Номер провадження: 22-ц/813/5195/25
Справа № 522/1515/16-ц
Головуючий у першій інстанції Бондва В.О.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Драгомерецького М.М., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
стягував - ОСОБА_2 ,
виконавець - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання,
за скаргою ОСОБА_1 на постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, стягувач: ОСОБА_2 ,
В березні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., стягувач: ОСОБА_2 , в обґрунтування скарги зазначила, що 13.03.2023 приватним виконавцем Русецькою О.О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 71281854 на підставі виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16.12.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 200000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5234000 грн, 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 353456 грн та судового збору у розмірі 6890 грн, всього: 5594346,71 грн.
13.03.2023 прийнято постанову про стягнення з неї основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн, арешт коштів та майна накладено на суму 8434394,38 грн, тобто на 2 мільйони більше навіть чим ухвалено у рішенні суду. У постанові від 13.03.2023 відсутній розрахунок та порядок стягнення основної винагороди. Відповідно до рішення, виконавчого листа та постанови про відкриття виконавчого провадження розмір заборгованості складає 5594346,7 грн, відповідно 10% від вказаної суми дорівнює 559434,67 грн, а не сума зазначена приватним виконавцем.
Посилаючись на те, що приватний виконавець помилково здійснила обрахування основної винагороди від суми заборгованості в доларах по курсу на день прийняття постанови, і яка повинна розраховуватися від суми вказаної у виконавчому листі у гривні, та у разі курсових змін в процесі виконання мала можливість прийняти іншу постанову; при накладення арешту на кошти та майно приватний виконавець розрахувала суму основного боргу на 2072829,62 грн більше ніж зазначено у виконавчому документі.
У зв'язку з прийняттям НБУ постанови № 18 від 24.02.2022, якою обмежено продаж іноземної валюти фізичним особам та виконавцям в процесі виконання судових рішень, приватний виконавець не має можливості перерахувати кошти в іноземній валюті стягувачу, а арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що на разі неможливе.
ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 13.03.2023 у ВП № 71281854 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 14.03.2023 у ВП № 71281854 про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 на суму 8434394,38 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 14.03.2023 у ВП №71281854 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на суму 8434394,38 грн.
Приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Русецька О.О. подала до суду заперечення на скаргу, в яких зазначила, що заборгованість за рішенням суду стягнуто в іноземній валюті, а тому вона правильно розрахувала суму основної винагороди по курсу НБУ станом на 13.03.2023. Доводи заявника про неможливість розраховувати суму основної винагороди від суми визначеної в доларах США спростовуються висновками Верховного суду у постанові від 15.07.2020 при розгляді справи 711/12474/14-ц. Під час зміни курсу долара США під час процедури виконання, що призведе до зміни суми стягнення у еквіваленті гривня, приватний виконавець не позбавлена права прийняти іншу постанову з урахуванням курсових змін, про що також зазначає і сам скаржник. На час відкриття виконавчого провадження 200000 доларів США становило 7313720 грн. Приписи ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» надають виконавцю права накладати арешт на все майно не лише на окремі речі. Застосування постанови НБУ №18 вважає помилковим, адже вона введена на певний час і заявник не вказує, який підпункт з 38 наявних порушила приватний виконавець. Нездійснення виконавчих дій у провадженні, стягнення за яким передбачено в іноземній валюті, призвело б до можливості заявниці за час дії воєнного стану зняти кошти, щоб уникнути в подальшому відповідальності з повернення боргу. 14.03.2023 винесена постанова про виправлення помилки в постанові про стягнення основної винагороди, в якій зазначено розрахунок основної винагороди виконавця та стягнуту основну винагороду у розмірі 20000 доларів США та 35345,67 грн. Постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди виноситься в силу закону разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно надання оцінки правомірності спірної постанови може бути надана лише у разі оскарження правомірності дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Арешт накладений приватним виконавцем у відповідності до вимог п. 3 ст. 56 Закону у розмірі стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно та кошти в межах вищезазначеної суми, а також виправлено помилки у таких постановах шляхом конкретизації розрахунку.
У запереченнях на скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі з аналогічних підстав, наведених у запереченнях приватним виконавцем.
19 квітня 2023 року та 20 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , подала до Приморського районного суду м. Одеси доповнення до скарги, в яких просила визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо не надання її представнику ОСОБА_3 для ознайомлення всіх матеріалів ВП № 71281854 та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку О.О. надати її представнику Носовій В.І. для ознайомлення всі матеріали ВП № 71281854; поновити строк на подання скарги щодо скасування постанови про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 року; визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо розрахунку у постанові про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 суми, що підлягає стягненню в загальному гривневому еквіваленті станом на 13.03.2023 у сумі 7667176,71 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 14.04.2023 у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 20000 доларів США та 35345,67 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.04.2023 у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про арешт коштів боржника у сумі 220000 доларів США та 389302,38 грн (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 складає 8434394,38 грн); визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 13.03.2023 у ВП 71281854 про відкриття виконавчого провадження.
Одночасно просила поновити строк на подання даної скарги та посилалася на те, що подання вказаних доповнень обґрунтовує тим, що лише 19.04.2023 на електронну адресу представника заявниці надійшли від приватного виконавця сканкопії ВП № 71281854 за клопотанням ОСОБА_3 від 14.04.2023 про ознайомлення з матеріалами ВП, з якими надано дві нові постанови про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ст. 126 ЦПК України відмовлено в поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги (вхідний № 34767/23 від 20.04.2023), доповнення залишено без розгляду та повернуто заявнику, а також залишено без розгляду доповнення до скарги (вхідний № 34945/23 від 20.04.2023) та повернуто заявнику.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Носова В.І., звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що висновки суду про пропуск нею строків для подання доповнень до скарги з оскарження постанов від 14.04.2023 року та дій приватного виконавця щодо ненадання для ознайомлення представнику боржника всіх матеріалів виконавчого провадження є помилковими, оскільки її представник була ознайомлена з постановами від 14.04.2023 року лише 19.04.2023, як і з матеріалами виконавчого провадження, тому з дати, коли дізналася (19.04.2023 року) до подання скарги пройшло 0 днів (скарга подана 19.04.2023 року). Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, про пропущений строк щодо вимог про визнання дій приватного виконавця протиправними щодо розрахунку у постанові про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 суми, що підлягає стягненню в загальному гривневому еквіваленті станом на 13.03.2023 року у сумі 7667176,71 грн, які приватний виконавець виклала у запереченнях на скаргу від 19.04.2023 року. Суд помилково вважав, що вимоги викладені у пунктах № 3, 4 доповнень (збільшення) до скарги від 19.04.2023 року та вимоги № 1, що викладена у доповненнях (збільшення) до скарги від 20.04.2023 року, заявлені з пропуском процесуального строку.
Вимога № 3 викладена у доповненнях (збільшення) до скарги від 19.04.2023 про поновлення строку на подання скарги щодо скасування постанови і є клопотанням про поновлення строку на одну з вимог, текст клопотання письмово зазначений у доповненнях (збільшенні) до скарги.
Вимога № 1, що викладена у доповненнях (збільшення) до скарги від 20.04.2023 р., на думку представника скаржника, також не заявлена з пропуском строку, так як постанова про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023, яка надійшла скаржнику, відповідала виконавчому листу, тому у боржника не було зауважень до цієї постанови, так як в ній було зазначено про суму у розмірі 200000 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5 234 000 (п'ять мільйонів двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок). Але після заперечень приватного виконавця від 19.04.2023 року, які її представник отримала на електронну пошту лише 19.04.2023 р. об 18.13, з'ясувалось, що постанова про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 на суму 7667176 гривень 71 копійка.
Таким чином, 19.04.2023 після того, як її представнику стало відомо, що насправді постанова про відкриття ВП від 13.03.2023 відкрита взагалі на іншу суму, вона одразу в той же день, у строк, що визначений п. а) ч. 1 ст. 499 ЦПК України, подала доповнення до скарги.
Крім того, збільшені у скарзі шляхом подання доповнень до скарги від 19.04.2023 та 20.03.2023 вимоги нерозривно пов'язані з викладеними у скарзі вимогами, тому суд протиправно залишив без розгляду вказані вимоги з підстав, що такі вимоги необхідно розглядати в окремій скарзі.
Посилання суду на те, що нормами чинного цивільного процесуального законодавства України не передбачено подання доповнень або уточнень до скарги, вважає ознаками надмірно формалістичного підходу, що позбавило її засобу судового захисту, наданого національним законодавством, що відповідає судовій практиці та практики Європейського суду з прав людини щодо розуміння поняття «пуризм» (надмірний формалізм).
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Носова В.І., просить ухвалу від 20.04.2023 р., постановлену протокольно, про відмову у поновлені строку для подання доповнень вх № 34767/23 вх. та № 34945/23 від 20.04.2023 року, залишення без розгляду та повернення скаржнику скасувати, так як ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права п. а ч. 1 ст. 499 ЦПК України, ч. 1, 3, 5 ст. 4, ч. 1 ст. 43, ст. 49 ЦПК України.
Від приватного виконавця Дніпропетровського виконавчого округу Русецької О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом правомірно відмовлено скаржнику у поновленні пропущеного строку оскарження постанови про відкриття провадження, яку, як зазначено у скарзі представником скаржника, отримано ОСОБА_1 через застосунок ДІЯ 13 березня 2023 року, а тому твердження скаржника про те, що їй стало відомо про винесення постанови про відкриття провадження лише 19 квітня 2023 року є хибним та не відповідає дійсності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року задоволено частково. Скасовано протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадженні № 71281854, залишення їх без розгляду та повернення і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 19 березня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І., на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині закриття провадження щодо вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця - залишив без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у прийнятті до розгляду доповнень до скарги, скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2025 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: Коновалова В.А. - суддя-доповідач, судді: Карташов О.Ю., Драгомерецький М.М.
Приватний виконавець Дніпропетровської області Русецька О.О. судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:15:19 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:15:19 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:16:19 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник стягувача ОСОБА_2 вважала апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
Постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову в поновленні процесуального строку,залишення без розгляду і повернення доповнень до скарги, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не змінює вимоги пунктів 6, 10,16 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою в реалізації права особи на апеляційне оскарження судового рішення.
20 квітня 2023 року під час розгляду справи в судовому засіданні судом вирішувалося, зокрема, питання щодо клопотання ОСОБА_1 про прийняття до розгляду доповнень до скарги на дії/бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни у виконавчому провадженні № 71281854, поданих 19.04.2023 року та 20.04.2023 року.
Суд першої інстанції за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про прийняття до розгляду доповнень до скарги на дії/бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. у виконавчому провадженні № 71281854 та поновлення строку на подання скарги протокольною ухвалою суду від 20 квітня 2023 року, з посиланням на вимоги ст. 126 ЦПК України, відмовив представнику у поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги від 19 квітня 2023 року та залишив доповнення до скарги від 19 квітня 2023 року та 20 квітня 2023 року без розгляду, повернувши їх заявнику.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 20 квітня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено процесуальний строк для подання доповнень до скарги, доказів поважності причин пропуску процесуального строку не надано, що стало підставою для застосування передбачених статтею 126 ЦПК України наслідків у вигляді залишення поданих доповнень до скарги без розгляду. Суд дійшов висновку про те, що доповнення до скарги на рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки подання таких цивільним процесуальним законодавством зважаючи на скорочені строки розгляду цієї категорії справ не передбачено та повернув подані доповнення скаржнику.
Роз'яснено заявнику право на звернення до суду з окремим документом щодо оскарження вказаних ним у доповненнях постанов.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 447 ЦПК України (в редакції станом на час звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до абзац 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (статті 123 ЦПК України).
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 18 листопада 2020 року у справах № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) та №439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19), від 31 липня 2023 року у справі № 2-3187/11 (провадження № 61-4984св23) Верховний Суд вказав, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.
Для правильного застосування передбачених статтею 126 ЦПК України наслідків пропущення процесуального строку, перш за все слід встановити, чи встановлений законом та який саме строк для вчинення відповідної процесуальної дії, а для застосування зазначених наслідків пропуску учасником справи строку на звернення до суду із скаргою на рішення, дії, бездіяльність виконавця - слід визначитися із предметом такого оскарження по теперішній справі.
Законодавцем не встановлений строк, протягом якого учасник виконавчого провадження може звернутися до суду із доповненням або уточненням своєї скарги.
Частина доповнень та уточнень Єсаулової О.В., а саме: про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.04.2023 у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про арешт коштів боржника у сумі 220000 доларів США та 389302,38 грн (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 складає 8434394,38 грн) не може бути самостійним предметом оскарження, оскільки виправлення помилки може розглядатися лише разом із постановою, в яку такі виправлення внесені.
Такі постанови є предметом оскарження по теперішній справі.
Щодо вимог доповнень про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. в частині не надання її представнику ОСОБА_3 для ознайомлення всіх матеріалів ВП № 71281854 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку О.О. надати її представнику Носовій В.І. для ознайомлення всі матеріали ВП № 71281854; поновлення строку на подання скарги щодо скасування постанови про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 року; визнання неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 13.03.2023 у ВП № 71281854 про відкриття виконавчого провадження, то таке є самостійним предметом оскарження, відмінним від предмета оскаржуваних постанов по справі.
У разі передачі такої скарги судді, в провадженні якого вже перебуває скарга на інші дії виконавця в межах того самого виконавчого провадження, суд має вчинити відповідну до ЦПК України процесуальну дію як до нового предмета оскарження.
Проте, вирішивши питання про застосування, передбачених ст. 126 ЦПК України, наслідків у вигляді відмови у поновлення пропущеного процесуального строку, залишення їх без розгляду та повернення, суд припустився помилки у вчиненні відповідної процесуальної дії, оскільки помилково вважав пропущеним строк на подання доповнень, який законом для подання таких доповнень не встановлений.
Висновок суду першої інстанції про застосування передбачених ст. 126 ЦПК України наслідків для доповнень і уточнень щодо визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо розрахунку у постанові про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023 суми, що підлягає стягненню в загальному гривневому еквіваленті станом на 13.03.2023 у сумі 7667176,71 грн; визнання неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.04.2023 у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 20000 доларів США та 35345,67 грн, є помилковим, оскільки вказані вимоги є доповненнями до скарги заявника на постанови, які є предметом оскарження по справі, але останні мають розглядатися за правилам КАСУ.
Відповідно до положень частини 5 статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Задовольняючи частково касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у прийнятті до розгляду доповнень до скарги, Верховний Суд у постанові 19 березня 2025 року вказав, що апеляційний суд у постанові від 12 вересня 2023 року, якою переглянув протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, правильно зазначив, що постанови приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року про виправлення помилок є невід'ємною частиною оскаржуваних постанов про накладення арешту на кошти та майно боржника, тому суд має переглядати справу з урахуванням заявлених у суді першої інстанції заперечень боржника на ці постанови.
Апеляційний суд неправильно залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року в частині перегляду скарги про скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника та помилково направив для продовження розгляду справу в частині оскарження постанов приватного виконавця про виправлення помилок як невід'ємних частин попередніх постанов приватного виконавця.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги щодо оскарження постанов приватного виконавця про виправлення помилок, залишення без розгляду та повернення, перешкоджає подальшому провадженню у справі, судом першої інстанції по суті доповнення не розглядалися, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку доповненням по суті.
Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки питання про можливість прийняття доповнень та уточнень до скарги на дії приватного виконавця судом у справі вирішено з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та часткового порушення прав скаржника на вільний доступ до правосуддя, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадженні № 71281854, залишення їх без розгляду та повернення скасувати і направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.М. Драгомерецький
О.Ю. Карташов