Номер провадження: 22-з/813/260/25
Справа № 522/19104/18
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Лепехи К.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лепехи Костянтина Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», Обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування рішення, визнання права власності, витребування майна, -
30 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Берег-Будгруп», ОК «Граніт», ОСОБА_1 , в якому просив: - визнати недійсним договір №543 про дольову участь будівництва житла від 06.01.2006, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 ; - скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення 34540132 від 30.03.2017; - визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - витребувати в ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Архіпов О.Ю. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Архіпов О.Ю., задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
02 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лепеха К.Г. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови по справі, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
ОСОБА_2 , її представник Архіпов О.Ю. та представник ОК «Граніт» в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судових повісток в електронний кабінет Електронного суду.
Відповідно до положень ч. ч. 3-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники справи завчасно належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, а також обізнаність позивачки про зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на вимоги ст. 270 ЦПК України щодо строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути заяву за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Лепехи К.Г., який просив задовольнити заяву про ухвалення додаткової постанови, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Архіпов О.Ю., задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Питання щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачкою, апеляційним судом не вирішувалося.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 137 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Лепехою К.Г. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.02.2025.
Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що вартість наданих адвокатом послуг, тобто сума гонорару буде розрахована згідно Додатку №1 до договору і зазначена в актах приймання-передачі наданої правничої допомоги, але не може складати менше 10 000 гривень.
Встановлено, що 11 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лепеха К.Г. подавав до суду додаткові пояснення по справі, в яких в тому числі просив стягнути понесені відповідачкою судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.06.2025, наведений детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом та зазначено, що їх загальна вартість складає 10 000 гривень.
Апеляційний суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, адвокат має право самостійно визначати розмір гонорару, проте під час встановлення такого розміру має враховуватися складність справи та інші істотні обставини. Тому, наявні в матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат, та принципу пропорційності.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи, виконаними адвокатом об'ємом роботи, розмір таких витрат не відповідає критерію розумності їхнього розміру, відтак колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, який буде відповідати критерію розумності, виваженості та пропорційності.
Керуючись ст. ст. 12, 137, 141, 270, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лепехи Костянтина Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 29 вересня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева