Номер провадження: 11-сс/813/1773/25
Справа № 947/31168/25 1-кс/947/12840/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого слідчого відділення ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваногоОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 18 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що оскаржена ухвала винесена с порушенням процесуального закону, є необґрунтованою, невмотивованою у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що слідчий суддя не встановив чи доводять надані стороною обвинувачення докази існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. Звертає увагу, що суд порушив вимоги пунктів 2,3 частини 1 статті 194 КПК, обмежившись лише констатуванням факту існування ризиків, без будь-якого обґрунтування їх наявності. При цьому сторона обвинувачення не надала жодних доказів існування ризиків. У свою чергу, ОСОБА_8 не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, які полягають у наявності батьків, з якими він проживає та зареєстрований за однією адресою. Судом не враховано стан здоров'я ОСОБА_8 , який постійно приймає ліки, щире каяття ОСОБА_8 , його бажання співпрацювати зі слідством.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у проваджені ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України (а.с.1-5).
В рамках вказаного кримінального провадження 21 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України (а.с. 61-62).
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що пред'явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 України, є обґрунтованою.
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 України; тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від від восьми до дванадцяти років; дані про особу підозрюваного - ОСОБА_8 знаходиться у віці 30 років, інформації про наявність в нього хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу - не надано, офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність стабільних соціальних зв?язків у підозрюваного.
Щодо продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий характер вказаного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію, або покинути країну поза межами пункту пропуску. Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано підозрюваному- ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час існують і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому підозрюваному, останній може переховуватись від органів досудового розслідування ісуду.
Щодо продовження існування ризику незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що цей ризик продовжує існувати, зокрема, з огляду на встановлену процедуру допиту потерпілих, яка передбачена КПК України. Так, з врахуванням встановленої КПК України процедури отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, підозрюваний ОСОБА_8 може впливати на потерпілого з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, адже ОСОБА_8 наразі підозрюється: у вчиненні замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, потерпілий безпосередньо судом допитаний не був, а зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України, показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень.
Стосовно доводів захисника щодо залишення поза увагою судом щирого каяття ОСОБА_8 та його бажання співпрацювати зі слідством, колегія суддів звертає увагу, на наступне. Згідно положень п.1ч.1 ст. 66 Кримінального Кодексу України, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є обставиною яка пом'якшує покарання та враховується судом під час призначенні покарання. Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Будь-яких матеріалів щодо активного сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданої шкоди або усунення заподіяної шкоди, матеріали кримінального провадження не містять, а доказів, якими б було підтверджено цей факт, сторонами не надано.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зав'язків, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення. У свою чергу, наслідки у вигляді вчинення замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження;
Щодо стану здоров'я ОСОБА_8 , то на теперішній час, відсутні будь-які данні про те, що ОСОБА_8 , не може утримуватися під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Стороною захисту не надано будь-яких виписок чи медичних документів про стан здоров'я ОСОБА_8 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення. Тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на переконання колегії суддів є безпідставними.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення у вигляді замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Істотних порушень КПК України, під час апеляційного перегляду, які б були підставою для скасування рішення слідчого судді, не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4