Номер провадження: 22-ц/813/133/25
Справа № 518/434/20
Головуючий у першій інстанції Алекссєєва О.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
07.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державний нотаріус Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинська Л.Д., Ширяївська об'єднана територіальна громада Ширяївського району Одеської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовними вимогами (які уточнив в ході розгляду справи) до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинської Л.Д. та Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 098038 належала земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 4,5676 га, розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області - цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5125455100:01:005:0084.
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 16.07.2018 року ОСОБА_2 було визначено додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
04.09.2019 року державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Ніколаєнко О.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлій, а саме вище вказаної земельної ділянки.
Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 , якій було видано дане свідоцтво не мала права на спадкування з наступних підстав.
За життя, 30.05.2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу Черевко Н.М., реєстровий № 970, яким заповіла все своє майно ОСОБА_5 . Тому, ОСОБА_5 має право на все майно ОСОБА_4 , в тому числі, на спірну земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.
14.05.2012 року ОСОБА_5 склала заповіт на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений секретарем Осинівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, реєстровий № 11, яким заповіла своє майно в рівних частках кожному. Позивач зазначає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право на все майно ОСОБА_5 , у тому числі й на спірну земельну ділянку.
Проте, вони обоє не встигли вступити у спадщину, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 .
Позивач вказує, що ОСОБА_4 була рідною бабусею його матері, ОСОБА_8 та проживала разом з їх сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що він, як рідний син, ОСОБА_6 має право на всього майна ОСОБА_5 .
Також зазначив, що до майна, яке належало померлій ОСОБА_5 , крім вище зазначеної земельної ділянки, належала також квартира АДРЕСА_2 , на яку рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 27.07.2017 року визнано право власності за ОСОБА_2 . Дане рішення буде оскаржене в Одеському апеляційному суді.
Посилаючись на положення ст.ст. 1216, 1218, 1233, 1247, 1248, 1251, 1268, 1276, 1296, 1297, 1299, 1301 ЦК України, просив суд скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04.09.2019 року державним нотаріусом Любашівської РДНК Котюжинською Л.Д., спадкова справа №9/2019; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на спірної земельної ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , (треті особи, які не заявляють самостійних вимог - державний нотаріус Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинська Л.Д. (адреса: АДРЕСА_4 ) та Ширяївська селищна рада Одеської області (66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Коробченка, 1) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що станом на день смерті ОСОБА_4 з нею проживала разом ОСОБА_5 , та не доведено, що остання, яка померла через п'ять років після смерті спадкодавця, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , тобто, успадкувала спірну земельну ділянку. Саме лише існування заповіту на ім'я ОСОБА_5 не свідчить про прийняття нею спадщини без дотримання вимог ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України. Посилання позивача на застосування спадкової трансмісії до вказаних зі спадкування майна ОСОБА_4 правовідносин є хибним, оскільки ОСОБА_5 померла у 2015 році, тобто, через 4,5 роки після смерті спадкодавця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи стосовно спадкового майна, порушенням прав позивача і позбавлення його права на спадщину, просить його скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що оскаржуване рішення позбавляє його права на спадщину. Наголошується, що відповідач ОСОБА_2 ввела суд в оману та не мала права на всю спірну земельну ділянку, а лише на 1/2 даної земельної ділянки.
Щодо суті справи скаржником визначена наступна хронологія.
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 їй на праві власності належала земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4.5676 га розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області та має цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №114. державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №098038, кадастровий номер земельної ділянки - 5125455100:01:005:0084.
23.05.2018 року Відповідач ОСОБА_2 звернулась до Ширяївського районного суду Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. 16.07.2018 року Ширяївським районним судом Одеської області у справі №518/760/18 було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визначено додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 .
04 вересня 2019 року, державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинською Л.Д. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_4 1916 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 яка проживає в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , спадщина на яку видано свідоцтво, складається із: Земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4.5676 га, розташована на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області , цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №114, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №098038, кадастровий номер земельної ділянки - 5125455100:01:005:0084, спадкова справа №9/2019, зареєстровано в реєстрі за №1005.
Проте, ОСОБА_4 , 30 травня 2006 року склала Заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу Черевко Н.М., запис в реєстрі № 970. відповідно до якого ОСОБА_4 зробила наступне розпорядження: все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те. що їй буде належати на день смерті і на що вона, згідно з законом, буде мати право, заповідається ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , відповідно до вищезазначеного заповіту, мала право на все майно ОСОБА_4 , а саме: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4.5676 га.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14 травня 2012 року, склала заповіт, посвідчений Столяренко Людмилою Олександрівною, секретарем Осиківської сільської ради Ширяївського району Одеської області, зареєстровано в реєстрі за №11. відповідно до якого, ОСОБА_5 зробила розпорядження: усе її майно, де б воно не було та з чого не складалось і взагалі усе те, що буде їй належати на день смерті і на що вона буде мати право за законом заповідається - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рівній частині кожному.
Так, відповідно до вищезазначеного заповіту, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мали право на все майно ОСОБА_5 , в тому числі і на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 . Проте, вони обидва не встигли вступити у спадщину тому, що менше ніж через місяць, після смерті ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , і також не вступив у спадщину.
ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_8 , що підтверджується домової книгою №693 від 26.12.2006 р., довідкою Ширяївської селищної ради № 23 від 31.01.2017 року, довідкою Ширяївської селищної ради №22 від 31.01.2017 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ..
Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції для застосування спадкової трансмісії, не було враховано що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_11 , знаходилась в похилому віці, була у тяжкому стані у зв'язку зі смертями близьких осіб та не мала можливості прийняти спадщину через стан здоров'я і останні роки життя перебувала у тяжкому стані.
Крім цього, в скарзі зазначено, що у позивача мається сумнів, що відповідач ОСОБА_2 є онуковою ОСОБА_4 , тобто донькою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_12 і який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 подала на неї відзив, в якому зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідачка вважає, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини та справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Нею, акцентується увага на тому, що обставини справи свідчать про те, що оскільки ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України є таким, що не прийняв спадщину після смерті прабабусі ОСОБА_4 за законом то він і не може претендувати на спірне спадкове майно у вигляді земельної ділянки за заповітом.
Правонаступником відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Глух Н.А. були подані письмові пояснення по справі, в яких остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржуване рішення залишити без змін.
В пояснення зазначено, що суд першої інстанції в рішенні чітко розписав спорідненість осіб зі спадкодавцем ОСОБА_4 та прийшов до обґрунтованого та вірного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Всі ці встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України є таким, що не прийняв спадщину після смерті прабабусі ОСОБА_4 за законом та не міг претендувати на спірне спадкове майно у вигляді земельної ділянки за заповітом.
Доводи на які посилається скаржник, та які на його думку доводять прийняття його матір'ю та ним спадщини, а саме те, що його мати та він були зареєстровані та проживали разом з бабусею ОСОБА_11 до дня її смерті за однією адресою: АДРЕСА_5 спростовуються іншими доказами, які також були надані скаржником.
Так, вищезазначене твердження скаржника спростовується тим, що по АДРЕСА_5 були два різні будинки під одним і тим самим номером 15. Один з будинків бабуся ОСОБА_4 подарувала своєї дочці ОСОБА_12 в 2006 році, і вже після смерті ОСОБА_13 саме за заявою ОСОБА_1 , рішенням виконкому Ширяївської селищної Ради № 104 від 29.09.2016 року було змінено нумерацію вказаного будинку з АДРЕСА_6 ( а.с. 29 матеріалів оскарження ухвали про забезпечення позову) . І відповідно до долученої до апеляційної скарги ОСОБА_1 копії домової книги на житловий будинок АДРЕСА_6 у будинку зареєстровано три особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 який є чоловіком. Акцентується увага на тому, що наданий апелянтом документ підтверджує той факт, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мешкали та були зареєстровані за різними адресами, в різних будинках, а ОСОБА_5 в іншому місті, відповідно ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 (ні її син ОСОБА_1 ) не приймали спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Також, у письмових поясненнях зазначено, що апелянт, подавши апеляційну скаргу на рішення суду, жодного разу за чотири роки не з'явився в судове засідання по справі в Одеський апеляційний суд, а його представник - адвокат Івановський В.В. з'явився лише один раз, що підтверджує факт затягування ними розгляду вказаної справи, чим порушується права відповідача - ОСОБА_15 на протязі тривалого часу, оскільки ОСОБА_15 жодної виплати орендної плати за належну їй земельну ділянку у орендаря ПП “Хлібна гавань» не отримала, та таким самим чином порушуються права її правонаступника і відповідно власника спірної земельної ділянки. ПП «Хлібна гавань» продовжує на протязі 14 років з дня смерті ОСОБА_4 орендувати земельну ділянку без виплати орендної плати будь кому зі спадкоємців та отримує необґрунтований прибуток.
Рух справи
09.06.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Котюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Одеського апеляційного суду від 09.06.2021 року, справу передано складу суду: головуючий суддя: ОСОБА_16 , судді учасники колегії: ОСОБА_17 , Таваркіладзе О.М.
14.06.2021 року у зв'язку з надходженням апеляційної скарги з Ширяївського районного суду Одеської області було витребувано матеріали справи № 518/434/20.
28.07.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли витребувані матеріали.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.10.2022 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Катюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності - до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_16 .
Рішенням Вищої ради правосуддя № 941/0/15-23 від 28.09.2023 року суддю ОСОБА_16 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю.
Відповідно до розпорядження № 9475 від 02.11.2023 року здійснено заміну суддів учасників колегії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2023 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 22.12.2023 року. Справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2023 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Відповідно до розпорядження № 1925 від 29.07.2024 року, у зв'язку з перебуванням судді Стахової Н.В. у відпустці, здійснено її заміну.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Лозко Ю.П.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Ширяївського районного нотаріального округу Одеської області Ланової Наталії Андріївни: належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2025 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори Катюжинської Л.Д., Ширяївської об'єднаної територіальної громади Ширяївського району Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, як правонаступника прав та обов'язків ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 адвокат Глух Н.А., у судовому засіданні надала пояснення в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Від завідувача Любашівської нотаріальної контори Одеської області Катюжної Л.Д. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Сторона відповідачів повідомлена, шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Судові повістки надіслані скаржнику ОСОБА_1 та його представнику - адвокату Івановському В.В., повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 та його адвокат Івановський В.В. відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та їх не явка не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (помер ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та ОСОБА_18 .
Батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , є ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Таким чином, ОСОБА_6 є онукою ОСОБА_4 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є племінницями ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_20 , відповідно, онуком ОСОБА_18 та правнуком ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_21 є донькою ОСОБА_10 , відповідно, онукою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , з 09.04.1976 року, що також визнається відповідачем.
За життя ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 4,57 га на території Ширяївської селищної ради Одеської області, кадастровий номер 5125455100:01:005:0084 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
30.05.2006 року ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно якого все належне їй майно вона заповіла доньці ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_4 .
14.05.2012 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно якого все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівні й частині кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_6 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер.
Згідно довідок №22, 23 Ширяївської селищної ради Одеської області від 31.01.2017 р., станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали та були зареєстровані син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_14 .
Згідно копії «домової книги №693 для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_7 », розпочатої 26.12.2006 року, домовласниця - ОСОБА_6 з 01.09.2006 року. Зареєстровані особи - ОСОБА_6 з 26.12.2006 р. по 31.01.2017 р., ОСОБА_14 з 26.12.2006 р., син ОСОБА_1 , з 11.08.2011 р.
Рішенням виконавчого комітету Ширяївської селищної ради Одеської області №104 від 29.09.2016 року «Про зміну поштової адреси житлового будинку в АДРЕСА_6 », в зв'язку з упорядкуванням номерів в смт. Ширяєве змінено поштову адресу житловому будинку, який належав на праві власності ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_18 згідно договору купівлі-продажу від 08.09.2006 року, засвідченого приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу - смт. Ширяєве, вулиця Грушевського, 13 (раніше вулиця Грушевського, 15).
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 27.07.2017 р. у справі №518/811/17 за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 135 кв. м., житловою 89 кв.м. та господарською 46 кв.м. (літера а - житлове 88,9 кв.м., літера Б -сарай 17,5 кв.м, літера В - сарай 7,6 кв.м., літера Г - сарай 14,1 кв.м., літера Д - сарай 6,8 кв.м., літера № 1 огорожа дерев'яна); визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м., (1-а кімната - 10,5 кв.м., 2-а кімната - 17,0 кв.м., кухня - 5,8 кв.м., вбиральня - 1,0 кв.м., ванна кімната - 2,0 кв.м., коридор - 7,0 кв.м.).
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 16.07.2018 р. у справі №518/760/18 ОСОБА_2 визначено додатковий строк шість місяців для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її бабки - ОСОБА_4 ..
04.09.2019 р. державним нотаріусом Любашівської РДНК Котюжинською Л.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_4 є її онука ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво - земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5125455100:01:005:0084.
З витребуваної копії спадкової справи № 76/2022 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_2 вбачається наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_19 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 ).
Відповідно до заяви № 151 від 15.07.2022 року у спадковій справі № 76/2022 ОСОБА_3 приймає все заповідане їй майно, після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до заяви № 154 від 15.07.2022 року у спадковій справі № 76/2022 ОСОБА_22 приймає все спадкове майно, після смерті свої матері ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області Вих. 679 від 22.06.2022 року, померла ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала станом на 28.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею мешкали та були зареєстровані: син ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 ; онук ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_21 ;онук ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_22 .
Відповідно до довідки Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області Вих. 680 від 22.06.2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 з 22.03.2021 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_19 була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , уродженка міста Одеси, Одеської області.
Відповідно до копії Заповіту зареєстрованого в реєстрі за № 18 від 23.01.2022 року ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 5125455100:01:005:0084, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, заповідає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_24 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правовідносини у даній справі мають таке правове регулювання.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД № 098038 (Том № 1, а.с.11-12) ОСОБА_4 , яка була матір'ю ОСОБА_5 , ОСОБА_10 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та ОСОБА_18 , належала земельна ділянка площею 4,57 га на території Ширяївської селищної ради Одеської області, кадастровий номер 5125455100:01:005:0084 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Заповіту який зареєстрований в реєстрі за № 970 30.05.2006 року та посвідчений приватним нотаріусом Черевко Н.М. (Том 1 а.с. 17) ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що згідно з законом буде мати право - ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 в свою чергу,14.05.2012 року було складено заповіт, згідно якого все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівній частині кожному.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, до суду першої інстанції звернувся син ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , який свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 мала право на все майно ОСОБА_4 , оскільки на її ім'я було складено заповіт, а його мати ОСОБА_6 мала право на 1/2 майна ОСОБА_5 за заповітом.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постанові ВС від 05.09.2022 у справі №385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
У постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11, від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 ВС виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Положення ч.3 ст.1268 ЦК України регламентують прийняття спадщини особою, яка на час її відкриття проживала разом зі спадкодавцем.
Але, при розгляді справ зазначеної категорії для правильного вирішення спору та визначення характеру спірних правовідносин, і відповідно визначення, чи порушуються права позивача у цьому випадку, має значення встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також, одночасно приписи ч.1 ст.1269 ЦК України передбачають інший порядок прийняття спадщини для спадкоємця, який на час її відкриття не проживав спільно зі спадкодавцем. Так спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, на відсутність будь-яких доказів того, що станом на день смерті ОСОБА_4 з нею проживала разом ОСОБА_5 і доказів прийняття останньою спадщина після смерті ОСОБА_4 та успадкування спірної земельної ділянки.
Крім того, з матеріалів справи і матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що до 15.01.2019 року з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 до нотаріуса ніхто не звертався.
Апеляційний суд, погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме лише існування заповіту на ім'я ОСОБА_5 не свідчить про прийняття нею спадщини без дотримання вимог ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України, як і з висновком про відсутність підстав для застосування спадкової трансмісії до правовідносин зі спадкування майна ОСОБА_4 .
Відповідно до спадкової справи, спадщина ОСОБА_4 була прийнята лише відповідачем ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі Позивачем було заявлено, що у нього є інформація про те, що обставини які були встановлені оскаржуваним рішенням, а саме те, що відповідач ОСОБА_2 є онуковою ОСОБА_4 , тобто донькою ОСОБА_10 , не відповідають дійсності, але за весь час апеляційного розгляду ніяких підтверджуючих доказів своїх аргументів скаржником надано не було, а тому вони визнаються такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Враховуючи, що позовна заява та доводи апеляційної скарги не містять інших підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29.09.2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко