Номер провадження: 22-ц/813/1569/25
Справа № 521/4330/24
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Назарова М. В.
29.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Бобуйка І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2022 у розмірі 53433,35 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 43121,71 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 10311,64 грн та стягнути судовий збір.
Позов мотивував тим, що 04.01.2022 відповідачка ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту, Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в якій сторони погодили наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн (п. 1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. Договору); процентну ставку, відсотків річних: 42,0 % (п. 1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/25, тип - Картка "Універсальна", що підтверджується випискою по рахунку. Далі для користування рахунком відповідачкою були додатково отримані наступі картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 01/27, тип - Картка "Універсальна" GOLD; кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 01/27, тип - Картка "Універсальна" GOLD.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8% річних, відповідачка користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку. Проте перестала вносити кошти, посилаючись на "спірну" операцію, яка була проведена по її картці НОМЕР_2 за 12.05.2023 - ПОКУПКА, Послуги. В ході перевірки даної інформації банком було встановлено, що 12.05.2023 по картці НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , була проведена операція оплати Послуг в інтернеті. Власник терміналу, через який провели оплату - "FTFW ALDOW ENTERPRISE PARK, MANCHEST, M.P.". Призначення платежу встановити не має змоги, оскільки дана інформація доступна лише продавцю послуг та замовнику, а тому можна зробити висновок, що операція була проведена особисто власником картки ОСОБА_1 або особою, яка отримала персональні дані для проведення такого платежу. Без передачі персональних даних, таких як пароль від Приват24, строк дії картки, номер картки, CVV-код - ніхто не зможе скористатися грошима, які знаходяться на картці.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 60 % - для картки "Універсальна".
Станом на 13.03.2024 у відповідачки наявна заборгованість у розмірі 53433,35 грн, яка складається з наступного: 43121,71 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10311,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
18.04.2024 року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що частково визнає позовні вимоги у розмірі 24299,00 гривень, в іншій частині позову просила відмовити. Крім того вказала, що 12.05.2023 о 03:56 було здійснено списання грошових коштів у сумі 23313,33 грн за номером платежу 70762681700DB. ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію банку з повідомленням про шахрайські дії та неправомірне списання грошових коштів, проте представники банку жодним чином не відреагували на вказану подію. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2023 слідчим відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження 12023162470000727 за первинною кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України. 07.06.2023 відповідачкою скеровано запит до позивача з описанням події та проханням надати письмову інформацію щодо події списання грошових коштів, а також вирішити питання стосовно зупинення нарахування процентів за користування коштами у розмірі 23313,33, проте відповідь від позивача не надійшла. Вказує, що її випадок підпадає під принцип «нульової відповідальності».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 04.01.2022 року у загальному розмірі: 53433,35 грн, яка складається з наступного: 43121,71 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10311,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року в частині стягнення 23313,33 грн, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції проігноровано доводи відзиву щодо незаконного списання грошових коштів у розмірі 23313,33 грн, натомість зроблено дивний висновок щодо встановлення, що при здійсненні операції на сторонньому сайті, були коректно введені персональні дані картки, і тому, на хибну думку суду, операція була проведена особисто відповідачем або особою, яка отримала персональні дані для проведення такого платежу.
Судом не надано жодної оцінки доводам відповідача щодо численних телефонних дзвінків на гарячу лінію банку з повідомленням про шахрайські дії та неправомірне списання грошових коштів.
Вказує, що 20.05.2023 згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Слідчим відділенням поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було відкрите кримінальне провадження 12023162470000727 за первинної кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України. Надалі, відповідачкою 07.06.2023 було скеровано запит про надання інформації до позивача по справі з описанням події та проханням про надання письмово інформацію щодо події списання грошових коштів у розмірі 23313,33 грн з картки за номером НОМЕР_2 , 12.05.2023 о 03.56:54, оформлене платежем № 70762681700DB; вирішити питання стосовно зупинення нарахування процентів за користування грошовими коштами у розмірі 23 313, 33 грн до вирішення питання відносно їхнього неправомірного списання. Згідно рекомендованого поштового відправлення даний запит був отриманий АТ КБ «Приватбанк» 12 червня 2023 року, проте відповідь так і не надійшла.
Зазначає, що повернути гроші, які були вкрадені з картки, можна тільки у разі відповідності ситуації принципу "нульової відповідальності" та вважає, що її випадок повністю підпадає під такий принцип.
Посилається на постанову Верховного суду України від 13.05.2015 по справі 6-71 цс15, в якій зазначено, що для покладання відповідальності за втрачені кошти на самого потерпілого як клієнта банківської установи, необхідно довести факти на підтвердження того, що потерпілий своїми діями сприяв ініціюванню несанкціонованого платежу, що також вказано у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц, від 27 січня 2021 року справа № 210/1242/18.
Також посилається на постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 691/699/16-ц, якою було зазначено, що банком не доведено вчинення клієнтом дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а клієнт, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив банк та правоохоронні органи про цей факт. Тому, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Від АТ КБ «ПриватБанк» в особі свого представника Яковлєвої-Ангеловської О.П. надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості стягнення заборгованості у розмірі 53433,35 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 23313,33 грн.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 04.01.2022 року відповідачка підписала власноручно Паспорт споживчого кредиту, Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн (п. 1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60 % (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 12/25, тип - «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку.
Далі для користування рахунком відповідачкою було додатково отримано наступні картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 01/27, тип Картка «Універсальна» GOLD; кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 01/27, тип - Картка «Універсальна» GOLD.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8% річних.
У зв'язку з початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому з 01.04.2022 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
ОСОБА_1 є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком, відповідачка користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком, посилаючись на «спірну» операцію, яка була проведена по її картці НОМЕР_2 за 12.05.2023 року - ПОКУПКА, Послуги.
В ході перевірки даної інформації банком було встановлено наступні обставини: 12.05.2023 по картці НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , була проведена операція оплати Послуг в Інтернеті. Власник терміналу через який провели оплату - "FTFW ALDOW ENTERPRISE PARK, MANCHEST, M.P.". Призначення платежу встановити не має змоги, оскільки дана інформація доступна лише продавцю послуг та замовнику.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні операції на сторонньому сайті були коректно введені персональні дані картки, а саме: номер картки Клієнта, термін дії та секретний CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена кодом 3Dsecure, який надсилався ОСОБА_1 до її приватного електронного кабінету - Приват24. Технологія 3-Dsecure(DS) - протокол розрахунків платіжними картками, який передбачає двофакторну аутентифікацію держателя картки, що дозволяє банку переконатися, що платіж ініціював саме держатель картки, аби захиститися від шахрайських операцій. Тому дійшов висновку, що операція була проведена особисто власником картки - ОСОБА_1 або особою, яка отримала персональні дані для проведення такого платежу. Без передачі персональних даних таких як пароль від Приват24, строк дії картки, номер картки, CVV-код - ніхто не зможе скористатися грошима, які знаходяться на картці, транзакція підтверджена 3D-secure паролем, не підлягає оскарженню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2022 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій вказала свої персональні дані та виявила бажання отримати картку платіжна картка кредитна «Універсальна», що підтверджується підписом на заяві.
До заяви додано копію Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 10.05.2023, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 04.01.2022 станом на 13.03.2024, виписку по рахунку за договором № б/н за період з 01.01.2022 по 13.03.2024, копію Паспорту споживчого кредиту.
Підписана відповідачкою Заява містить відомості про те, що остання приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати, що підтверджується підписом у Заяві.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
З розрахунку заборгованості за договором б/н від 04.01.2022 станом на 13.03.2024 вбачається, що заборгованість відповідачки становить: 43121,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10311,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023162470000727 від 20.05.2023 вбачається, що ЧЧ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка користується банківською карткою «ПриватБанк» з реквізитами 5363542093438910 з номером рахунку НОМЕР_4 , про те, що 12.05.2023 о 03 год. 56 хв., невстановлена особа, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, таємно, в умовах воєнного стану, здійснила крадіжку грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 , чим спричинила останній майнову шкоду у розмірі 23313,33 грн. (правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України) (а.с. 22).
08.06.2023 ОСОБА_1 звернулася з запитом до АТ КБ «ПриватБанк» про надання інформації щодо події списання грошових коштів у розмірі 23313,33 грн з її картки за номером НОМЕР_2 , 12.05.2023 о 03:56:54, оформлене платежем № 70762681700DB, а саме: місце та спосіб списання, адреса перерахування коштів, способу авторизації; вирішити питання стосовно зарахування 23313,33 грн на її рахунок як безпідставно списаних; вирішити питання стосовно зупинення нарахування процентів за користування грошовими коштами у розмірі 23313,33 грн до вирішення питання відносно їх неправомірного списання (а.с. 23-24).
Доказів надання Банком відповіді ОСОБА_1 на вказаний запит сторонами не надано.
З виписки за договором № б/н за період з 01.01.2022 по 13.03.2024 вбачається, що 12.05.2023 о 03.56 год здійснено операцію (дата обробки 12.05.2023) «ПОКУПКА, Послуги», сума у валюті операції - 559,52; сума у валюті картки - 23313,33 грн, залишок після операції - 47612,33 грн.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 1.1.2.1.10. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) у цьому випадку і у подальшому в редакції станом на час списання коштів, для уникнення неправомірних операцій з рахунками клієнт зобов'язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення фінансового номеру телефону клієнта та/або доступу до програмних комплексів банку. В разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта.
Положеннями пункту 1.1.10.4.2. Умов у випадку втрати індивідуальної облікової інформації, втрати Платіжної картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/мобільної сім-картки із Фінансовим номером телефону Клієнта або виникнення у Клієнта підозри, що Картка/ПІН/постійний пароль/одноразові паролі/Фінансовий номер телефону могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання Платіжної картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/Фінансового номера телефону Клієнт негайно зобов'язаний виконати одну з таких дій: - звернутися до відділення Банку, в чат-онлайн або за телефоном: 3700 (безкоштовно по Україні), +38 073 (050, 098) 9000002 (для VIP-клієнтів),+38 073 716 11 31 (для дзвінків із-за кордону) і заявити про такий факт; - якщо Платіжна картка підключена до послуги «Інформування про транзакції», виконати дії, необхідні для блокування Платіжної картки відповідно до інструкцій з використання послуги; - якщо Платіжна картка підключена до Системи «Приват24» виконати дії, необхідні для блокування Картки відповідно до інструкцій з використання Системи «Приват24».
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 140 розділу 7 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до п. 121 розділу 3 Положення користувач має право звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду в разі наявності заперечень щодо операцій, здійснених із використанням платіжного інструменту, зазначених в інформації, наданій емітентом.
Емітент у порядку та в строки, визначені законодавством України або умовами договору з еквайром/оператором платіжної системи, під час розгляду заяви користувача, якого він обслуговує, про розгляд спірного питання щодо операцій з використанням платіжного інструменту: 1) має право одержувати від еквайра інформацію/документи (або їх копії), що підтверджує(ють) здійснення користувачем цих операцій; 2) зобов'язаний невідкладно вжити заходів для отримання всієї інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. (п. 122 розділу 3 Положення)
Згідно п. 139 розділу 7 Положення емітент у разі невиконання ним обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.
Емітент зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян. (п. 148 розділу 7 Положення).
Апеляційним судом встановлено, що банк службове розслідування щодо несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку відповідача не провів, тим самим не спростувавши відсутність вини відповідачки у несанкціонованому списанні грошових коштів, а повністю поклав таку відповідальність на відповідача та, як наслідок, нарахував відповідачу відсотки на залишок неповернутої суми за кредитним договором з урахуванням такої суми.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді».
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18).
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
У постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі № 490/7829/23 (провадження № № 61-16525св24), зроблено висновок: «враховуючи положення пунктів 7-9 розділу VI Положення № 705, суд першої інстанції правильно виснував, що відповідач не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, а банк не довів, що ОСОБА_1 своїми діями сприяв втраті та/або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати спірні платіжні операції».
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред'явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».
Колегія суддів зазначає, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічні положення викладено Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 у справі № 456/4026/21.
Колегія суддів погоджується з доводами скарги, що судом проігноровані посилання відповідачки щодо незаконного списання грошових коштів у розмірі 23313,33 грн та вважає, що в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, позивачем, обставин розголошення відповідачем персональних даних, вчинення дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, внаслідок чого 12.05.2025 з карткового рахунку останньої зняті вказані кошти, не доведено.
Враховуючи викладене та заперечення відповідача, що зняття нею вказаних коштів банком не доведено, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції та зняття коштів 12.05.2025, колегія суддів вважає, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 у сумі 23313,33 грн відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за здійснення таких платіжних операцій. Виявивши таке безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
Тому сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за тілом кредиту складає - 19808,38 грн (43121,71-23313,33).
Встановивши, що ОСОБА_1 не користувалася коштами у сумі 23313,33 грн, колегія суддів вважає, що сума відсотків підлягає зменшенню з урахуванням зменшення тіла кредиту на вказану суму.
Як вбачається з виписки по картці залишок коштів до операції «ПОКУПКА, Послуги» складав 24299 грн, 12.05.2025 відповідачкою внесено кошти на рахунок у сумі 850 грн, 31.05.2025 у сумі 5000 грн, 15.06.2023 - 100 грн, 26.06.2023 - 67 грн.
Відповідно до змісту п. 2.1.1.3.1. Умов, погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання).
Тому, з урахуванням внесених платежів, заборгованість за відсотками виглядає наступним чином:
станом на 01.06.2023 - 627,26 грн =18449 грн (залишок після операції: 24299-5000-850)*3,4%;
станом на 01.07.2023 - 642,91 грн = 18909,26 грн (залишок після операції: 18449+627,26-100-67)*3,4%;
станом на 01.08.2023 - 664,77 грн =19552,17 грн (залишок після операції: 18909,26+642,91)*3,4%;
станом на 01.09.2023 - 687,37 грн = 20216,94 грн (залишок після операції: 19552,17+664,77)*3,4%;
станом на 01.10.2023 - 710,74 грн = 20904,31 грн (залишок після операції: 20216,94+687,37)*3,4%;
станом на 01.11.2023 -734,91 грн = 21615,05 грн (залишок після операції: 20904,31+710,74)*3,4%;
станом на 01.12.2023 - 759,89 грн = 22349,96 грн (залишок після операції: 21615,05+734,91)*3,4%;
станом на 01.01.2024 -785, 73 грн = 23109,85 грн (залишок після операції: 22349,96+759,89)*3,4%.
Отже, заборгованість за відсотками складає 5613,58 грн, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 25421,96 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторін та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року - скасуванню.
Вказане має наслідком ухваленні нового судового рішення по суті справи, яким з відповідача на користь позивача стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25421,96 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 19808,38 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 5613,58 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги судовий збір становив 1585,33 грн.
Позов задоволено частково, що становить 47,57 % (25421,96*100/53433,35) від загальної ціни позову, а отже з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1152,33 гривень, за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1585,33 грн, тому шляхом взаємозарахування з позивача на користь відповідача належить до стягнення 433 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2022 у загальному розмірі 25421,96 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 19808,38 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 5613,58 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 433 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 29 вересня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко