згідно з планом. Цільове призначення земельних ділянок: для ведення садівництва; кадастровий номер - 5122786400:01:001:1502 та кадастровий номер - 5122786400:01:001:1503.
Згідно пунктів 5 та 8 вказаних Договорів, продавець продала, а покупець купив по даним договорам земельні ділянки, вільні від майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору продавець чи покупець не могли не знати. Право власності за даним договором виникає згідно ст. 334 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 186-187).
Відповідно ст. 334 ЦК України (в редакції чинній на момент підписання такого договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, згідно договору право власності на придбану земельну ділянку у покупця виникає з моменту отримання Державних актів на право власності на земельну ділянку та їх державної реєстрації.
Пунктом 2.1. кредитного договору №05/03/2008/840-К/357 від 21.03.2008 передбачено, що в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань, позичальник укладає з банком договір іпотеки вищевказаних земельних ділянок (т. 1 а.с. 180).
Згідно положень іпотечного договору, посвідченого 21.03.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., укладеного 21.03.2008 між ВАТ КБ «НАДРА» та боржником - ОСОБА_7 , остання передала в іпотеку вищевказані земельні ділянки.
При цьому, у 2.1.3. іпотечного договору зазначено, що ці земельні ділянки стануть власністю іпотекодавця після отримання ним Державних актів на право власності на земельні ділянки в термін 3-х місяців з моменту підписання цього договору (т. 1 а.с. 182-183).
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.01.2024 та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2023, власником вищевказаних земельних ділянок значиться ОСОБА_6 .
Отже, встановлено, що боржник - ОСОБА_3 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, є іпотекодавцем земельних ділянок, цільове призначення - для ведення садівництва, по 0,08 га кожна, які знаходяться на території Фонтанської сільської ради Комінтерівського району Одеської області, кадастровий номер: 5122786400:01:001:1502 та кадастровий номер: 5122786400:01:001:1503; за собою не зареєструвала.
Зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - яке знаходиться на території Фонтанської сільської ради Комінтерівського району Одеської області, кадастрові номери: 5122786400:01:001:1502 та 5122786400:01:001:1503 є іпотечним майном, відповідно договору іпотеки від 21.03.2008, іпотекодержателем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», проте державна реєстрація за ОСОБА_3 не проведена з 2008 року.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 тривалий час добровільно не виконує (протягом більше ніж десяти років) рішення суду про стягнення на користь банку (правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс») заборгованості за кредитним договором; приватний виконавець встановив відсутність у неї коштів на банківських рахунках, а також іншого зареєстрованого рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення; ОСОБА_3 на праві власності належать спірні земельні ділянки, які є предметом договору іпотеки, укладеного між нею і банком на забезпечення належного виконання кредитного договору, заборгованість за яким стягнена рішенням суду, яке виконує приватний виконавець, проте право власності на ці земельні ділянки у встановленому законом порядку не зареєстроване, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення подання приватного виконавця.
Приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з вказаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником вищевказане нерухоме майно унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати також, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 в справі №488/3753/17-ц (провадження №61-17011сво19) зроблено висновок, що «розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом»
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича задовольнити, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - задовольнити.
Надати приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Цинєву Андрію Олександровичу дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на:
- земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер: 5122786400:01:001:1502, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, Фонтанська селищна територіальна громада;
- земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер: 5122786400:01:001:1503, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Комінтернівський) район, Фонтанська сільська рада.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 17 вересня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева