Номер провадження: 22-ц/813/3119/25
Справа № 522/11264/24-Е
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання,,
встановив:
У липні 2024 року позивач АТ «Сенс Банк» звернулось до суду із вказаним вище позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 553668,40 грн, а саме інфляційні витрати кредитора у розмірі 438 123,47 грн та 3% річних у розмірі 115 544,93 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що за виконавчим листом від 18.03.2011 року з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року №800001975 у розмірі 770299,54 грн.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-банк" від 12 серпня 2022 року змінено найменування Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк".
Стягнута за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року №800001975 заборгованість у розмірі 770299,54 грн, відповідачкою не погашена, тому позивач посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, який згідно наданого позивачем розрахунку втрат за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року загалом складає 553668,40 грн, а саме інфляційні витрати кредитора у розмірі 438 123,47 грн та 3% річних у розмірі 115 544,93 гривень.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.
У апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що привело до помилкового висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних вище позовних вимог, з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, зокрема, про те, що рішення суду, про невиконання якого заявляє позивач, було виконано шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Так, хоча у зв'язку з невиконанням позичальником судового рішення 29 жовтня 2018 року державним реєстратором Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям відділу), індексний номер 43786558 від 31 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк», проте постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2022 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43786558, від 31 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Тож, право власності на іпотечне майно повернулось до відповідачки, а заборгованість є актуальною.
Учасники справи у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним нормам, виходячи з такого.
Ухвалюючи у справі оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в жовтні 2018 року банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року№800001975 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , тож відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, положення статті 625 ЦК України застосовуються у випадку неналежного виконання державою грошового зобов'язання, яке виникло з рішення суду.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у цивільній справі 2-2013/11 позовну заяву банка повністю задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року №800001975 в загальному розмірі 840901,01 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року зменшено суму пені, яка підлягає стягненню на 70601,47 грн (264361,72 грн - 193760,25 грн), а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, загальна сума стягнення зменшилася з 840901,01 грн до 770299,54 грн.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-банк" від 12 серпня 2022 року змінено найменування Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк".
Колегія суддів, погоджуючись із доводами скаржника виснує про хибність висновку суду першої щодо задоволення банком вимоги за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року№800001975 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , зважаючи на таке.
Дійсно, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 у повному обсязі рішення суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором 24 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з неї заборгованості в розмірі 115 443,69 доларів США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2018 року у справі № 522/20335/17, яке набрало законної сили, виконавчий напис нотаріуса, вчинений 24 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 115 443,69 доларів США визнано таким, що не підлягає виконанню.
19 квітня 2018 року банк направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, в якому повідомлено про необхідність сплатити суму боргу станом на 27 березня 2018 року в розмірі 2 897 760,22 доларів США та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
29 жовтня 2018 року державним реєстратором Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям відділу), індексний номер 43786558 від 31 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк».
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просила визнати незаконними дії державного реєстратора Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2018 року, індексний номер 43786558, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Альфа-Банк».
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із запитом інформації щодо реквізитів для сплати заборгованості, стягнутої заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року, зміненого рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, у цивільній справі 2-2013/11.
16 жовтня 2019 року, у відповідь на запит ОСОБА_2 від 01 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» повідомив, що в зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки у АТ «Альфа Банк» відсутні фінансові претензії за кредитним договором №800001975.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задоволено. Визнано незаконними дії державного реєстратора Одеської філії КП комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43786558, від 31 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк».
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із запитом інформації щодо реквізитів для сплати заборгованості після звернення до суду із позовом до ПАТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Одеської філії КП «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2018 року, індексний номер 43786558, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Альфа-Банк».
При цьому, відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація, зокрема, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відбувається за заявою про державну реєстрацію. Тож, безпідставними є посилання суду першої інстанції на витяг з Державного реєстру речових прав від 07 жовтня 2024 року, який містить інформацію про реєстрацію предмета іпотеки за банком, оскільки після ухвалення Одеським апеляційним судом рішення від 16 травня 2022 року ОСОБА_1 не позбавлена можливості у будь-який момент звернутись із завою про вчинення відповідної реєстраційної дії про скасування рішення про державну реєстрацію прав на іпотечне майно за банком та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Щодо наданих відповідачкою ОСОБА_1 квитанцій про часткове погашення суми боргу в розмірі 2400 доларів США за період з березня 2010 року по березень 2011 року, колегія суддів зауважує, що такі платежі були здійснені, а отже підлягали урахуванню до ухвалення заочного рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 18 березня 2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року у цивільній справі №2-2013/11.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі позивач просить стягнути заборгованість за невиконання грошового зобов'язання, встановленого вказаними вище судовими рішеннями, водночас, у порушення, вимог ст.ст. 12, 77-81 ЦПК України, жодних доказів виконання якого відповідачкою ОСОБА_1 не надано.
Тож, оскільки відповідачка вказане вище заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року, змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, у цивільній справі №2-2013/11 не виконала, заборгованість не погасила, колегія суддів виснує, що у правонаступника банку, як кредитора, виникло право на застосування наслідків такого порушення згідно з вимогами ст. 625 ЦК України.
Проте, перевіряючи надані позивачем АТ «Сенс Банк» розрахунок 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних витрат у розмірі, колегія суддів установила його помилковість.
Так 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу, у розмірі 770 299,54 грн, помноженого на кількість днів прострочення, а саме за період 02.04.2017-24.02.2022 роки, що становить 1789 день, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365/366 (днів у році) становить 113 202,38 грн, проте у позові АТ«Сенс Банк» просить стягнути 115 544,93 грн 3 % річних, механізм обрахування яких не наводить.
Помилковим є і розмір обрахованої позивачем заборгованості з інфляційних втрат.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло 02.04.2017 року, а позивач просив стягнути суми, передбачені статтею 625 ЦК України, по 24.02.2022 роки, то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції за період з квітня 2017 року по лютий 2022 року включно, опубліковані у відкритому доступі на сайті Державної служби статистики України за посиланням: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/cit.htm.
Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу, у розмірі 770 299,54 грн, за період з 02.04.2017-24.02.2022 роки становлять 373 536,39 грн. У позові АТ «Сенс Банк» просить стягнути 438 123, 47 грн інфляційних втрат, механізм обрахування яких не наводить.
Отже, ураховуючи викладене та приймаючи до уваги наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником та з урахуванням положень ч. 2ст. 625 ЦК України, відповідно до якої кредитор має право на отримання від боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, колегія суддів виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк»» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду у розмірі 486 738,77 грн, яка складається з: 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 113 202,38 грн та інфляційних витрат у розмірі 373 536,39 грн.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» з вказаних вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ураховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог (87,91%), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 14 602, 15 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованості за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду у розмірі 486 738,77 грн, яка складається з: 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 113 202,38 грн та інфляційних витрат у розмірі 373 536,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 14 602, 15 грн.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький