Номер провадження: 88-ц/813/4/25
Справа № 2-705/11
Доповідач Комлева О. С.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту, -
У жовтні 2004 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачам у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволений частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити межевий знак між їхніми земельними ділянками і земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Під час розгляду справи, апеляційним судом до участі у справі була залучена ОСОБА_2 , в якості правонаступника ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) задоволена частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов'язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року.
Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишені без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов'язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року задоволені.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року постанова Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишена без змін.
19 січня 2024 року, адвокат Воронков В.О., представник ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову, якою відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) в повному обсязі.
В обґрунтування заяви зазначає, що на момент прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року існувало рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року в цивільній справі №500/1288/18, яким було скасовано підтверджуючі документи ОСОБА_1 про право власності на будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яке постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відмовлено.
Заявник зазначає, що на даний час існує факт, що ОСОБА_1 немає самовільних будівель та усі спірні будівлі належать ОСОБА_1 на праві власності, у зв'язку з чим вважає, що наявні істотні для справи №2-705/11 обставини, що не були встановлені судом, а саме наявність та дійсність правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на спірні будівлі, що є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.01.2024 року визначено склад колегії суддів - Дришлюк А.І. (доповідач), Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. (а.с. 101 т. 9).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.03.2024 року відкрите провадження за заявою адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року(а.с. 102-106 т. 9).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року справа за заявою адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 призначена до розгляду (а.с. 112 т. 9).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року зупинено провадження у справі за заявою адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року за нововиявленими обставинами.
У зв'язку із відрахуванням судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду у зв'язку з припиненням повноважень судді (смерть), відповідно до наказу голови Одеського апеляційного суду № 66-щс від 11.04.2025 року, з урахуванням п. 3.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених зборами суддів Одеського апеляційного суду 28.03.2025 року (зі змінами), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 року було визначено інший склад суду та справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів(а.с. 175, 180 т. 9).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2025 року цивільна справа за заявою адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 прийнята до провадження (а.с. 181 т. 9).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року поновлено провадження за заявою адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 та справа призначена до розгляду на 23 вересня 2025 року (а.с. 58-59 т. 10).
В судове засідання призначене на 23 вересня 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 60-66 т. 10).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність третьої особи, яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Судом встановлено, що у жовтні 2004 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов'язано ОСОБА_1 в місячний термін демонтувати частину житлового будинку та встановити граничні межові знаки - 1/2 частину огорожі позивачем, 1/2 частину відповідачами; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів моральну шкоду в сумі 1000 грн. та грошові кошти за сплату судового збору у розмірі 59,50 грн.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2006 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року змінено. В позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
30 червня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2007 року зупинено виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2005 року скасовано за нововиявленими обставинами.
Під час розгляду справи позивачі за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом неодноразово уточнювали позовні вимоги.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачам у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволений частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити межевий знак між їхніми земельними ділянками і земельною ділянкою ОСОБА_1
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року та на рішення суду від 15 липня 2013 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 серпня 2013 року апеляційна скарга на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року повернута апелянту відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
Судом до участі у справі була залучена ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов'язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року.
Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишені без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11.01.2007 р. на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов'язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01.06.2009 р. ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.03.2005 року задоволені.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що встановити відповідність зазначеній у технічній документації, зокрема в акті обстеження в натурі земельної ділянки 21 квітня 2005 року складеному представником КП «Вишукувач» ОСОБА_6 конфігурації та лінійних розмірів зовнішніх меж, а також площу земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на підставі якої 11 січня 2007 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, ані тій, що встановлено у технічному паспорті, складеному КП «Ізмаїльським МБТІ» 07 жовтня 2004 року, ані зазначеній у рішенні Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 18 серпня 1988 року № 343 неможливо, а межі такої земельної ділянки на час складання відповідного акта не були визначені відповідними межовими знаками, відповідно до пункту 3.12 Інструкції № 376, як і не погоджені з усіма суміжними землекористувачами, докази повідомлення яких відсутні.
Також судом встановлено, що висновок Ізмаїльської міської ради від 06 вересня 2005 року № 1134-IV про передачу ОСОБА_1 безкоштовно в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель земельної ділянки є передчасним та таким, що порушує права суміжних землекористувачів, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акта слід задовольнити, що встановлені обставини у рішенні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі № 2-463/11 спростовують висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині демонтажу паркану.
Також суд дійшов висновку, що наявні у будівництві ОСОБА_1 гаражу літ. «Б» та навісу літ. «б» є самочинними.
Суд посилався на те, що допущене ОСОБА_1 при спорудженні будівель гаражу - літ. «Б», веранди - літ. «а» та зливної ями. - № 7 недотримання вимог державних будівельних, санітарних, протипожежних норм порушує права власників суміжних земельних ділянок.
Дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про зобов'язання знести самовільні будівлі та задоволення позовних вимог про зобов'язання усунути проникнення стоку стічних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ).
Вважав, що власник домоволодіння ОСОБА_1 не забезпечила виконання повного обсягу інженерних заходів щодо унеможливлення потрапляння стічних вод з даху будівель на суміжну земельну ділянку, як то передбачено пункті 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень».
У частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди по 1 000,00 грн. на кожну, апеляційний суд звернув увагу, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року у цій частині скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2006 року та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові.
Отже, ці позовні вимоги перегляду судом першої інстанції за нововиявленими обставинами не підлягали.
У частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановити конфігурації та лінійні розміри зовнішніх меж, а також площу земельної ділянки на АДРЕСА_2 , не є можливим, а межі такої земельної ділянки на час складання відповідного акта не закріплено відповідними межовими знаками, як і не погоджені з усіма суміжними землекористувачами, доказів повідомлення яких відсутні.
Таким чином апеляційний суд вважав передчасним висновок місцевого суду щодо можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції скасував ухвалою від 22 лютого 2010 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року за нововиявленими обставинами, оскільки вважав доведеним факт того, що позивачу на час першого розгляду справи не було відома обставина, що сарай літ. «2» відсутній на її земельній ділянці, не зважаючи на пояснення письмові та надані ОСОБА_1 у судових засіданнях стосовно розташованого на земельній ділянці, що перебуває у її користуванні, сараю, що збудовано упритул до межі земельних ділянок суміжних землекористувачів, а також на інформацію надану заступником начальника ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управлінні юстиції ОСОБА_7 стосовно часткового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року, зокрема у частині демонтажу сараю літ. «2», що за поясненнями ОСОБА_1 ніколи і не існував.
Виходив з того, що у рішенні місцевого суду від 15 липня 2013 року, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області жодної оцінки обставинам, які визнав нововиявленими ухвалою від 22 лютого 2010 року, не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час ухвалення рішення або постановлення ухвали, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є процесом, що визначається юридичною природою цих обставин, до яких відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, що існували на час розгляду справи і не могли бути відомі заявникові.
Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили.
Як роз'яснив пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3 Постанови №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30 березня 2012 року питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30 березня 2012 року обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що як на підставу своїх вимог у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, адвокат Воронков В.О., представник ОСОБА_1 , посилався на те, що на момент прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року існувало рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року в цивільній справі №500/1288/18, яким було скасовано підтверджуючі документи ОСОБА_1 про право власності на будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яке постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відмовлено.
Також заявник посилався на те, що з урахуванням скасованого рішення від 2018 року, на даний час існує факт, що ОСОБА_1 немає самовільних будівель та усі спірні будівлі належать ОСОБА_1 на праві власності, у зв'язку з чим вважає, що наявні істотні для справи №2-705/11 обставини, що не були встановлені судом, а саме наявність та дійсність правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на спірні будівлі, що є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів залишає без задоволення вказані посилання, як на нововиявлені, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року існувало рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року в цивільній справі №500/1288/18, яким було скасовано підтверджуючі документи ОСОБА_1 про право власності на будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яке постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відмовлено, оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, якою було скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року скасована постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, тобто рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року є чинним.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням залишення без змін рішення суду від 2018 року, відсутні вказані нововиявлені обставини, а відтак не можуть бути підставою для скасування судового рішення, яке набуло чинності.
Таким чином, заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого у справі судового рішення задоволенню не підлягає.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27 - 34 рішення "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Частиною 3 ст. 429 ЦПК України встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Всебічно і повно проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_1 та скасування постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, оскільки підстави на які посилається заявник не є нововиявленими обставинами, у відповідності до норм чинного законодавства та встановлених судом обставинах.
Керуючись ст.ст. 368, 389, 423, 429 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року- залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 29 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький